Читачів журналу, які ознайомилися в № 4’2006 з тракторним причепом В. Коляскіна, зацікавив і сам міні-трактор цього самодіяльного конструктора. Сьогодні публікуємо опис технології виготовлення цього тягача та схеми основних його вузлів.
Якщо маєш будиночок у селі, а тим більше коли там живеш постійно, то без транспортної та землеобробної техніки не обійтися. Була така техніка і в мене: для обробки ґрунту використовував мотоблок з фрезами, а для перевезення вантажів — автомобіль «Жигулі» з причепом.
Але після того, як у мене почало підводити серце, за кермо автомобіля я сідати не став.
Однак багато господарських справ без підручного транспорту виконати було неможливо. Ось тоді і прийшла думка зробити невеликий трактор самому (купити новий було для мене не по кишені) і використовувати його в якості тягача вантажного автомобільного причепа. У цій справі допоміг випадок.
Одного разу потрапив на великий жвавий ринок і там побачив кілька міні-тракторів, що спритно сновали між торговими палатками та людьми і тягли за собою на причепі візки. Одна така машина зупинилася біля мене, і я не впустив нагоди розпитати про неї водія.
Виявилося, що це міні-трактор «Синтай» китайського виробництва з дизельним 2-циліндровим 12-сильним двигуном і досить незвичайної конструкції: у нього не було ні рами (як у інших тракторів або вантажівок), ні несучого кузова (як у легкових автомашин). Несучими елементами були блок силового агрегату та картери трансмісії (зчеплення, коробок передач, демультиплікатора). Ці елементи були жорстко з’єднані між собою болтами, гвинтами або шпильками.
Ще водій підказав, що у них в ангарі є такий самий несправний мінітрактор, який спочатку хотіли продати, а зараз використовують уже на запчастини, і показав мені місце його зберігання. Дещо від трактора ще збереглося: передній і задні мости, агрегати трансмісії, облицювальні панелі. Але багато чого, а головне двигуна, на жаль, вже не було.
Після цього кілька днів обдумував і прикидав свої можливості щодо відновлення міні-трактора, а потім домовився про прийнятну ціну і придбав залишилися агрегати та вузли.
1 — передні колеса; 2 — бампер (сталевий штампований швелер 75x40x3); 3 — облицювання радіатора; 4 — поворотні вогні (від автомобіля «Нива»); 5 — вентилятор (від іномарки); 6 — фари (від сільгосптехніки); 7 — капот; 8 — фільтр тонкої очистки масла; 9 — високовольтна котушка запалювання (від автомобіля «Москвич-408»); 10 — повітряний фільтр; 11 — глушник (самодільний); 12 — двигун (від автомобіля «Москвич-412»); 13 — акумулятор (від легкового автомобіля); 14 — кермо (від легкового автомобіля); 15 — важіль перемикання швидкостей; 16 — сидіння (самодільне); 17 — бензобак; 18 — блоки задніх сигнальних ліхтарів (від автомобіля «Волга» ГАЗ-24); 19 — задні колеса (від трактора «Білорусь», передні); 20 — майданчики для ніг (сталевий рифлений лист s3); 21 — масляний насос; 22 — педаль зчеплення; 23 — педаль гальма; 24 — педаль газу; 25 — агрегати трансмісії; 26 — рама (самодільна); 27 — рульова тяга; 28 — бензопровід (самодільний); 29 — стартер (від автомобіля «Москвич-408»); 30 — генератор (автомобільний); 31 — фільтр грубої очистки масла; 32 — задній міст; 33 — плунжерний насос важелів навіски; 34 — вал відбору потужності; 35 — форкоп (самодільний); 36 — важіль гідронавіски (2 шт.)
Двигун від автомобіля «Москвич-408» потужністю 50 к.с. мені подарував приятель. Розміри його значно перевищували габарити штатного дизеля, особливо по довжині. До того ж блок москвичівського движка не був розрахований на те, щоб нести яку б то не було силове навантаження від ходової частини. Навпаки, він сам потребував додаткової опори. А тому, крім його надійного стикування з картером зчеплення, довелося подумати про виготовлення додатково ще й силової рами.
