Кілька років тому для своїх синів зробив невеликий веломобіль (а якщо судити за розмірами або конструкцією — то було б точніше назвати його велокартом). Дітям машина подобалася, і вони разом із сусідськими дітлахами годинами ганяли на ній тихими вуличками.
За зразок взяв конструкцію простого безприводного міні-кара, публікація про який була в журналі «Моделіст-конструктор» № 3 за 1977 рік. Саме в тому році, навчаючись ще в третьому класі, я переконав батька оформити для мене передплату на журнал, підшивки якого за всі наступні роки я не тільки зберігаю, але й досі знаходжу в них чимало корисного.
Зараз сини з цієї машини вже виросли, але молодший часто вивозить її на вулицю, де серед дітвори знаходиться багато бажаючих на ній покататися. Та й сам він ще не відмовляє собі в задоволенні покрутити педалі та баранку велокарта.
1 — рама; 2 — переднє колесо (ведуче від триколісного дитячого велосипеда, 2 шт.); 3 — запасне колесо (від дитячого велосипеда); 4 — стійка і кронштейн для кріплення запасного колеса (велосипедна труба і сталевий лист s2); 5 — капот (дюралюміній, лист s1); 6 — дзеркало заднього виду (мотоциклетне); 7 — підкіс рульового вала; 8 — рульовий вал; 9 — рульове колесо; 10 — педальний привід (від дитячого велосипеда); 11 — проміжний вал з великою і малою зірочками; 12 — гальмівна рукоятка; 13 — сидіння (каркас — від автомобіля «Колхіда», фанера, поролон, шкірзамінник); 14 — підголівник; 15 — поручень (труба Ø20); 16 — блок і трос приводу гальм; 17 — гальмівний важіль з колодкою; 18 — катафот (4 шт., автомобільні, передні — білі, задні — червоні); 19 — заднє колесо (від дитячого велосипеда «Космос», 2 шт.); 20 — механізм натягу ланцюга 2-го ступеня; 21 — приводні ланцюги (від дитячих велосипедів)
Рама веломобіля зварена в основному зі сталевих тонкостінних труб різного діаметра, взятих від рам відслужилих своє велосипедів. І тільки вісь задніх коліс та балка переднього моста виготовлені з водопровідних (з товстішими стінками) напівдюймових труб.
Передня і задня траверси рами є одночасно і бамперами, тому вони, як і лонжерони, виконані з труб більшого діаметра, ніж інші елементи рами. Кутові з’єднання траверс з лонжеронами посилені косинками зі сталевого 2-мм листа.
Педальний привід зі зірочкою, кареткою і частиною рами запозичив від старого дитячого триколісного велосипеда «Космос». Цей вузол приварив до середньої поздовжньої вставки рами.
1 — передній бампер; 2 — косинка (Ст3, лист s3, 4 шт.); 3 — передня поперечина; 4 — підрамник педального приводу (від триколісного велосипеда «Космос»); 5 — середня вставка; 6 — середня поперечина; 7 — задня поперечина; 8 — балка заднього моста (водопровідна труба 1/2″); 9 — майданчик пасажира (сталевий рифлений лист s2); 10 — задній бампер; 11 — втулка гальмівного пристрою (водопровідна труба 1/2″); 12 — вісь заднього колеса (Ст3, круг 22, 2 шт.); 13 — кронштейн гальмівного пристрою (лист s3); 14 — лонжерон (2 шт.); 15 — вушко кріплення поперечного троса гальмівного пристрою (Ст3, лист s3, 2 шт.); 16 — кронштейни кріплення каркаса сидіння (швелер № 2,5, 4 шт.); 17 — кронштейни кріплення опор проміжного вала (Ст3, лист s3); 18 — проушина шарніра підвіски передньої балки (швелер № 5,5); 19 — опорний кронштейн рульового вала (Ст3, лист s3); 20 — підрамник і кронштейн запасного колеса
Оскільки педальний привід встановлений по осі машини, а ведуче колесо одне (заднє праве), то не зміг обійтися без проміжної передачі. Для неї пристосував зірочки — всі від того ж велосипеда «Космос». Велика (20-зуба) зірочка приварена безпосередньо до проміжного вала. Інша — мала зірочка (z = 16) цієї передачі — посаджена на проміжний вал через сталеву ступицю, до якої вона приварена, а ступиця закріплена на валу шплінтом. Підшипники ковзання, в яких обертається проміжний вал, виготовив спочатку з капрону, а коли вони в ході експлуатації зносилися — замінив на фторопластові. Опорні кронштейни проміжного вала кріпляться болтами М6 до приварених до рами пластин з поздовжніми прорізами. Ці поздовжні прорізи служать для натягу ланцюга першого ступеня приводу. Ланцюг другого ступеня натягується за допомогою фторопластового ролика, закріпленого на підпружиненому важелі, відрізаному від педального шатуна велосипеда. Зірочка приводного колеса теж взята від старого дитячого велосипеда.
