Турбот на сільському подвір’ї не перелічити. Є й такі, які пов’язані з підйомом, завантаженням або переміщенням тяжкостей. Але коли робочих рук всього дві, виконання подібних робіт стає часом нерозв’язною проблемою.
Однак, якщо в господарстві є трактор, що сьогодні не рідкість, то підйом тяжкостей можна «доручити» йому, використовуючи для цього гідравлічну систему навіски. Потрібно тільки виготовити нескладний пристрій, який дозволить піднімати вантажі масою до 600—700 кг на висоту до трьох метрів.
Ідея, до речі, не нова. Немає, мабуть, жодного тракториста, якому хоч би раз не довелося використовувати навіску трактора в якості підйомника. Для цього беруть колоду середньої товщини і трьох-чотириметрової довжини, вставляють її одним кінцем між валом поздовжніх (нижніх) тяг навіски і картером заднього моста, а на іншому кінці затягують петлю троса. Ось і все, найпростіший підйомник готовий.
Схема розміщення підйомника на тракторі МТЗ-80:
1 — кронштейн центральної тяги тракторної навіски; 2 — висувна стріла; 3 — основна стріла; 4 — наконечник «трикутника»; 5 — «автозчепка-трикутник»; 6 — поздовжня тяга навіски
Пристрій цілком працездатний, але не зовсім безпечний. Колода під навантаженням в самий відповідальний момент може зламатися або ковзнути по навісці вбік. Тож краще все ж таки зробити металевий варіант.
Конструкція дуже проста і складається всього з трьох саморобних і одного заводського вузлів. Це основна стріла, додаткова висувна стріла, «автозчепка-трикутник» заводського виготовлення і наконечник для «трикутника», який шарнірно кріпиться до основної стріли.
Розберемо спочатку, як працює підйомник, потім повернемося до пристрою і розмірів кожного саморобного вузла.
Тим, хто має справу з тракторами, не треба пояснювати, що таке «автозчепка». Це встановлюваний на навіску вузол трикутної форми (його так і називають — «трикутник»), призначений для агрегатування (з’єднання) трактора з деякими навісними або напівнавісними сільськогосподарськими знаряддями і машинами. Всі вони мають відповідний вузол з’єднання з «трикутником» — паз, що повторює його форму. Тому «трикутник» і називають «автозчепкою», що він дозволяє приєднувати сільгоспмашину до трактора без сторонньої допомоги і за лічені хвилини. Під’їхав заднім ходом до потрібного знаряддя, підвів гідравлікою «трикутник» під його паз кріплення, підняв навіску і — клац! Машина вже на навісці. Швидко і безпечно. Я, до речі, збираюся переробити під «автозчепку» всі свої сільгозагрегати. Дуже вже це зручно.
1 — вушко (2 шт.); 2 — ребро жорсткості (4 шт.); 3 — накладка з прорізом під фіксатор «трикутника»; 4— опора (швелер № 8, L143, 2 шт.); 5 — перемичка;
матеріал дет. 1,2,3,5 — сталевий лист товщиною 5 мм
Саморобний же підйомний пристрій працює так. При переміщенні важеля гідророзподільника в положення ПЛАВАЮЧЕ навіска під дією сили тяжіння стріли підйомника опускається до упору. Основна стріла займає горизонтальне положення, а її вигнутий кінець торкається землі. Це справедливо і по відношенню до того випадку, коли висунута і додаткова стріла, кінець якої вигнутий на той самий кут.
Вантаж кріпиться до однієї або до обох стріл одразу залежно від його форми і маси, а також від висоти підйому. Чим важчий вантаж, тим менше повинні бути плече прикладання сили і висота підйому, інакше гідравліка просто не зможе подолати силу тяжіння.
Коли вантаж закріплений, його можна піднімати. Для цього важіль гідророзподільника повільно переводимо в положення ПІДЙОМ. Тяги навіски починають переміщатися вгору і через «трикутник» і його наконечник впливають на стрілу. Вантаж відривається від землі. Тепер можна обережно маневрувати.
Опинившись у потрібному місці, починаємо опускати. Для цього важіль гідророзподільника дуже повільно переміщуємо від положення ФІКСАЦІЯ до положення ПЛАВАЮЧЕ. Досягнувши потрібної швидкості опускання, утримуємо важіль до повного опускання вантажу.
А тепер детальніше зупинимося на пристрої кожного з саморобних вузлів підйомника. Для виготовлення наконечника знадобилися швелер №8 і сталевий лист товщиною 5 мм. З цих же матеріалів виготовлені ще десять деталей: дві опори, дві перемички, два вушка і чотири косинки. Проріз у задній перемичці є пазом для фіксатора, яким обладнаний «трикутник».
Всі деталі з’єднані між собою зварюванням з подвійною проваркою швів. У вушках просвердлені наскрізні отвори діаметром 26 мм під палець кріплення наконечника з основною стрілою. Закріпивши стрілу через верхній отвір у наконечнику, можна збільшити висоту підйому, а використовуючи нижній отвір — досягти більш низького опускання стріли (це необхідно при деяких роботах).
1 — кульова опора; 2 — основна стріла; 3 — висувна стріла; 4, 5 — гаки; 6 — болт кріплення кульової опори; 7 — накладка; 8 — фіксатор висувної стріли; 9 — напрямна висувної стріли; 10, 11 — осі гаків
Сама ж основна стріла виготовлена зі сталевого куточка 90x56x6 мм, до якого по всій довжині приварена бічна полиця зі смуги товщиною 8 мм. Вийшов швелер з розмірами 90×64 мм. Крім того, під центральним отвором швелер посилений пластиною розмірами 300×64 мм з тієї ж сталевої смуги товщиною 8 мм.
Один кінець стріли вигнутий під кутом 40 градусів і оснащений монтажним гачком від стропи автокрана. До іншого кінця двома болтами М14×1,75 прикріплена кульова опора від центральної тяги, якою стріла замість цієї тяги встановлюється в її гніздо.
Зверху до основної стріли приварений відрізок труби діаметром 76 мм. Ця труба є напрямною для висувної додаткової стріли, яка дозволяє збільшити загальну довжину плеча підйомника майже на метр.
Додаткова стріла виготовлена з товстостінної труби діаметром 60 мм. По всій довжині труби просвердлені п’ять наскрізних отворів для того, щоб фіксувати її в напрямній при різній довжині висування. Фіксатором служить сталевий палець діаметром 14 мм. Кінець висувної стріли теж обладнаний монтажним гачком, але меншого розміру.
Ось і весь пристрій. За наявності необхідних матеріалів і інструментів, головний серед яких — зварювальний апарат, підйомник можна виготовити за один день. Затверджую це, спираючись на власний досвід.
Користі ж, незважаючи на простоту конструкції, від підйомника багато. Які тільки роботи з його допомогою не доводилося виконувати! І дубові стовпи для гаража ставити, і колоди стропити, і різні ящики, контейнери і навіть верстати в кузов автомобіля завантажувати, і на будівельному майданчику працювати — подавати на стіни цеглу, шлакоблоки, балки.
І все це займало лічені хвилини, перетворюючись з проблеми на цікаву справу, в якій отримуєш задоволення від самого процесу роботи. А вже позитивний результат її гарантований, як і скрізь, де людина для своїх потреб пристосовує механічних помічників. Тим паче, зроблених своїми руками!
«Моделіст-конструктор» № 7’2002, Г. ЛЕГОСТАЄВ, фермер