У будь-якому, навіть оснащеному міні-«кіровцями», «куботами» та іншою висококласною технікою індивідуальному господарстві не обійтися, мабуть, без ручних сільгоспзнарядь. Пройшовши через століття, вони, по суті своїй, мало змінилися. І як би не билася технічна думка, не тішився дизайн, як і раніше перед нами «таскальна ємність з рукоятками та їздовим колесом» — тачка, «лопатевий снаряд для копання, вигрібу, навалювання та пересипання сипучих тіл»—лопата, «мотижний інструмент» — тяпка…
Про те, як самим створити настільки потрібний для саду-городу арсенал, наш журнал писав не раз (див., наприклад, № 4’85,6’91,5’92,7’92,9’92,9’93). Сьогоднішня ж тематична добірка — за публікаціями угорського «Езермештер». Впевнені: запропоновані ідеї та технічні рішення зможуть прийтися до душі і нашим читачам. Тим більше що втілити сподобавше в життя виявиться цілком по силам будь-кому, навіть початківцю самодільщику.
СКЛАДНА ТАЧКА
Складних конструкцій існує чимало. Той самий дамський парасоль, наприклад. Або, скажімо, добре знайома всім ліжко-розкладачка. Але ось щоб «книжечкою», а то й «гармошкою» упаковувалася досить містка садово-огородня тачка…
Між тим любителями майструвати все своїми руками розроблені навіть настільки незвичайні, здавалося б, конструкції. Один з вдалих варіантів містких, компактно складаних тачок і пропонується увазі читачів.
1 — поперечина каркаса розпірна, 2 — тканинна спинка-основа (з парусини, розгортка — подвійна трапеція), 3 — подвоювана бічниця (з парусини та ін.), 4 — прошивка борта голкою з міцною ниткою, 5 — нижнє ребро жорсткості (з відрізка 5-мм сталевого прута).
Якихось дефіцитних матеріалів для виготовлення цієї, безсумнівно корисної, речі тут не потрібно. Хіба що шматки дешевої, але міцної тканини типу парусини та відрізки сталевих водогазопровідних труб із зовнішнім діаметром 20…35 мм. Причому замість останніх можна обмежитися дюралевими — від старої, що прийшла була в негідність ліжка-розкладачки.
Трубчасті заготовки згинають, як це показано на рисунку. Потрібної конфігурації можна досягти й іншими, добре знайомими нашим самодільщикам способами. Наприклад, виконувати згинання труб, попередньо заповнивши їх внутрішню порожнину річковим піском. Або — водою з подальшим виставленням на мороз, щоб утворений всередині лід перешкоджав неправильному зминанню, а то й поломці стінок у заготовок.
1 — рукоятка (з 110-мм відрізка гумової трубки відповідного діаметра, 2 шт.), 2— поперечина розпірна (з відрізка труби 27×2,75 водогазопровідної, з кріпильними — М10 — заглушками на кінцях, 3— болт М10 з шайбою (6 шт.), 4— лонжерон (з відрізка труби 27×2,75 водогазопровідної, з розплющеним нижнім кінцем та отворами Ø 10,2 мм по місцю кріплення, 2 шт.), 5— поперечина упорна (з відрізка труби 27×2,75, водогазопровідної), 6— основа поворотна П-подібна (з відрізка труби 27×2,75, водогазопровідної), 7— пробка пластмасова (2 шт.), 8— вісь з двома кріпильними торцевими отворами М10 та шайбами на кінцях (з відрізка металевого — СТ5 — стержня Ø 21,5 мм), 9 — шайба обжимна (розміри по місцю встановлення, 2-мм Ст3, 2 шт.), 10 — шина гумова натяжна (з відрізка покришки велоколеса), 11 — диск колеса (20-мм фанера, 3 шт.), 12 — обід металевий (60-мм відрізок труби 205×2,5), 13— втулка-обмежувач (130-мм відрізок труби 27×2,75; водогазопровідної, 2 шт.).
Завдання істотно полегшується при використанні частин трубчастого каркаса від ліжка-розкладачки. По суті, це вже готові зігнуті деталі для нашої тачки.
Сама збірка особливих труднощів, як показує практика, ні в кого зазвичай не викликає. З’єднання — типові різьбові. Потрібна міцність кріплення лонжеронів з розпірною поперечиною досягається застосуванням туго забитих заглушок, в центрі яких передбачливо виконані отвори М10.
Колісний вузол можна взяти готовим — від списаної сільгосптехніки. Деякі вдало пристосовують до конструкції тачки колесо від дитячого самоката, міні-велосипеда та подібної відслужившої своє домашньої «цуг-механіки». Однак непогано виглядає, надійно працює і саморобне: зі складеним диском, металевим обідом та «гумою» зі шматка велошини. Міцно стягнуте в одне обжимними шайбами з чотирма болтовими з’єднаннями М6 (останні окремою позицією на рисунку умовно не позначені), воно вільно обертається на осі. А люфт «вибирається» встановлюваними по боках втулками-обмежувачами.
Розкрій обшивного матеріалу (парусини, наприклад) настільки простий, що окремою розгорткою на ілюстраціях також не показаний. Що ж стосується технології виготовлення тканинного кузова, то вона з достатньою ясністю наведена, думається, на рисунках.
«ЛОПАТЕВИЙ» ОНОВЛЮЄТЬСЯ
Обробляти звичайною штиковою лопатою ретельно задернену землю — задоволення, як кажуть, нижче середнього. Однак справа швидко піде на лад, якщо оснастити сей «лопатевий снаряд» пригвинчуваним кутовим ножем (див. рис.). А саме полотно штика зробити дірчастим, просвердливши в ньому 8…10 отворів діаметром приблизно 20 мм.
