Ескіз невеликого мотомобіля-вантажівки, про який піде мова, я виявив у старій папці під час великого прибирання-переборки в гаражному архіві. Вони й навіяли спогади про ті часи, коли захоплення технічною творчістю: виготовленням саморобних машин, катерів, літальних апаратів та інших різноманітних конструкцій було, можна сказати, масовим.
Бажання спроєктувати й зібрати міні-вантажівку з’явилося й у мене. До цього часу я вже мав досвід самостійного виготовлення снігохода на гусеничному ході (див. «Моделіст-конструктор» № 11 за 1991 рік) та іншої техніки, яку я будував досить швидко. Однак до цієї справи підійшов, що називається, ґрунтовно. Проєктував його неспішно, вивчаючи за журналами та книгами досвід умільців і фахівців, прорисовав компонування, використовуючи масштабні силуети (спереду і збоку) людини свого зросту (170 см) та агрегатів, що є в наявності та передбачаються до використання. За зразок взяв побачені по телевізору вантажні моторикші, що в незліченній кількості снують вулицями та дорогами в країнах Індокитаю. Як комплектуючі в основному використав списані агрегати та запасні частини мотоколяски СЗД та моторолера «Мураха» як найдоступніших на той момент, та й найдешевших. Зліпив навіть масштабну пластилінову (на болвані) модель цієї вантажівки. Так поступово вийшов на так звану вагонну компонувальну схему двомісного чотириколісного малогабаритного вантажного транспортного засобу з передніми ведучими та керованими колесами.
Виготовлення міні-мотомобіля почав з кузова, а точніше з відновлення старого — від вантажного моторолера «Мураха». Кузов додатково посилив привареними сталевими косинками, встановивши їх у кутах стикування вертикальних та горизонтальних елементів силового набору каркаса.
1 — бампер; 2 — передня облицювання (сталевий лист s1); 3 — фара (від сільгосптехніки); 4 — лобове скло (від автомобіля «Жигулі»); 5 — двері; 6 — вікно дверей (оргскло, 2 шт.); 7 — тент (тканина «теза»); 8 — кузов (від вантажного моторолера «Мураха»); 9 — задній відкриваючийся борт; 10 — заднє (опорне) колесо (2 шт.); 11 — переднє (кероване, ведуче) колесо (2 шт.); 12 — сидіння (2 шт.); 13 — заднє оглядове вікно (оргскло); 14 — кермо (від вантажного моторолера «Мураха»); 15 — дзеркало заднього виду (покупне виріб); 16 — дуга тенту (дюралюмінієва труба Ø14, 3 шт.); 17 — кабіна (сталевий лист s1); 18 — задній міст (труба Ø60)
Далі зі сталевої водопровідної труби зовнішнім діаметром 32 мм виготовив два лонжерони рами — відрізав за розміром і вигнув за кресленням, нагрівши паяльною лампою. Встановивши їх один від одного на відстані, що дорівнює ширині корпусу редуктора (використаний теж від вантажного моторолера «Мураха»), передні кінці приварив до бампера, а задню частину з’єднав кількома поперечинами і тут же на підкосних стійках закріпив кузов. Передня ж частина лонжеронів, як і передній бампер, послужила основою каркаса кабіни, який виготовив в основному зі сталевої труби зовнішнім діаметром 20 мм та товщиною стінки 1,5 мм. Каркас складається з обрамлень дверних прорізів, задніх стійок, поперечин та поздовжніх елементів даху. Рамку лобового скла утворили верхні частини стійок дверних прорізів, передня поперечина даху вгорі та ще одна поперечина, що з’єднує передні дверні стійки приблизно посередині. До каркаса кабіни можна віднести й верхній елемент бампера, а також кілька коротких стійок, що з’єднують його (елемент) та середню поперечину. Всі разом вони утворюють моторний відсік, хоча сам двигун більшою частиною знаходиться в кабіні та прикривається кожухом-капотом. Таке розташування двигуна можна віднести до мінусів конструкції, але зате вона вийшла компактною, та й кікстартер разом із важелем перемикання швидкостей опинилися під правою ногою.
