Шановний «Моделіст-конструктор»! У № 9 за 2004 рік вашого журналу було опубліковано матеріал про виготовлений мною компресор на основі мотор-компресора від старого холодильника. Я користувався ним кілька років для різних потреб: для розпилення фарби, підкачування шин і інших робіт. Але не завжди вистачало тиску й запасу повітря. І тут прийшла ідея. Зробити пристрій більший і потужніший — із двох (спарених) мотор-компресорів. Знайти їх було нескладно — зараз із квартир часто виносять (а простіше кажучи — викидають на вулицю) справні холодильники, які, так би мовити, вийшли з моди.
Конструкція та опис мотор-компресора детально (як то кажуть, до гвинтика) подані в № 9’2004 «Моделіста-конструктора». Там же наведені всі його доопрацювання для використання у повітряному компресорі. Нагадаю їх, адже ці операції доведеться повторити і при створенні більш потужного агрегату.
- Свердлом діаметром 10 мм висвердлюється залишок нагнітального патрубка.
- Ножівкою прорізається по колу обичайка кожуха (обережно, щоб не пошкодити внутрішні деталі).
- Із корпусу компресора видаляється масляний насос разом з маслоприймачем, а цей об’єм заповнюється консистентним мастилом.
- До обичайки приварюються лапки так, щоб мастило опинилося зверху.
Добре було б просочити обмотку електродвигуна бакелітовим лаком.
Після цього обидва компресори монтуються на загальній рамці (обмотками двигунів один до одного) із зазором між ними 45–50 мм для забору повітря. Сам зазор закривається дрібносітчастою решіткою (від старого кухонного витяжного фільтра).
Рамка прямокутної форми виготовлена зі сталевого куточка 30×30 мм. Після доробки ресивера вона приварюється до його корпусу.
Компоновку вузлів і деталей свого компресора я обрав класичну — як у більшості схожих побутових агрегатів, що виготовляються промисловістю. Основою (рамою) для всіх вузлів став доволі масивний і об’ємний ресивер — саме такий був потрібен для спарювання мотор-компресорів — підійшов 50-літровий балон від скрапленого газу, розрахований на тиск до 16 атмосфер. Добути його не проблема: у багатьох селах зараз іде газифікація, і балони стають непотрібними.
1 — ресивер (газовий балон об’ємом 50 л, доопрацьований); 2 — ручка (труба Ø20); 3 — пускач (від пральної машини); 4 — реле (від пральної машини); 5 — клеми (від люмінесцентної лампи); 6 — кронштейн кріплення мотор-компресора до рамки (куточок 20×20, 4 шт.); 7 — мотор-компресор (від холодильника, 2 шт.); 8 — сітка (від кухонного фільтра); 9 — з’єднувальна трубка (кисневий шланг, 3 шт.); 10 — трійник (сталева труба Ø7); 11 — хомут (6 шт.); 12 — манометр; 13 — вентиль; 14 — вихідний штуцер (труба Ø10); 15 — основна (задня) стійка (сталевий куточок 40×40); 16 — кронштейн кріплення колеса (сталевий куточок 40×40, 2 шт.); 17 — вісь колеса (болт М8, 2 шт.); 18 — колесо (від дитячого візка); 19 — вхідний штуцер (сталева труба Ø10); 20 — підмоторна рамка (сталевий куточок 30×30); 21 — електрична плата (гетинакс s5); 22 — стійка плати (сталевий куточок 20×20); 23 — додаткова стійка ресивера (куточок 30×30)
З балона видалив залишки пропану. Зробив це так: спершу відкрутив вентиль. Поставив балон «догори дном», а ще вище — ємність із водою. За допомогою тонкого гумового шланга з металевою трубкою на кінці наповнив балон водою, яка витіснила не тільки газ, а й залишки смердючої рідини, яку додають до пропану для запаху (щоб виявити витік).
З балона видалив нижнє опорне кільце: спершу розпиляв його хрест-навхрест, а потім по черзі відгинав пелюстки, доки не зламались по зварному шву. Можна було б і не видаляти кільце, але воно псувало зовнішній вигляд виробу.
Перед зварювальними роботами задля безпеки знову поставив балон «догори дном» і до краю наповнив водою — пари, що утворюються при нагріванні, охолоджуються, підіймаючись крізь воду, і всередині не утворюється вибухонебезпечна суміш.
Зверху ресивера (умовно, адже він циліндричний і лежить горизонтально) розмістив нагнітач зі спарених мотор-компресорів (на окремій підмоторній рамці з куточка 30×30 мм) та панель з пускачем, реле й клемником. Ближче до одного з країв приварив ручку, вигнуту з труби Ø20 мм — для транспортування агрегату. З цією ж метою під ресивером змонтував шасі: з одного боку (під ручкою) — П-подібну стійку, а з іншого — аналогічну, але з колесами (від дитячого візка).
Перша стійка зроблена зі сталевого куточка 30×30 мм, а друга (назвемо її основною, а першу — додатковою) — з куточка 40×40 мм. До другої стійки приварені по краях перекладини, а на них — куточкові кронштейни з отворами під осі. Співвісно отворам з внутрішнього боку кронштейнів (до вертикальних полиць) приварені гайки М8 — для кріплення осей із болтів М8.
Збоку балона у його стінці просвердлено отвір Ø8 мм і співвісно йому приварено вхідний штуцер — невеликий відрізок труби Ø10 мм. До нього через шланг під’єднано один із відводів трійника. Інші два — такими ж кисневими шлангами високого тиску — з’єднані з патрубками кожного мотор-компресора. Усі з’єднання стягнені хомутами.
Для видалення води й масла під час експлуатації ще один короткий штуцер із різьбою приварено знизу балона — також через отвір у стінці за внутрішнім діаметром труби. Штуцер заглушено різьбовою пробкою.
Латунний вентиль на торці балона також доопрацьовується. По-перше, у корпусі свердлиться отвір і нарізається різьба М14. Сюди вкручується патрубок, до якого через спеціальну гайку приєднується манометр. Ще один патрубок вкручується у вихід вентиля — до нього під’єднується шланг споживача.
Електрична частина компресора складається з пускача (від пральної машини), реле відключення пускових обмоток (теж від пральної машини) та клемника (від люмінесцентних ламп). Усі вони змонтовані на одній платі з 5-мм текстоліту і закріплені зверху балона. Один край плати спирається на полицю рамки мотор-компресорів, інший — на ще одну опору-стійку, приварену до балона.
Живлення — від побутової мережі змінного струму 220 В. Схема та окремі пускачі дозволяють вмикати або будь-який один із двох мотор-компресорів, або обидва — залежно від витрати стисненого повітря.
І ще. Під час експлуатації вийшов з ладу штатний вентиль газового балона (тепер уже ресивера). Довелося його замінити. Такий самий не знайшов, тому встановив підходящий — кран від системи охолодження автомобіля «Москвич». Саме з цим краном компресор і зображений на фото.
А. ПІВЕНЬ