Перевага фарбувального пістолета відома: він забезпечує якісне покриття. Крім того, досягти плавних переходів одного кольору або тону в інший можна лише напиленням. А для цього необхідно мати в домашній майстерні компресор. Він не буде простоювати і після ремонту квартири, а стане в пригоді для накачування камер велосипеда та автомобіля, розпилення добрив на садовій ділянці. І не обов’язково покупний.
Прочитав колись в «Моделісті-конструкторі», що з холодильного агрегату, що відслужив свій термін, можна зробити компресор. Там йшлося про конструкцію з справним електродвигуном. Мені ж дістався згорілий. Тому довелося задовольнятися лише поршневим механізмом. Щоб витягти його, розпилив корпус агрегату в двох місцях ножівкою по металу. Відкрутивши потім чотири кріпильні болти, зняв з одного боку статор, а з іншого — насос з ротором. Оскільки ротор більше не знадобиться, збив його з колінчастого вала.
1 — конденсатор, 2 — електродвигун, 3 — повітропровідна трубка, 4 — насос, 5 — втулка (4 шт.), 6 — кріпильний гвинт (8 шт.), 7 — поперечина (2 шт.), 8 — швелер станини (2 шт.), 9 — шків (2 шт.), 10 — колінчастий вал.
Заміну згорілому електродвигуну я знайшов швидко — від пральної машини, трифазний, марки 4 АА 50 В4УЗ потужністю 90 Вт при частоті обертання 1320 об/хв. Привід до насосу в моїй конструкції — ремінний. Для цього на хвостовики вала двигуна та колінчастого вала насосу надів шківи з призматичними шпонками від пральної машини та зафіксував болтами М6. Шпонкову канавку на кожному валу перед цим фрезерував. Але можна й висвердлити. Для цього знадобиться допоміжна втулка з отвором діаметром 14 мм. Треба надіти її на хвостовик і точно по стику просвердлити отвір діаметром 5 мм, після чого втулку зняти. У перерізі шпонкова канавка виходить напівкруглою, тому й самій шпонці слід надати таку ж форму.
1 — свердло, 2 — допоміжна втулка, 3 — колінчастий вал насосу.
Станина мого компресора виготовлена з двох швелерів, пов’язаних поперечинами — сталевими пластинами на гвинтах. Насос прикріплений до станини чотирма болтами з насадженими на них втулками, висота яких підбиралася по місцю. Двигун встановлений на пластину-основу. Завдяки переміщенню по регулювальних отворах станини вона дозволяє здійснювати натяг клинового ременя.
1 — електродвигун, 2 — пластина-основа, 3 — кріпильний болт (4 шт.), 4 — регулювальні отвори станини, 5 — швелери станини.
У ході експлуатації з’ясувалося, що при досить довгій повітропровідній трубці застосування ресивера необов’язкове. Але з іншого боку, він може працювати і як відстійник для масла.
«Моделіст-конструктор» № 1’97, В. ВЕСЕЛОВ