Якщо є бажання на своїй ділянці мати ранні овочі — значить вам потрібна теплиця. Тільки в ній вдасться створити умови для підтримки постійно високої температури та вологості ґрунту й повітря для рослин як вдень, так і вночі.
Конструкцій індивідуальних теплиць і парників під плівкою багато, і в кожній є своя особливість, своє раціональне початок. Виготовлені в промислових умовах, звичайно, більш технологічні, зате саморобні теплиці і парники під плівкою часто дешевші, практичніші.
Придумати щось нове досить складно. Але я все ж таки хочу запропонувати свій варіант — простий і доступний для повторення. Якою має бути плівкова теплиця? Насамперед, їй необхідні хороша стійкість, що вимагає більш-менш солідного фундаменту, і щільне, надійне кріплення плівки до каркасу. Останнє часто виявляється слабким: не витримує сильного вітру або перепадів температури вдень і вночі. Міцне закріплення плівки часто досягається нерозбірними з’єднаннями, що не дозволяють зняти і надіти на каркас плівку без її пошкодження.
Моя конструкція площею 4 — 5 м2 відрізняється відсутністю фундаменту, мінімальною кількістю деталей каркасу та зручним кріпленням плівки на ньому, завдяки чому теплиця легко розбирається і збирається, її неважко переставити на інше місце, що немаловажно для власників невеликих садово-городніх ділянок. Замість оновлення ґрунту під новий урожай достатньо просто перенести теплицю; впоратися з цим може і одна людина.
1 — з’єднувальний елемент (сталь, пруток або смуга); 2 — плівка; 3 — дуга (половинка колеса від дощувальної установки); 4 — двері (фанера, пластик); 5 — петля (2 шт.); 6 — торцевий щит (фанера, пластик); 7 — шпагат; 8 — болт М5 або М6 (кількість — за місцем); 9 — кронштейн щита (куточок меблевий або 25×25); 10 — петля (кільце від автомобільної камери); 11 — гачок (сталевий пруток Ø5 — 6)
Поширені способи кріплення плівки вимагають або прибивати її рейками до каркасу, або виготовляти на плівці спеціальні петлі. Я пропоную щільно притискати плівку до каркасу «підпружиненим» шпагатом. При цьому плівка не пошкоджується. Мій спосіб забезпечується наявністю в дугах каркасу канавок, в які поверх плівки укладається шпагат, натягнутий за допомогою гумових кілець з відслужилих автомобільних камер. Ширина кільця — 15 мм; кріплення до каркасу — за допомогою металевих гачків з прутка діаметром 5 — 6 мм. Розтягнення гуми (силою 4 — 5 кг) забезпечує м’яке і щільне кріплення плівки. Залежно від погодних умов зняти або встановити таке покриття — справа кількох хвилин.
Каркас теплиці складається з міцних металевих дуг, в якості яких я використав половинки коліс діаметром 260 см від дощувальних установок (зараз знайти такі не становить труднощів). Вони дуже підходять для теплиці: з одного боку, дуги виходять досить високими, щоб ходити під ними злегка пригнувшись, з іншого — не надто велика висота теплиці забезпечує відповідно невеликий вітровий опір і зменшує втрати тепла. Ну і, звичайно ж, сам профіль коліс — з канавкою посередині та рівними краями, що зручно для монтажу з’єднувальних елементів.
Дуги встановлені на відстані 100 см одна від одної і з’єднані між собою дерев’яними прутками або металевими смугами за допомогою болтів. Кінці дуг краще спирати на цеглини або дошки: це запобігає усадці конструкції; спеціального фундаменту не потрібно.
В торцевій дузі змонтований щит з дверима. Вони можуть бути фанерними або пластиковими. Кріплення щита також здійснюється болтами. В теплиці не повинно бути гострих і виступаючих деталей каркасу, які могли б порвати плівку. Довжину теплиці можна легко збільшити додаванням додаткових дуг. Задній торець теплиці просто закривається залишковим кінцем плівки, верхній край якої також закріплюється шпагатом, а нижній придавлюється або прикопується землею. Для провітрювання найзручніше відкривати цей торець, оскільки плівка тут легко відкидається і швидко встановлюється назад. В спекотний день додатково відкривається і двері.
Теплиці під плівкою описаної конструкції використовуються на моїй садибі вже сім сезонів. Плівка і шпагат служать три-чотири роки, гумові кільця — близько двох років.
В. ПЕЙЧЕВ