Багато міських жителів хотіли б попартися у своїй лазеньці, але в більшості випадків такої можливості у них немає. Навіть у власників дачних і садово-городніх ділянок не завжди є умови, щоб побудувати повноцінну лазню: одному не вистачає місця, іншому — коштів, третьому — і того й іншого. Ось до таких «нещасних», у яких бажання не збігаються з можливостями, відносив себе і я, поки до мене в руки не потрапила книга «Як стати фермером», де розповідалося про малогабаритну лазеньку.
Цю ідею я прийняв як керівництво до дії і спроектував і побудував свою міні-парилку. Розрахована вона на одну особу, у неї немає навіть передбанника-роздягальні. І хоча в ній порівняно зі звичайною лазнею тісно, але свої прямі функції парилка виконує відмінно. Ще одна її перевага — споруда складне (розбірне) і перевозити його можна навіть у причепі легкового автомобіля.
За зовнішнім виглядом лазенька-парилка скоріше схожа на душову кабіну. Її габаритні розміри склали: довжина х ширина х висота — 1600x1200x2400 мм.
1 — обв’яз (сталевий швелер № 8); 2 — бічний неповний щит; 3 — поріг; 4 — планка (2 шт.); 5 — двері; 6 — ручка дверей; 7 — вікно; 8 — притолока; 9 — верхній бічний щит (2 шт.); 10 — шпилька М10 (38 шт.); 11 — даховий щит; 12 — труба печі; 13 — верхній задній щит; 14 — дверна петля (2 шт.); 15 — верхній передній щит; 16 — основний щит (2 шт.); 17 — бічний повний щит
Споруда безфундаментна (монтується на місці на 6 цеглинах: 4 штуки встановлюються по кутах і дві — по середині довжини — біля зливного жолобка), а тому необхідна жорстка і міцна основа-обв’яз. Обв’яз (балки і поперечини) виконаний зі сталевого швелера № 8 (з полицями по 40 мм і стінкою висотою 80 мм) у формі прямокутника зі сторонами 1200 і 1600 мм.
У середині обв’язу влаштований водозливний жолобок зі сталевого куточка 75×75 мм. Жолобок має ухил, а тому один його кінець приварений до балки обв’язу врівень з її верхом, а інший опускається міліметрів на 15 за нижню полицю швелера, утворюючи трикутний отвір площею 2,5 — 3 см3 для зливу води.
Жолобок умовно ділить лазеньку на дві половинки. На частині однієї з половинок (справа від дверей) влаштована горизонтальна майданчик зі сталевого 4-мм листа, на яку встановлюється циліндрична сталева піч, орієнтована дверцями на центр лазеньки.
1 — поперечна балка (швелер № 8, L1120, 2 шт.); 2 — коротка опора підлоги (сталева смуга 70×50, L660, 2 шт.); 3 — майданчик для печі (сталевий лист s4); 4 — поздовжня балка (швелер № 8, L1600, 2 шт.); 5 — жолобок (куточок 75×75, L1160); 6 — довга опора підлоги (сталева смуга 70×5, L1120, 2 шт.); 7 — клиноподібна вставка для прикриття щілини (2 шт.)
До кромок жолобка і поперечин обв’язу з їх внутрішнього боку врівень з верхніми ребрами приварені сталеві смуги шириною 70 мм з 5-мм листа — вони служать опорами для дощок підлоги. Оскільки смуги на обв’язі приварені горизонтально, а зливний куточок йде з нахилом, підлога має подвійний ухил: з боків — до центру і від передньої стінки — до задньої.
У зв’язку з цим між горизонтальним майданчиком під піч і підлогою біля входу, а також між нею і зливним куточком залишаються клиноподібні щілини… За формою щілин треба вирізати сталеві смужки і прикрити ними щілини, приваривши смужки до кромок майданчика. Дошки до пластин кріпляться цвяхами — для цього в останніх свердляться отвори діаметром на 0,1 — 0,2 мм менше, ніж у цвяха. Цвяхи знизу загинаються. Підлогові дошки бажано, щоб були повітряної вологості (понад 25%).
Конструкція стін лазеньки — каркаснощитова. Каркас складається з двох напіврам. Стойки кожної з них — висока і низька — пов’язані між собою лише ригелями з підкосами (без нижньої і верхньої обв’язок).
