Прочитав у журналі «Моделіст-конструктор» № 12 за 1992 рік публікацію А.Татарнікова «Послушний прицеп». Вона підказала мені рішення, на перший погляд, досить звичайної, а при вниканні — майже нерозв’язної задачі: як обладнати мотоцикл з коляскою таким прицепом, щоб він рухався за ним колія в колію?
Задум зробити прицеп до свого «Іж-Юпітера» визрівав у мене давно. Однак втілення задуму стримували саме обставини, детально розглянуті в тій статті. Гадаю, буде корисно згадати про них ще раз.
Складність полягає не в виготовленні прицепу, а в приєднанні його до мотоцикла. Справа в тому, що корпус бічної коляски ускладнює розміщення зчіпного вузла на її рамі посередині колії. До того ж при такому з’єднанні кермо мотоцикла з великим зусиллям починає при їзді тягнути вправо. Щоб уникнути цих проблем, зчіпний вузол доводиться зміщувати ближче до мотоцикла. Однак прицеп теж зміщується вліво, і його колія вже не збігається з колією мотоцикла. Таке взаєморозташування частин мотопоїзда ускладнює рух ґрунтовими проїздами, ускладнює об’їзд перешкод і поворот вліво, змушує водія стежити за прицепом при роз’їздах із зустрічним транспортом, особливо на вузьких дорогах.
1. Зчіпний пристрій розміщено по середині колії прицепу — сліди коліс прицепу та мотоцикла не збігаються
2. Зчіпний пристрій зміщено — прицеп рухається юзом
3. Зчіпний пристрій та осі коліс зміщено — колія мотоцикла та прицепу збігаються
Висновки справедливі, коли зчіпний вузол знаходиться у площині симетрії прицепу. Якщо ж спробувати поєднати колію мотоцикла та одноосного прицепу зміщенням стикувального вузла вліво, зробивши несиметричним дышло, то під час їзди прицеп прагнутиме повернути вправо, рухаючись то юзом, то кидаючись з боку в бік. Такі поїздки стають не лише складними, а й небезпечними.
Для зменшення впливу сили, що повертає (і навіть її усунення), А.Татарніков знайшов оригінальне конструкторське рішення, встановивши колеса прицепу не на одній осі, а змістивши їх відносно один одного (праве попереду лівого). Зміщення він визначив чисто геометрично: перпендикуляр, опущений із вузла зчеплення на лінію, що з’єднує точки дотику коліс із поверхнею дороги, повинен ділити цю лінію навпіл.
1 — кульовий шарнір зчіпного вузла; 2 — дышло; 3 — світловідбивач (4 шт.); 4 — борт (фанера s16); 5 — грязьовий щиток (сталь, лист s2, 2 шт.); 6 — ліхтар ФП-132 (2 шт.); 7 — ручка заднього борта (2 шт.); 8 — колесо 3,5-18″ (від мотоцикла «Іж»); 9 — кронштейн підставки (сталь, лист s3); 10 — стійка (труба 20×20); 11 — штепсельний роз’єм ОНЦ-ВН 1-7; 12 — страховий ланцюг; 13 — скоба кріплення грязьового щитка (сталь, смуга 40×5, 6 шт.); 14 — міст; 15 — бризковик (гума s5, 2 шт.)
Я вирішив скористатися ідеєю А.Татарнікова і теж зробити прицеп до свого мотоцикла. Прикинувши власні можливості та перебравши наявні вузли, деталі й матеріали, обдумав свій варіант конструкції. Керувався тим, щоб, по-перше, по можливості обійтися без покупних деталей, по-друге, звести до мінімуму обсяг токарних робіт. Це мені вдалося. Маючи зварювальний апарат, електричну дрель і слюсарний інструмент, виготовив прицеп у домашніх умовах.
Основна зміна, яку я вніс у конструкцію прицепу, стосується моста та підвіски коліс.