Заточений спеціальним чином (під кутом 25 градусів) ніж дозволяє поєднувати нарізку дернини з подрібненням коренів бур’янів та розпушуванням ґрунту, а утворювана завдяки отворам «повітряна мастило» перешкоджає налипанню мокрої землі на лопать штика.
1 — штик лопати з проробленими в ньому дев’ятьма отворами Ø 20 мм, 2— пригвинчуваний сталевий кут-різак дернини, 3 — держак, що став і зручною «лінійкою».
Довжину держака бажано дещо збільшити — буде більше можливостей для зміни положення рук під час роботи. А значить — менше відчуватиметься втома від монотонної праці. Поверхню ж держака доцільно ретельно «відшкурити» наждачним папером з подальшим опаленням паяльною лампою, щоб не натирати надалі собі мозолів на руках. Ну а якщо підпалинами ще й нанести розмітку у вигляді 100-мм чергуючихся смуг, то такою лопатою можна буде виконувати і найпростіші вимірювальні роботи. Наприклад, при посадці дерев, розбивці грядок.
ЗІ ЗЛАМАНОЇ НОЖІВКИ
У тієї, що виходить з неї тяпки — додаткові, не властиві «фабричній» можливості. Достатньо буде просто-напросто повернути цю саморобку навколо держака на 180 градусів, і в руках у вас — оригінальний культиватор із зубчастою різальною частиною. Гострота заточки тут потрібна не тільки і не стільки для легкого зрізання бур’янів, скільки для «ковзного» входження в ґрунт. Бур’янні рослини вириваються тоді з коренями, а ґрунт добре розпушується.
1 — лезо робоче фігурне (з полотна старої ножівки), 2 — шуруп, 3 — насадок приварний (з відрізка труби 33,5×3,25, сталевої водогазопровідної), 4 — держак.
Правда, при виготовленні такої тяпки-культиватора потрібна певна навичка зварювальних робіт. Адже належить до леза приварити насадок. Але, як показує практика, все окупається сторицею.
І КОЛОДА — У СПРАВУ!
Найпростіше, здавалося б, знаряддя — каток. Але ж при виконанні сільгоспробіт і він незамінний.
1 — робочий орган (відрізок колоди з важких порід дерева), 2 — напіввісь (300-мм сталевий штир з головкою під ключ на М32, 2 шт.), 3 — скоба-обойма (з відрізка смуги Ст3 з поперечним перерізом 5×50 мм), 4— дісло з рукояткою (зварюється з відрізків труби 33,5×3,25, сталевої водогазопровідної).
В основі — чурбан з важких і особливо міцних порід дерева. Обертається на напівосях у скобі-обоймі зі сталевої смуги. А тягнуть його за дісло з рукояткою (див. рис.) — зварну конструкцію з відрізків сталевих водогазопровідних труб, посилену косинками (знову-таки приварними!) в місці кріплення зі скобою-обоймою.
«ПРАСЮЮТЬ» І БОРОНЯТЬ… АВТОПОКРИШКИ
Схоже, непогане застосування старим стертим автопокришкам — як оригінальних гладких (аналогічних за своєю конструкцією викладеним вище) та кільчастих катків. Для цього впритул одна до одної встановлюють в ряд кілька покришок і… Просто стягують їх двома дисками та чотирма шпильками з гайками та шайбами Гровера (останнє — гарант надійності) в єдину секцію.
1 — зубці від борон типу БЗТ, 2 — вушко з ланцюгом, 3 — автопокришка.
Насадивши цю збірну конструкцію на вісь за допомогою кулькових підшипників (бажано самоустановлюваних, з захисними шайбами — від пилу-бруду) та увівши в відповідну скобу-обойму з діслом (або з’єднувальною втулкою), отримують відмінний результат. А щоб каток став кільчастим, закріплюють на опорній поверхні покришок зубці від борон типу БЗТ. Можна й саморобні, виконані за технологією, викладеною в десятому номері за 1991 р. Встановлення зубців на опорній поверхні покришок здійснюють, прожигаючи в останніх розжареним сталевим прутком отвори. У них-то й закріплюють за допомогою шайб та гайок зубці.
1 — стара автомобільна покришка (4…8 шт.), 2 — вісь Ø 30 мм (Ст5), 3 — скоба-обойма (з відрізка смуги Ст3 з поперечним перерізом 5×50 мм, на виді збоку умовно не показана), 4 — дісло, 5 — стяжка (шпилька М10 з гайками та шайбами Гровера на кінцях, 4 шт.), 6 — вузол кулькового підшипника самоустановлюваного (від списаної сільгосптехніки, 2 шт.), 7 — диск колеса (2 шт.), 8 — зубці від борон типу БЗТ (число та розташування — виходячи з потреби та можливостей).
«Бросова» автопокришка легко може бути перетворена в «нестандартну», але добротну борону. У цьому випадку зубці від тих самих списаних БЗТ закріплюються лише на одній, зверненій до землі поверхні. А для з’єднання саморобної борони зі зчіпкою в неї вставляють вушко з ланцюгом.
ПРУЖИННА ПІДПОРКА-ОГОРОЖА
Тут уже все — ясніше ясного. Береться 3…5-мм катанка, звивається з неї спіральна пружина з двома встікаємими в ґрунт випрямленими кінцями — і готова підпорка для рослин: надійно і красиво. Цілком прийнятно навіть для кімнатних квітів.
«Моделіст-конструктор» № 5’95, добірку підготував Н. КОЧЕТОВ