1 — високі стойки; 2 — ригелі; 3 — кронштейни (сталевий лист s5, 4 шт.); 4 — косинки (сталева смуга 60×4, 3 шт.); 5 — низька стойка (2 шт.); 6 — дверна петля (2 шт.); 7 — стойка косяка дверей; 8 — підсилювальна пластина (сталевий лист s3); 9 — підп’ятники (сталевий лист s5, 5 шт.); 10 — додатковий кронштейн кріплення неповного бічного стінового щита
В одну з напіврам вварена ще одна коротка додаткова стойка — дверний косяк. Висота косяка — до ригеля, а тому останній служить ще й притолокою. Роль другого косяка виконує кутова висока стойка. До короткої стойки-косяка болтами М6 прикріплюються напівпетлі навісних шарнірів дверей.
До нижніх і верхніх кінців кутових стоек приварені сталеві пластини 5-мм товщини: внизу — квадратні (50×50) підп’ятники; вгорі — похилі (за кутом схилу даху) кронштейни. За допомогою підп’ятників через відповідні отвори болтами М8 стойки кріпляться до основи. До кронштейнів кріпиться односхилий дах.
Щити стін — багатошарові. Основою щита є рама з дощок і брусків 40-мм товщини: з дощок 140-мм ширини зроблені стойки, а з брусків 45-мм ширини — обв’язки (нижня і верхня) і перемичка. Перемичка неглибоко врізана в стойки, а бруски обв’язок і стойки просто зістиковані під кутом 90°. Всі деталі рами збиті між собою цвяхами «стодвадцятками», причому в брусках попередньо були просвердлені отвори діаметром на 1 мм менше, ніж у цвяхів. У перемичку цвяхи вбивалися під кутом близько 45°.
Внутрішня сторона рами щита спочатку закривається упаковочним картоном, потім поліетиленовою плівкою і обшивається вертикально розташованими кромленими в чверть струганими 15-мм дошками (вагонкою) з листяних порід дерева.
Далі щит перевертається і проміжки рами заповнюються пінопластом і пінопластовою крихтою з невеликим (2 — 3 мм) перевищенням рівня утеплювача над елементами рами. Після цього рама ззовні обшивається такою ж вагонкою (але можна з дерева хвойних порід), розташованою вертикально. За тією ж технологією і такою ж конструкцією робляться і фронтонні (верхні) щити, як прямокутний, так і трикутні.
1 — внутрішня обшивка (вагонка s15); 2 — поліетиленова плівка; 3 — упаковочний картон; 4 — утеплювач (будівельний пінопласт, s40); 5 — зовнішня обшивка (вагонка s15); 6 — обв’язка рами (брус 45×40, 2 шт.); 7 — стойка рами (дошка 140×40, 2 шт.); 8 — перемичка (брус 45×40); 9 — цвяхи L200 (за потреби)
Стінові щити кріпляться до стоек напіврам (куточків) стяжними шпильками М8 і довжиною 150 мм з шайбами діаметром 30 мм. Для цього в щитах і стойках напіврам свердляться по місцю відповідні отвори. І ще. Щоб у стінах не було щілин, до контактуючих при стикуванні поверхонь прибиваються смужки повсті.
Дах і стеля лазеньки зроблені суміщеними. Конструкція стелі така ж, як і у стінових щитів, тільки без зовнішньої обшивки з вагонки. Замість цього по верху прибита обрешітка з дошки-«двадцятки» з невеликими звисами по всіх сторонах, і на неї укладена м’яка руберойдна покрівля.
Двері використана стандартна квартирна, облицьована оргалітом (ДВП) — такі зараз багато хто просто викидає. Двері підганяється по місцю, у ній вирізається вікно розмірами 350×200 мм і засклюється в два шари, щоб не запотівало. Від дверей відрізаються верхні і нижні частини (до петель). З них влаштовуються відповідно поріг і притолока. Краї внутрішньої сторони дверей оббиваються смужками повсті.
У «глухій» (без дверей) бічній стінці влаштовується полок — на бруски, приколочені на висоті 800 мм, до передньої і задньої стінок укладається дошка-«сороковка» шириною 400 мм. Біля полка встановлюється сходинка висотою 430 мм, яку можна використовувати і як сидіння.
Для виключення випадкового дотику з піччю робиться дерев’яне решітчате переставне огородження висотою 1,5 м і шириною 1 м.
