Щоб не вести додаткову проводку для підключення допоміжних електроприладів при роботі з переносною лампою, достатньо в патрон «переноски» встановити саморобний переходник, як це показано на рисунку.
Для виготовлення переходника використовується освітлювальний патрон, в якому сверляться три отвори: одне в дні — під очищений від скла та клею цоколь перегорілої електролампочки і два збоку — під штепсельну вилку. Перед тим як вклеїти цоколь епоксидною смолою в дно, до нього зсередини припаюється гнучкий ізольований провідник завдовжки 45–50 мм.
1 — дно патрона, 2 — контакт цоколя центральний, 3 — ізоляція цоколя, 4 — провідник центральний, 5 — контакт цоколя бічний, 6 — провідник бічний, 7 — контакт під штирі штепсельної вилки (латунь s0,5, 2 шт.), 8 — планка притискна (латунь), 9 — вставка контактна, 10 — спідниця.
Контакти під штирі вилки робляться зі смуги латуні товщиною 0,5 мм і притискною планкою та двома гвинтами М3 різної довжини кріпляться до керамічної опори з контактами під лампу. При цьому головка короткого гвинта, розташовуючись у спеціальному заглибленні, міцно фіксує контакти від повороту.
1 — патрон, 2 — втулки.
При збиранні переходника (перед встановленням керамічної опори) згаданий вище провідник припаюється до одного контакту, а другий таким же провідником з’єднується з центральним контактом цоколя.
Для запобігання випадковому дотику до оголених частин штирів вилки на них надягаються захисні втулки або кожух, виготовлені з термостійкої пластмаси.
«Моделіст-конструктор» № 12’97, В. ЗЕЛЕНОВ