Балка переднього моста виготовлена з водопровідної напівдюймової труби і зроблена качаючою. Її зв’язок з рамою здійснено за допомогою лише одного шарнірного кронштейна в середній частині. Така підвіска моста виключає зависання на нерівній дорозі не тільки одного з передніх рульових коліс, але й, що, мабуть, важливіше, — ведучого заднього. Одна частина шарніра представляє собою приварену до балки моста сталеву втулку з фторопластовим підшипником ковзання всередині. Друга частина — кронштейн у формі проушини; він приварен до поперечини рами. Обидві частини шарніра (а отже — і передня балка з рамою) з’єднані між собою віссю-болтом М12.
1 — колесо (від дитячого велосипеда); 2 — гальмівна колодка; 3 — повернена пружина ліва, права — дзеркально відображена (дріт Ø2); 4 — втулка (водопровідна труба 1/2″); 5 — гальмівний вал (Ст 45, круг 16); 6 — гальмівний важіль (Ст3, лист s5); 7 — бампер (труба від рами велосипеда); 8 — гайки М8; 9 — болт М6; 10 — скоба (Ст3, лист s2); 11 — балка заднього моста з осями (водопровідна труба 1/2″); 12 — трос гальмівного механізму; 13 — блок приводу гальм; 14 — вісь колеса
Рульове управління зроблено за типом автомобільного. Баранка діаметром 300 мм зігнута зі сталевого 10-мм прутка і «обтягнута» гумовим шлангом. Рульовий вал — відрізок напівдюймової труби з привареним у середній частині упорним буртиком. Вал встановлений під кутом близько 45° до площини рами і закріплений на ній у двох кронштейнах через капронові втулки. Знизу в його трубу запресований і приварен перехідник — до нього кріпиться рульова сошка. Остання з’єднана тягою з сошкою поворотного кулака правого колеса, а важіль цього кулака міжкулаковою тягою з’єднаний з важелем поворотного кулака лівого колеса. Рульова сошка коротка, а тому може встановлюватися (направлятися) як у положення вгору, так і вниз.
1 — колодка (Ст3, лист s4); 2 — гвинт М3 (4 шт.); 3 — накладка (гума, s8); 4 — важіль (Ст3, лист s5); 5 — шайба
Поворотні кулаки виготовлені з вилок наконечників тяг від вантажних автомобілів. У вилок відрізані кінці разом з отворами під пальці і просвердлені інші, ближче до шийки. До кожного кулака приварені важелі, а до правого ще й поворотна сошка. Ці деталі виготовлені зі сталевої смуги перерізом 20×5 мм.
Осі коліс виточені з тією ж різьбою на одному кінці, що й різьба в торцевому отворі поворотного кулака, куди вона потім ввертається і контриться керном.