Двотактний двигун робочим об’ємом 500 см3 та потужністю 13 к.с. з примусовим повітряним охолодженням використано від мотоцикла «Тула».
Задній міст вантажівки не ведучий, а тому зовсім простий. Складається він із саморобної балки, виготовленої зі сталевої труби зовнішнім діаметром 60 мм та коліс зі ступицями від мотоколяски СЗД. А ось підвіска моста — як у справжнього автомобіля. У ній присутні всі необхідні елементи: є поздовжні та поперечна штанги з сайлент-блоками, пружини та гідравлічні амортизатори.
1 — обрамлення дверного прорізу; 2 — поперечина даху; 3 — поздовжній елемент каркаса даху; 4 — стійка кабіни; 5 — бортова решітка (нарощування бортів) кузова; 6 — кузов; 7 — підкосна стійка кузова (2 шт.); 8 — колесо (від мотоколяски, 4 шт.); 9 — поздовжня штанга заднього моста, 2 шт.); 10 — лонжерон рами (труба Ø32, 2 шт.); 11 — дуга колісної ніші (2 шт.); 12 — редуктор; 13 — рейка кермового механізму (від мотоколяски); 14 — бампер (труба Ø32); 15 — двигун (від мотоцикла «Тула»); 16 — кермовий карданний вал; 17 — пусковий важіль та важіль перемикання передач; 18 — стійки для кріплення редуктора (4 шт.); 19 — стійки рами (4 шт.); 20 — стійки передньої облицювання (4 шт.); 21 — вузол переднього колеса; 22 — пружина підвіски заднього моста (2 шт.); 23 — поперечна штанга; 24 — балка заднього моста (труба Ø60); 25 — сайлент-блок (6 шт.); 26 — амортизатор (2 шт.); 27 — задній відкриваючийся борт кузова
Передній міст — складнішої конструкції, оскільки, як було сказано вище, він є і ведучим, і керованим. Колеса зі ступицями та поворотними кулаками використано від мотоколяски, а як привід коліс — карданні вали від «Мурахи». Підвіска переднього моста здійснена на пружинно-гідравлічних амортизаторах від якоїсь сільськогосподарської техніки.
Механізм кермового управління (шестерня-рейка), кермо взяті від мотоколяски, а ось цілісний кермовий вал довелося замінити складеним саморобним з карданними шарнірами.
Гальма — механічні та тільки на задні колеса.
Сидіння — поролонові, обшиті шкірзамінником, з основами з дюралюмінієвого листа.
1 — колесо; 2 — кульова опора (від автомобіля «Жигулі»); 3 — важіль; 4 — карданний шарнір; 5 — напіввісь; 6 — кермова тяга; 7 — пружина; 8 — амортизатор; 9 — верхня опора амортизатора (труба колісної ніші); 10 — ступиця (від «Мурахи»); 11 — поворотний кулак
Обшивка кабіни — сталевий лист міліметрової товщини. Таким же листом закриті й колісні ніші, з нього ж виготовлено й кожух-капот. У задній стінці кабіни вирізано проріз і в нього, як і в дверні вікна, вставлено оргскло. Лобове скло вирізано з автомобільного триплексу.
Фари та підфари — тракторні, встановлені в нішах передньої облицювання.
На кузов був пошитий «продуваний» (без передньої та задньої стінок) тент з водонепроникної тканини.
Вантажівка могла везти вантаж масою до 350 кг, а у порожнього швидкість «зашкалювала» за 50 км/год.
Згодом передбачалося утеплити кабіну зсередини поліуретаном, але цьому не судилося збутися. Їздити по двору на такій вантажівці не мало сенсу, а реєстрація її в державній інспекції викликала великі утруднення, і в кінці кінців автомобільчик був розібраний на агрегати та вузли, використані для інших конструкцій.
«Моделіст-конструктор» № 2’2009, А. МАТВЕЙЧУК, м. Заводоуковськ, Тюменська обл.