Але відновлення міні-трактора почав не з рами, а зі згаданого стиковочного вузла. Проблема полягала в тому, що тут не збігалися ні розміри, ні кількість, ні розташування кріпильних отворів. Самодільники для цього зазвичай виготовляють спеціальне перехідне кільце. У мене ж становище ускладнювалося ще й тим, що у двигуна в бік зчеплення значно виступала кришка з пусковою шестернею («бендиксом») стартера. Але, подумавши і попрацювавши, вирішив і це завдання: дистанційне кільце зробив фігурним (з обходом кришки «бендикса»), а в картері зчеплення виконав під кришку ще й виріз. Отвори ж у кріпильному фланці перехідника свердлив по картонному шаблону, відбивши на одній його стороні відбиток з блоку циліндрів, а на іншій — з картера зчеплення.
Але на цьому клопоти з двигуном не закінчилися. Необхідно було якось вдосконалити і зробити більш ефективною систему його охолодження. Штатна система при малих швидкостях руху нормальну роботу досить високооборотного бензинового двигуна забезпечити була просто не в змозі. Знову допомогли знайомі самодільники і постачили мене компактним двоконтурним радіатором з шестилопатевим вентилятором від якоїсь іномарки. При експлуатації міні-трактора з цією системою надалі проблем з охолодженням ніколи не виникало.
Глушник для двигуна довелося зробити самому — штатного просто не було. Його конструкція вкрай проста, але, як показала практика, досить ефективна: вихлоп виявився не голоснішим, ніж у легкового автомобіля. Глушник еліптичний, однокорпусний, двокамерний, триперехідний. Перший перехід вихлопних газів відбувається в момент їх виходу через отвори з внутрішнього патрубка приймальної труби в першу камеру глушника. Другий — в момент переходу газів через перегородку з однієї камери в іншу. І третій — при потраплянні газів у внутрішній патрубок вихлопної труби. При цьому, щоб не було зворотного ходу газів, сумарну площу отворів у кожному наступному переході передбачав трохи більшою, ніж у попередньому. Вихлопна труба спрямована вниз, як у легкових автомобілів, а не вгору, як зазвичай у тракторів.
1 — приймальна труба (труба Ø40); 2 — впускний патрубок (труба Ø40); 3 — корпус (сталевий лист s2,5); 4 — перегородка (сталевий лист s2,5); 5 — випускний патрубок (труба 40×25); 6 — вихлопна труба (труба 40×25)
Штатного генератора на двигуні не було, а тому довелося його укомплектувати наявним старим, але ще придатним змінного струму з шестидіодним випрямлячем. Ще до системи електроживлення купив новий акумулятор.
Повітряний фільтр вирішив залишити тракторний. Він, звичайно, великогабаритний і потребує обслуговування, але зате дуже ефективний.
Тепер про знову виготовлену раму. Вона хоча й просторова, але досить проста. Її основу становлять два лонжерони, виконані зі сталевого рівнополичного куточка № 4 (40x40x4 мм). Але куточки при цьому зістиковані по довжині кромками полиць і зварені в квадратну трубу.
1 — траверса консолей (сталевий куточок 50×50); 2 — траверса лонжеронів (сталевий куточок 50×50); 3 — консоль (два куточки 40×40, зварені в квадратну трубу, 2 шт.); 4 — стійка (сталевий лист s5, 4 шт.); 5 — лонжерон (два куточки 40×40, зварені в квадратну трубу, 2 шт.); 6 — підмоторна поперечина (сталевий лист s5)
Лонжерони зроблені складеними, оскільки на їх протязі довелося і змінювати відстань між ними, і піднімати задню частину над передньою. Передня частина рами вужча, ніж задня, — для можливості повороту напрямних коліс. Крім того, вона двоярусна. Це викликано необхідністю підгонки рами одночасно до різнорідних агрегатів — москвичівського двигуна та китайських вузлів трансмісії, а також до підвіски балки переднього моста. При цьому балка до рами підвішена за допомогою перехідної плити, використаної від того ж китайського міні-трактора, але доопрацьованої. Частину плити просто відрізано за непотрібністю, а в вушках частини, що залишилася, просвердлені нові кріпильні отвори. Щоб балка не болталася на центральному шворні і не стукала об раму, до лонжеронів у цих місцях прикріпив товсті гумові амортизуючі прокладки.