Оскільки піч від стіни відстоїть лише на 250 мм, як протипожежний захід частина щита задньої стінки за піччю обита даховим залізом. У бічній стінці цю функцію виконує підсилювальна пластина.
Лазнева піч зроблена за типом колонки. Основна частина печі — топка — використана готова. Вона виконана з товстостінної (10 мм) сталевої труби зовнішнім діаметром 340 мм. Дно і кришка топки — зі сталевої 15-мм плити. Щоб збільшити тепловіддачу вихідних гарячих газів, над топкою змонтований ще циліндричний розширювач діаметром 215 мм і висотою 450 мм. Він виготовлений з труби з товщиною стінки 6 мм і заварений з обох боків фланцями такої ж товщини.
1 — ніжка (куточок 63×63, 3 шт.); 2 — дверця піддувала; 3 — колосникова решітка (сталевий лист s10); 4 — дверця топки; 5 — корпус топки (сталева труба 340×10); 6 — майданчик для ємності з водою (сталевий лист s8); 7 — ємність для гарячої води (відро); 8 — рукав (труба 100×6,5); 9 — розширювач (труба 215×6); 10 — димова труба (труба 105×4); 11 — кронштейни для ящика з піском (куточок 35×35, 4 шт.)
Розширювач з топкою з’єднаний вертикальним рукавом — відрізком круглої труби діаметром 100×87 мм і довжиною 120 мм. Рукав зміщений від центру до стінки розширювача і обечайки топки (в протилежну сторону від дверок). У верхній фланець розширювача вварений нижній кінець димової труби, причому вона теж зміщена від центру до стінки розширювача, але тільки в діаметрально протилежну сторону від рукава. Сама труба має внутрішній діаметр 97 мм, а товщина її стінки 4 мм. Довжина димової труби така, щоб вона височіла над дахом не менше ніж на 0,5 м. Верхній кінець труби прикривається ковпаком, щоб випадкові іскри не розліталися далеко, та й дощова вода не потрапляла через трубу в топку.
На димовій трубі на висоті ригеля встановлюється протипожежний ящик з піском, виготовлений зі сталевого листа товщиною 3 мм. Розміри його дна 700×600 мм з відбортовками висотою 40 мм. Отвір під трубу в дні вирізається по місцю. Одним краєм ящик лягає на ригель напіврами каркасу і кріпиться до нього двома болтами М6 через відповідні одночасно просвердлені по місцю в обох деталях отвори. Для утримання ящика на трубі до неї приварені чотири кронштейни з куточка 35×35 мм. Таким чином ящик служить консоллю, яка утримує димову трубу (а разом з нею і розширювач) у вертикальному положенні.
Колосникова решітка топки виготовлена з 10-мм сталевої плити з поздовжніми паралельними прорізами шириною 10 мм з кроком 20 мм. Решітка, як і ящик, лежить на трьох кронштейнах з куточка 35×35 м, приварених всередині до стінок топки.
Ще в продовження кришки топки приварена невелика консольна майданчик з 8-мм сталевого листа. На неї ставиться відро з заздалегідь нагрітою водою — щоб не вистигала.
Якщо ж іншого джерела тепла, крім лазневої печі, не передбачається, то для нагрівання води доведеться зробити на кришці топки додаткову ємність з краном. Піч на майданчику встановлена на трьох ніжках з куточка № 6,3. До куточків знизу приварені опорні пластини з отворами, через які болтами М6 ніжки кріпляться до плити майданчика.
На практиці виявилося, що дверця піддувала не так вже й потрібна.
Конструкція печі для лазні, звичайно ж, не ідеальна, але я виходив з того, що мав у наявності.
Для того щоб добре нагріти лазню, в літній час потрібно близько 4 кг дров. Дрова готуються у вигляді нетовстих чурбачків довжиною не більше 300 мм. Партися можна вже хвилин через п’ятнадцять після початку топки.
До вибору місця для лазні треба підходити відповідально. По-перше, врахувати переважаючий напрямок вітру — щоб на підвітряній стороні в досяжній для вилетілих іскор зоні не знаходилися легкозаймисті об’єкти. По-друге — забезпечення стоку або фільтрації використаної води в ґрунт.
«Моделіст-конструктор» № 7’2005, П. КОПЬЄВ