Запропонований верстат призначений в основному для утилізації занедбаних дерев’яних будівель на дрова. Через безліч гвоздів, що стирчать з усіх боків, цей матеріал не під силу бензопилі «Дружба», а тому коштує копійки. Дешевизна, звичайно, приваблює. Зупиняє інше: чим і як розрізати такий, ощетинений «іржав’ям» конгломерат зі старих дощок, брусів, колод?
Виручила невибаглива дискова електропила з самозаточуючимися зубцями.
Вона складається з електромоторного та двох механічних вузлів: рами-основи (з захисним козирком-ручкою) та рами-маятника з пильним диском. Простота — запорука надійності. За більш ніж 20-річний термін досить інтенсивної експлуатації (у дровах, у розпуску деревини потребували адже і мої численні друзі, знайомі, сусіди) у компактного електропильщика не виникло жодної поломки!
Тим, хто надумає змайструвати собі такий надійний верстат, небецікаві, мабуть, особливості даної конструкції. Сталевий пильний диск симетричний, тобто з нарізкою рівнопрофільних зубців, кожен з яких максимально наближений за формою до рівностороннього трикутника. Рекомендована довжина різальної грані — 20 мм.
При зустрічі з цвяхом на великій швидкості у такої пили відбувається пластична деформація вершин зубців у бік, протилежний напрямку обертання диска. Діючи раз за разом, ця деформація надає кожному зубцю форму вигнутого загостреного дзьоба. Відбувається своєрідна самозаточка, скористатися якою можна після перевстановлення (з перевертанням) пильного диска. Загини виявляються спрямованими вже в бік обертання диска. Тож при розпилюванні насиченої цвяхами деревини полотно доводиться перевертати неодноразово. Аналогічна картина спостерігається і при тривалій роботі зі свіжозрубаним дубом, модриною, колодами з інших твердих порід.
1 — електродвигун; 2 — шків одноручйовий, параболічний (2 шт.); 3 — кабель трижильний, з посиленою електроізоляцією; 4 — рама-маятник зварна (на виді зверху вона умовно горизонтальна); 5 — рама-основа; 6 — кронштейн (2 шт.); 7 — вісь рами-маятника (з шайбами та шплінтами на кінцях); 8 — ремінь клиновий; 9 — упор (2 шт.); 10 — колода; 11 — диск пильний з підшипниками; 12 — ручка-козирок; 13 — блок управління; 14 — кнопка СТОП; 15 — кнопка ПУСК; 16 — підводка кабельна; 17 — лапа корпуса підшипника; 18 — втулка-амортизатор; 19 — шайба амортизуюча; 20 — болт М10.
Як і у більшості «циркулярок», пильний диск розглянутого верстата кріпиться на веденому валу двома планшайбами та гайкою з лівою різьбою. Крутний момент на нього надходить від електродвигуна завдяки клиноремінній передачі. Натяг ременя регулюється переміщенням опор вала вздовж рами-маятника з подальшою фіксацією болтами М10.
Ручії шківів виточуються на токарному верстаті. Робочий профіль кожного — парабола. Як свідчить практика, клиновий ремінь з такими шківами служить без заміни понад 20 років навіть у саморобних конструкціях, де важко витримувати соосність.
Природно, при будь-яких розпилювальних роботах слід дотримуватися обережності. Для захисту пускової коробки від ударів призначений захисний козирок. Він же виконує функцію ручки при перенесенні верстата удвох. Вільний торець рами-маятника теж виконується у вигляді ручки.
Електродвигун, що встановлюється на рамі-маятнику, трифазний асинхронний. Маючи, за паспортними даними, потужність 1,5 кВт та швидкість обертання 1600 об/хв, він забезпечує передачу на пильний диск крутного моменту, достатнього для розпуску, скажімо, бруса (при однаковості шківів та не зношеному клиновому ремені) майже при стабільних 1480 об/хв.
Моя електропила спочатку живилася від однофазної побутової мережі змінного струму напругою 220 В за схемою, опублікованою в журналі «Моделіст-конструктор» № 2 за 1996 рік. Але потім у мене з’явилася можливість підключити її до трифазної мережі. Експлуатаційні характеристики двигуна (як і пили в цілому) помітно покращилися.
На закінчення кілька слів про решту електрообладнання. Кабелі слід використовувати високонадійні, з подвійною ізоляцією. Особливу увагу необхідно приділити герметичності коробки з пусковою апаратурою, оберігаючи останню навіть від найдрібніших тирси. Не можна забувати про справність клемної колодки на електродвигуні та заходах щодо ущільнення еластичним герметиком місць проходу кабелів через металеві деталі конструкції. І, звичайно ж, невідступно дотримуватися правил електробезпеки, протипожежного захисту. Техніка безпечності не прощає.
«Моделіст-конструктор» № 9’2000, В. РАДЬКОВ