Задня частина рами теж просторова, але тут лонжерони просто загнуті вгору під крутим кутом, а потім знову спрямовані в горизонтальній площині. Такий вигин знадобився для того, щоб пристикувати і прикріпити раму до балки заднього моста зверху — там вже були різьбові отвори М12. З їх допомогою тут раніше (у штатному варіанті) до балки кріпилися крила через досить високі втулки-проставки. Тепер же місце проставок зайняли труби лонжеронів та ще прокладки з твердої гуми.
Поперечних елементів у рами небагато — дві траверси та підмоторна поперечина. Всі вони знаходяться в передній її частині. У задній же частині зв’язуючою ланкою у рами є балка заднього моста. Бампер можна вважати теж частиною рами, але він виготовлений як окремий елемент і кріпиться до неї чотирма болтами М12. Бампер я зробив новий — масивніший і габаритніший, ніж штатний, передбачаючи в майбутньому навісити на нього ківш мехлопати.
Треба відзначити, що отвори в рамі для кріплення вузлів і агрегатів свердлилися в основному по місцю, після ретельного вивірки положення останніх.
1 — двигун; 2 — перехідник з маховиком; 3 — картер з механізмом зчеплення; 4 — картер додаткової коробки передач (демультиплікатора); 5 — картер основної коробки передач з важелем перемикання швидкостей; 6 — правий кожух заднього (ведучого) моста з піввіссю; 7 — картер головної передачі з диференціалом і валом відбору потужності; 8 — плунжерний насос з підйомником важелів навіски; 9 — гідророзподільник з важелем; 10 — привід масляного насоса;
11 — масляний насос
Задній міст використано повністю «китайський», а ось колеса тут довелося пристосувати від трактора «Білорусь», хоча шини на них теж штатні.
Навіска для під’єднання ґрунтообробних знарядь разом з однолемешним плугом була в комплекті (а точніше в «недокомплекті») з міні-трактором. Але оскільки двигун встановив більш потужний, для збільшення продуктивності при оранці зробив ще один лемеш за зразком і подобою першого і додатковий вузол для його кріплення на плузі. А щоб машина не буксувала через нестачу маси при таких зусиллях, на колеса закріплював важкі чавунні диски.
Оскільки з самого початку міні-трактор передбачав використовувати в якості тягача вантажного причепа від легкового автомобіля, то для зчеплення з ним виготовив кульовий форкоп. Але в цьому вузлі самодільний лише стиковочний елемент, а куль — промислового виготовлення. У причепа (він самодільний) зчіпний пристрій теж промислового виготовлення. Технічні вимоги забороняють використовувати кустарні вироби в пристроях подібного типу.
Правда, форкоп перешкоджає вільному доступу до вала відбору потужності (ВВП), але поки що цей механізм у мене залишився невикористаним і прикритий пластмасовим ковпачком.
Треба відзначити, що більшість органів управління: рульовий механізм, гальмівна система, зчеплення були у міні-трактора в порядку і я використовував їх практично без переробок. Тільки у зв’язку зі збільшеним відстанню до переднього моста довелося подовжити поздовжню рульову тягу. Тут варто відзначити, що рульове управління трактора досить просте і не має трапеції. Поворотні важелі на цапфах коліс з’єднані між собою однією поперечною тягою.
У системі гідравліки відсутніми були насос і фільтр тонкої очистки масла. Дані агрегати підійшли без підгонки і переробок від вітчизняних тракторів. Цей факт непрямо підтвердив почуту на ринку версію про те, що трактор був спроектований у нашій країні.
Приладів світлової сигналізації в придбаних вузлах не було, а тому їх довелося придбати і змонтувати заново. Передні фари — від сільськогосподарської техніки, вогні поворотів — від автомобіля «Нива», задні блоки сигнальних ліхтарів — від «Волги» ГАЗ-24.
В. КОЛЯСКІН