1 — трос; 2 — втулка (мідна трубка); 3 — коуш (мідна трубка)
Як передні колеса на велокарті використовуються передні від дитячих триколісних велосипедів. З них видалені педальні шатуни, а до диска вісьмома болтами М4 прикріплена виточена сталева ступиця. У неї вставлені з різних сторін дві капронові втулки (підшипники ковзання) з внутрішнім отвором такого ж діаметра, як і вісь колеса (12 мм).
1 — шплінт Ø2; 2 — опора (сталева труба 25×4, Ст3, лист s5, 2 шт); 3 — втулка-підшипник ковзання (капрон або фторопласт, 2 шт); 4 — велика зірочка z = 20 (від дитячого велосипеда); 5 — вал (від дитячого велосипеда); 6 — штифт Ø4; 7 — мала зірочка z = 16 (від дитячого велосипеда); 8 — ступиця (Ст3, круг 22)
Балка заднього моста, як і переднього, виготовлена з напівдюймової водопровідної труби. З обох кінців у неї запресовані і приварені осі коліс. Задні колеса взяті готовими все від того ж дитячого велосипеда «Космос». Вони за діаметром трохи більші, ніж передні, але це компенсується рівнем підвіски балок.
1 — передня поперечина рами; 2 — нижній опорний кронштейн рульового вала (Ст3, лист s3); 3 — вісь-болт M12 шарніра; 4 — проушина шарніра (сталевий швелер); 5 — втулка-підшипник ковзання (фторопласт, 2 шт); 6 — втулка-підвіска шарніра (сталева труба 22×3); 7 — косинка (Ст3, лист s3, 2 шт); 8 — балка переднього моста; 9 — шайба; 10 — гайка М12
Балка вставляється в скоби зі смугової сталі, приварені до лонжеронів, і додатково кріпиться до рами болтами М6 через отвори, просвердлені одночасно у всіх деталях цього вузла: лонжероні, балці, скобі.
1 — вісь напрямного колеса; 2 — кулак (наконечник тяги вантажного автомобіля, доопрацьований); 3 — вісь поворотного кулака (болт М10 з шайбою і гайкою); 4 — вушко кріплення поворотного кулака до передньої балки (Ст3, лист s3, 2 шт); 5 — передня балка; 6 — шплінт з шайбою (2 шт); 7 — міжсошкова тяга (сталевий пруток Ø5); 8 — сошка кулака (Ст3, смуга 20×5); 9 — міжкулакова тяга з наконечником; 10 — вісь важеля (болт М6 з шайбою і гайкою); 11 — важіль (Ст3, смуга 20×5)
Гальмівний механізм за конструкцією практично повністю повторює той, що був опублікований у № 3 за 1978 рік журналу «Моделіст-конструктор». Тільки в моєму варіанті гальмо приводиться в дію не від педалі, а від рукоятки, розташованої з правого боку сидіння.
1 — рульове колесо (сталь, круг 10); 2 — втулка (капрон); 3 — верхній опорний кронштейн рульового вала (сталева смуга 20×3); 4 — рульовий вал (сталева труба 1/2″); 5 — нижній опорний кронштейн рульового вала (Ст3, лист s3); 6 — рульова сошка; 7 — балка переднього моста (водопровідна труба 1/2″); 8 — міжкулакова тяга; 9 — рама; 10 — шарнір підвіски балки переднього моста; 11 — тяга сошки; 12 — поворотний кулак; 13 — переднє напрямне праве колесо (від дитячого велосипеда); 14 — вісь напрямного переднього правого колеса
Оскільки цей номер журналу навряд чи зберігся навіть у бібліотечних архівах, є сенс навести рисунки гальмівного механізму і в цій публікації.
І останнє. Сидіння виготовлене на основі трубчастої рамки від водійського крісла вантажівки «Колхіда». Може, така рамка і важкувата, але зате міцна. Вгорі спинної частини рамки приварен пасажирський поручень. Спинку і сидіння утворюють фанерні листи, обклеєні поролоном і обтягнуті шкірзамінником. До рами велокарта рамка сидіння кріпиться за допомогою кронштейнів у чотирьох точках.
А. КЛИМЕНКО