Побудувати цю сауну не надто складно. Вона чудово утримує тепло, у ній світло, просторо, і паритися тут приємніше, ніж у добре відомій туристам парильні зі звичайного намету, а за багаторічний досвід експлуатації банька зарекомендувала себе з найкращого боку.
Щоб зробити таку сауну, придбайте у спортивному магазині два поліетиленові тенти для наметів розміром 3×5 м, скроїте полотнище з тканини розміром приблизно 1,5×3 м, а також підберіть мотузки для з’єднання елементів каркаса. Ну а валуни для печі та жердини — майбутній каркас — підбираються на місці.
Сауну починають будувати з печі. Це найтрудомісткіша і найвідповідальніша частина роботи. На березі річки або іншої водойми, де можна знайти матеріали для печі, підшуковують рівний майданчик розміром приблизно 2×2 м. З одного його боку з плоских каменів викладають квадрат зі стороною в метр — фундамент. На нього встановлюють бокові стінки топок — видовжені прямокутні валуни, розташовані на відстані 20…30 см один від одного. Довжина їх має становити 40…50 см, а висота — 30…40 см. Знайти такі плити непросто, тому стінки топок можна викласти з валунів меншого розміру. Це навіть на краще — щілини між каменями створять кращі умови для горіння та нагріву печі. Зверху цих валунів кладуть кам’яні плити так, щоб над центральною частиною топок залишився отвір (щось на зразок димоходу), через який полум’я буде проникати у верхню частину печі. Наступні шари каменів теж кладуть так, щоб залишався центральний отвір. Завершує кладку невелика плита, що перекриває центральний отвір. Сюди можна ставити посуд для нагрівання води. Готова піч повинна мати конусоподібну форму та не діставати до стелі сауни на 40…50 см. У процесі будівництва печі тильні отвори топок закривають валунами. Досвід показав, що найкраще будувати піч із двома топками.
Отже, піч викладена. Тепер у топках потрібно розпалити вогонь і підтримувати його протягом 2…3 годин. При цьому слід пам’ятати, що під час першого прогріву печі частина каменів потріскається. Їх розриває волога, яка була всередині, перетворившись на пару. І хоча найчастіше це відбувається всередині печі, все одно треба бути обережними.
Каркас сауни в’яжеться одночасно з викладкою печі, хоча, в принципі, це можна зробити й під час розпалювання.
Піч огороджується додатковими стійками, щоб тент не торкався її. Обв’язка елементів каркаса робиться мотузками. Дріт для цього не підходить — він сильно нагрівається та пропалює плівку. На каркасі не повинно бути сучків і гострих виступів, які легко проколюють розігріту плівку.
Коли піч достатньо прогріється, із топок виймають золу, її залишки заливають водою. Невеликою кількістю води з печі змивають попіл і пил. На каркас зверху накидають тканинне полотнище (в принципі, замість нього можна використати штормівки чи інший одяг), яке захищає плівку від жару печі та запобігає її пошкодженню каркасом. Далі на каркас натягують обидва поліетиленові тенти. Їхні краї притискають каменями; у місці стику забезпечується перекриття кромок на 30…40 см. У цій зоні вони притискаються перекинутою через каркас мотузкою, на кінцях якої прив’язані вантажі (невеликі камені). Сауна обладнується і своєрідними дверима, що являють собою опущений тент із трохи більшим запасом плівки, ніж на бокових стінках. Навіть у не повністю закритій сауні повітря нагрівається дуже швидко. Залишилося запастися віником. У баньці одночасно можуть паритися 3…4 особи. А однієї протопки печі достатньо для того, щоб добре попарилося 10—15 осіб.
Звісно, таку сауну доцільно ставити там, де ви часто або надовго відпочиваєте. Якісно зроблені каркас і піч служитимуть вам не один сезон — від весни до осені. Під час наступного відпочинку потрібно буде лише нагріти піч і накрити каркас тентом.
А. КОЛОДКО, м. Львів