Не без допомоги публікацій журналу «Моделист-конструктор» я змайстрував собі на базі мотоцикла «Мінськ» універсальний мотоблок. Вийшов непоганий, роботящий механічний помічник. Основою його, звісно, стала вкорочена (згідно з порадами журналу) штатна рама мотоцикла, на якій розміщено силовий агрегат і двоступеневу ланцюгову передачу на задній міст (від мотоколяски С3А). Кермо саморобне, як і облицювання. А вдало підібраний до конструкції паливний бак — від «Верховини-3».
Спочатку мотоблок я використовував (у парі з вантажним візком) як транспортний засіб, і в роботі він нарікань не викликав. Але під час оранки важких ґрунтів з’ясувалося, що двигун украй потребує примусового охолодження.
Зваживши свої більш ніж скромні можливості, вирішив виправити ситуацію встановленням під капот невеликого, але досить потужного вентилятора, здатного створити потрібний повітряний потік для інтенсивнішого, ніж раніше, охолодження двигуна. Підходящу трилопаткову крильчатку та електродвигун, розрахований на живлення від 12 В постійного струму, я знайшов досить швидко. З підручних матеріалів виготовив і відповідний кронштейн, закріпивши його в зручному місці. Але де взяти джерело постійного струму, щоб змусити такий «збірний» вентилятор обертатися? Придбавати спеціально для цього дорогий акумулятор?
І тут мене осяяло: чому б не скористатися вже наявним генератором змінного струму, додатково підключивши до нього випрямний місток, зібраний на напівпровідникових діодах. Рішення найпростіше, але яким буде результат?..
Результат перевершив усі мої очікування. Зібрана за елементарною схемою система примусового повітряного охолодження запрацювала — та ще й так, що любо-дорого подивитися!
«Моделист-конструктор» № 5’98, А. КУШЕР, м. Жмеринка, Вінницька обл.