Садоводу, городнику, будівельнику непросто обійтися без такого транспортного засобу, як тачка. При переміщенні найрізноманітніших вантажів вона значно полегшує важку працю — економить сили, час, а можливо, і здоров’я, коли обсяги перевезень значні.
На ринках будівельних матеріалів і в госпмагах продаються тачки різноманітних конструкцій. Але за ціною, незрівнянною з їхнім ККД. До того ж, зроблені вони за типом господарських візочок — з колесом попереду вантажної платформи (або кузова).
Як відомо зі шкільного курсу фізики, така система утворює важеля другого роду. Тому майже половина маси вантажу припадає на руки того, хто везе. Якщо ж постаратися перенести більшу частину цієї ваги на точку опори (колесо), піднявши вище рукоятки, то штовхати візочку стане набагато важче.
Розвантажувати таку тачку перекиданням уперед теж непросто, оскільки всю масу доводиться перекидати через точку опори (колесо). Скидання ж вантажу набік створює такі згинальні (крутні) моменти в каркасі візочки, на які він не розрахований.
1 — колесо; 2 — вилка з віссю; 3 — кузов (сталеве штамповане корито); 4 — опорна стійка (2 шт.); 5 — ручка (сталева труба 1″, 2 шт.); 6 — поперечина рами; 7 — рама; 8 — ложемент; 9 — підкіс;
вузли 1,2 — від моторолера «Електрон»; деталі 4,6,7,8,9 — зі сталевої труби 1/2″
Раму своєї тачки я зробив разом із рукоятками, вигнувши її у формі літери П з напівдюймової водогазопровідної труби (зовнішній діаметр її 21,3 мм). З відрізків такої ж труби — і всі інші деталі: поперечина, опорні стійки, підкоси, ложемент.
Великі радіуси деталей вигибав «в холодну», малі — з місцевим нагріванням паяльною лампою. Всі з’єднання елементів виконував електродуговим зварюванням.
Як кузов використав старе сталеве штамповане корито заводського виготовлення. За ним і призначав розміри рами тачки, оскільки корито вставляється в неї. Рукоятки розширив, щоб зручно було триматися. На їхні кінці надів і приварив ручки — відрізки дюймової труби.
Кузов знімний, до рами кріпиться чотирма болтами М4 через відповідні отвори в відбортовці корита і в трубі рами. Під серединою кузова до рами приварив скобу-ложемент.
Для ходової частини використав колесо з віссю і вилкою від моторолера «Електрон». Вилку колеса приварив до ложемента. Кріплення цього вузла посилив двома підкосами. Нижні кінці підкосів закріпив у штатних вушках пір’я вилки, а верхні приварив до передньої частини рами.
Для того, щоб кузов при завантаженні був горизонтальним, а сама тачка не свалилася набік, до ручок біля поперечини приварив опорні стійки. Щоб вони не провалювалися в ґрунт, знизу приварив до них підп’ятники.
Конструкція шасі — ходової частини і рами — вийшла дуже жорсткою. Вона дозволяє розвантажувати кузов на три сторони: уперед, вліво і вправо. Водночас широкопрофільна пневматика досить великого діаметра забезпечує тачці добру прохідність і м’якість ходу.
Завдяки тому, що центр ваги припадає на вісь колеса, на тачці легко перевозити вантажі масою 50—60 кг навіть нетренованій людині. Скидати матеріали, що перевозяться насипом, теж великої праці не становить.
І ще. Для зручності переміщення вантажів униз по похилій поверхні збираюся встановити на тачку гальмівний важіль з тросом, адже гальмо в колесі вже є.
А. НАРВАТОВ