«Еврика» — це швертбот спрощеної конструкції, розрахований на домашню технологію виготовлення.
Корпус швертбота — дерев’яний, полегшений, з обшивкою мембранного типу. Він складається з трьох наборних шпангоутів, кіля та чотирьох стрингерів. Мідель-шпангоут — посилений, оскільки до нього кріпляться щогла та шверці. Щогла — з дюралюмінієвої труби або дерев’яна, поворотна. Вітрило — латинське, з гротом площею близько 3,2 м2. Фанерні шверці шарнірно закріплені в дюралюмінієвій трубі, заклеєній в мідель-шпангоуті.
Для шпангоутів знадобляться соснові рейки перерізом 50×20 мм та 3-мм фанера. Збірка шпангоутів виробляється на аркуші фанери з нанесеними на нього контурами теоретичних шпангоутів. Після взаємної підгонки всіх деталей поверх них накладається аркуш фанери та прикріплюється до заготовки шпангоута цвяхами з епоксидним клеєм. З іншого боку місця стиків посилюються фанерними косинками. Транцева дошка має двосторонню фанерну обшивку.
1 — корпус; 2 — гвинтовий талреп; 3 — штаг (сталь, проволока Ø3); 4 — щогла (дюралюміній, труба 50×2 або переклейка з деревини); 5 — ванти (сталь, проволока ОВС Ø3); 6 — оковка щогли; 7 — грот (площа 3,2 м2); 8 — блок гіка-шкотів; 9 — гіка-шкоти; 10 — румпель; 11 — рульове перо; 12 — шверц (2 шт.); 13 — відтяжка; 14 — вісь шверців (сталь, труба Ø22×2
Збірка каркаса виробляється на рівній підлозі — на ньому тимчасово фіксуються шпангоути, транцева дошка та форштевень, а потім до них шурупами та епоксидним клеєм кріпляться кіль, стрингери та інші елементи поздовжнього набору. Після затвердіння клею каркас вирівнюється рубанком, рашпилем та шкуркою.
Наступний етап роботи — отримання обшивки. Для цього каркас за допомогою дрібних цвяхів втугую обтягується склотканиною, після чого обшивка просочується розбавленою ацетоном епоксидною смолою. При цьому обов’язково користуйтеся респіратором або протигазом, працювати бажано на відкритому повітрі. Для наступних двох-трьох шарів смола не розбавляється.
Отримана обшивка зсередини обклеюється пінопластом (будівельним або упаковочним). Попередньо його нарізають на пластини товщиною 10 мм та шириною 100 мм розжареною нихромовою проволокою, натягнутою над плитою з ДСП на двох фарфорових ізоляторах. Притискати пінопласт до обшивки найкраще поліетиленовими пакетами з сухим річковим піском. Після обклейки поверхня пінопласту вирівнюється, шпаклюється складом з епоксидної смоли та деревних тирси та обклеюється зсередини одним-двома шарами склотканини.
У верхній частині мідель-шпангоута за допомогою капронового шнура та епоксидної шпаклівки з деревних тирси прикріплюється дюралюмінієва труба діаметром 22 мм — у ній будуть закріплятися бічні шверці. Палуба швертбота — з фанери або оргаліту.
Шверці та рульове перо випилюються з 12-мм фанери, обклеюються склотканиною та після вишкурування ґрунтуються та фарбуються яскравою нітроемаллю.
Віссю повороту шверця служить дюралюмінієва шпилька з різьбою на одному з кінців. Шверц у ній закріплюється між двома гайками. Фіксація шверців у трубі — за допомогою капронового штерта, яким він кріпиться до утки.
1 — склотканева обшивка; 2 — заповнення (пінопласт); 3, 6 — елементи поздовжнього набору; 4 — склотканева внутрішня обшивка;
5 — шпангоут
Рульове перо закріплене на транці за допомогою петель-кронштейнів — односторонніх різьбових шпильок, зігнутих у вигляді літери Г та закріплених на транцевій дошці гайками з шайбами. З таких же шпильок зігнуті та відповідні частини петель, що нагадують за формою шпильки з колечками. У рульовому пері вони закріплюються у висвердлених отворах на епоксидному клеї. Румпель — з дубової або букової рейки, шарнірно з’єднаної з балером.
Зсередини, на кілі корпусу, поблизу мідель-шпангоута встановлюється стакан степса щогли, а заподлицо з палубою — хомут зі сталевої смуги товщиною 3 мм: вони утворюють дві опори поворотної щогли.
1 — румпель (бук або дуб, брусок 30×30); 2 — шарнір румпеля (болт з самоконтрячою гайкою); 3 — балера коробка (дюралюміній, s2,5); 4 — рульове перо (фанера s12, обклеєна склотканиною на епоксидній смолі); 5 — петлі навіски (шпилька М6)
Рейок та гік латинського вітрила вистругуються з прямослойної деревини та об’єднуються спереду дюралюмінієвою накладкою, що забезпечує їх шарнірне з’єднання.
Рейок та гік закріплюються на щоглі капроновими штертами, які обгортаються «вісімками» навколо цих елементів рангоуту. Фіксація вітрила за висотою — за рахунок пропускання кріпильного штерта через отвір у щоглі.
1 — шверц (фанера s12, обклеєна склотканиною на епоксидній смолі); 2 — гайки; 3 — шпилька (дюралюміній)
Для вітрила найкраще підійде тканина типу «болонья» або подушковий тик. Годиться й наметова тканина. З рейком та гіком вітрило з’єднується за допомогою «кишень», викроєних з більш щільної, ніж у самого вітрила, тканини. Всі кути вітрила посилюються матерчатими накладками-боутами.
У перші виходи на воду налаштуйте швертбот. Основне — сумістити центри вітрильності та бічного опору. Розузгодженість можна помітити одразу: вітрильник при нейтральному положенні руля буде або приводитися (йти крутіше до вітру), або увалюватися (йти повніше до вітру). Щоб урівноважити швертбот, треба або переміщати (вперед-назад) вітрило відносно щогли, або відхиляти (вперед-назад) шверці. Добре налаштований вітрильник має невелику тенденцію йти крутіше до вітру; це допомагає при шквалах або в аварійних ситуаціях переводити швертбот у положення левентик — носом до вітру.
І. СЕРГІЇВ