Незвичайна технологія прививки дерев була запропонована І.В.Мічуріним, а в книзі Н.Верзіліна «Подорожі з домашніми рослинами» описується цей оригінальний спосіб отримання живця з живої гілки безпосередньо на дереві.
Він «оточував» гілку посудиною з водою — і з’являлися корені на старих гілках груш і яблунь, живці від яких звичайним шляхом не вкорінюються.
Найбільш наочно такий досвід провести з олеандром: його живці особливо добре дають корені у воді (приблизно через місяць).
1 — кора; 2 — кільцевий ділянка після видалення кори
Для відтворення досвіду можна використати старе лампове скло. Його нижньому отвору підбирається коркова або, краще, гумова пробка. Просвердлимо в середині пробки отвір, рівний товщині гілки олеандра. Пробку розріжемо на половинки. На гілці зробимо два кругових надрізи і знімемо кільце кори завширшки 3 міліметри. Потім надінемо скло на гілку. Під зрізом закріпимо дві половинки пробки і на них щільно насунемо лампове скло. Пробку в місці з’єднання зі стеблом промажемо воском. Скло з гілкою прикріпимо підв’язками: дротиком або шнурками. Тепер налиємо в лампове скло води стільки, щоб рівень її був вище зрізаного кільця кори. Коли з’являться корені, зріжемо і посадимо відводок у горщик із землею.
1 — гілка; 2 — складна пробка, ізольована воском; 3 — лампове скло з водою; 4 — підв’язки; 5 — стовбур дерева
1 — стовбур дерева; 2 — гілка; 3 — зав’язки; 4 — багатошаровий пакет із землею на вкорінюваній ділянці гілки; 5 — отвори
1 — гілка; 2 — трубка з пластикової пляшки; 3 — поліетиленові пакети
Але лампове скло зараз використовувати незручно. Простіше скористатися поліетиленовими пакетами. Взяти 3 — 4 пакети без дна, вкласти один в інший і надіти на гілку. Знизу треба зав’язати поспіль один за одним три вузли. Звичайні вузли будуть пропускати воду. Потрібен спеціальний, «затискний» вузол. Скористаємося варіантами їх в’язки, зображеними на рисунках. Таким же вузлом зав’язується горловина отриманої «судовини» після наповнення її водою.
Однак для рослин у саду краще (крім описаного випадку з яблунями) брати не воду, а вологу землю. Тоді такі герметичні вузли не потрібні: земля щільна, не витече, як вода.
Для зручності «нанизування» пакетів на гілку слід скористатися широкою трубкою (з пластикової пляшки): її простіше насувати і зсувати по гілці, а надіті на неї пакети при зсуванні (один на інший) не будуть чіплятися за гілки і рватися. Відразу прив’язувати три пакети незручно, краще кріпити їх по одному. Спочатку надіти один пакет, обмотати його знизу ниткою, складеною вдвічі, і зав’язати. Зверху на нього насунути інший так само, потім третій, четвертий. Потім трубка знімається, а заповнену землею ємність з пакетів зав’язати зверху шнуром, попередньо не забувши як слід зволожати ґрунт у вказаній упаковці. Щоб земля дихала, в поліетилені слід зробити кілька отворів. Потрібно контролювати її вологість і періодично підтримувати додатковим змочуванням. Незабаром окутана землею ділянка гілки дасть корені: живчик-саженець готовий до відділення і посадки.
«Моделіст-конструктор» № 3’2010, В. ІВАНОВ