Підвіска коліс — торсійного типу. Її виготовив із рам двох старих бічних прицепів БП-65, які встановлювалися раніше на мотоциклах «Іж-Ю-2К». Для цього відрізав від рам по поперечній трубі з торсіонами в зборі. Одну трубу розвернув на 180° і жорстко зварив з іншою. Вийшов двобалочний міст прицепу з незалежними підвісками обох коліс.
1 — дышло (труба 42×4); 2 — косинка (лист s3, 10 шт.); 3 — укосина (труба 40×20); 4 — поперечини (труба 40×20, 4 шт.); 5 — лонжерон (труба 40×20, 2 шт.); 6 — стійки бортов (труба 20×20, 8 шт.); 7 — кронштейни (сталь, пластина s5); 8 — труби торсіонів моста (від БП-65); 9 — підкіс (труба 40×20, 4 шт.); 10 — торсійний вал (від БП-65, 2 шт.); 11 — важіль торсійного вала з віссю колеса (від БП-65, 2 шт.); 12 — опорна стійка (труба 40×20, 2 шт.)
Колеса прицепу (на відміну від прототипу, вони від мотоцикла «Восход») взаємозамінні з колесами мотоцикла-тягача. Кожне встановлено на осі в двох підшипниках серії 203. Від такого ж мотоцикла використані й гальмівні колодки. Грязьові щитки саморобні, зварені з листової сталі товщиною 2 мм. Скоби кріплення щитків зроблені зі сталевої смуги шириною 40 і товщиною 5 мм.
Кузов прицепу несний. Каркас його металевий, зварен із квадратних труб перерізом 20×20 мм. Обшивка кузова — його днище та бічні стінки — з багатошарової фанери товщиною 16 мм. Обшивка до каркасу прикріплена гвинтами та шурупами.
Для забезпечення безпеки руху в нічний час встановив на прицепі два ліхтарі ФП-132 (габаритні вогні, поворотники та стоп-сигнали в одному блоці). Вони надали прицепу солідність і майже заводський зовнішній вигляд. Електрообладнання прицепу підключено до мотоцикла за однопровідною схемою через кабель з роз’ємом ОНЦ-ВН 1-7 на кінці дышла.
1 — тяга (труба 40×40); 2 — замок; 3 — маслянка; 4 — кульовий шарнір; 5 — насадка на дышло; 6 — штир-фіксатор
Тягово-зчіпний пристрій виконав таким же, як і на прицепі А.Татарнікова, трохи спростивши замкову частину, і закріпив його між стяжними болтами, якими регулюється ширина колії між колесами мотоцикла та коляски.
Прицеп став незамінним помічником у садово-городньому будівництві. Особливо радує його «послушність», а також те, що він точно — слід у слід — рухається за мотоциклом.
На закінчення кілька порад тим, хто захоче повторити мій досвід.
Для експлуатації прицепу на дорогах загального користування необхідна його реєстрація в ДАІ. Але спочатку прицеп повинен пройти експертизу, а його власник-виготовлювач отримати відповідний документ, що підтверджує безпеку створеної ним конструкції. Таку експертизу може провести територіальна організація Всеукраїнського товариства автолюбителів (ВТА), а також інші акредитовані експертні організації. Крім цього висновку в ДАІ необхідно подати документи на нумеровані агрегати, що підтверджують право власності.
Експлуатуючи прицеп, власник повинен перевіряти перед кожною поїздкою його технічний стан. При русі ж — дотримуватися підвищеної уваги та обережності, оскільки мотопоїзд вже не має тієї маневреності, що мотоцикл з коляскою. Гальмівний шлях його значно більший, але різкого гальмування слід уникати. Мабуть, зайве нагадувати, що перевозити людей у прицепі категорично заборонено.
Основні технічні дані прицепу
Маса, кг … 97
Максимальна маса вантажу, кг … 85
Розміри платформи, мм:
довжина … 1200
ширина … 800
Колія коліс, мм … 1100
Габаритні розміри, мм:
довжина … 2025
ширина … 1275
висота … 780
Розміри шин, дюйми … 3,5-18
Тиск у шинах, МПа … 0,15
Напруга бортової мережі, В … 12
«Моделіст-конструктор» № 6’2002, Ю. ХОЛМОГОРОВ