Бетонозмішувач при будівництві будинку потрібен постійно. Цементного розчину потрібно багато, до того ж він потребує періодичного перемішування. Корито з лопатою тут погані помічники — натомишся з ними до ломоти в усьому тілі, а якість суміші залишиться невисокою. Придбання ж фірмової дорогої конструкції далеко не кожному по кишені.
Залишається одне — майструвати механічну бетонозмішувачку самому. Наприклад, мобільну, з електроприводом для ретельного «перелопачування» інгредієнтів цементного розчину та з поворотним механізмом для полегшення завантаження-вивантаження. А як робочу ємність використовувати 250-літрову металеву бочку з приварними лопатями.
Продумати кінематичну схему такої машини для мене — в минулому авіаційного техніка — особливої праці не становило. Реалізувати ж її допомогла… звалище, де іржавіли деталі від списаної сільгосптехніки.
1 — електродвигун асинхронний (220 В, 1,2 кВт, 900 об/хв); 2 — шків ведучий (D = 58 мм); 3 — ремінь приводний, клиновий; 4 — шків ведений (від компресора автомобіля ЗІЛ-130, D = 222); 5 — вузол проміжного валу; 6 — шестерня ведуча (z = 9); 7 — шестерня ведена (приварний вінець маховика від автомобіля ГАЗ-51 або «Москвич», z = 116); 8 — вузол головного валу; 9 — вал поворотного механізму (сталева труба 40×6, L800); 10 — бак (з залізної 250-літрової бочки та сталевого диска від сільгосптехніки); 11 — зірочка поворотного механізму, ведуча (z = 11, t = 25,4); 12 — рукоятка саморобна; 13 — ланцюг ПР-25, 4 приводна, роликова; 14 — зірочка поворотного механізму, ведена (z = 36, t = 25,4); 15 — стопор (приварна сталева труба 28×5, L64 зі сталевим пальцем Ø18, L80); 16 — рама (сталева труба 45x45x4); 17 — дішло (шестигранник 42, L1000); 18 — косинка (2 шт.); 19 — диск-ступиця (зірочка z = 25, t = 25,4); 20 — колесо обгумовене (2 шт.); 21 — вузол підмоторної поворотної рами; 22 — підшипник поворотного механізму (приварна сталева труба 45×5, L46, 2 шт.); 23 — укосина-ложемент фазозсувних конденсаторів (сталевий пруток Ø10, 2 шт.); 24 — укосина (сталевий пруток Ø15, 2 шт.); 25 — лопать приварна (сталева пластина 250x16x8, 4 шт.). Деталі поз. № 2,3,6,11,13,14,19,20 — від списаної сільгосптехніки
Зі зварюванням проблем не було — виручив саморобний «зварювальник». З токарними роботами, як ни намагався звести їх до мінімуму, справи стояли складніше. Звичайно ж, «дрібницю» виконав сам за допомогою наждака, дриля та набору ручних інструментів. Точення ж головного валу та посадкових місць під підшипники довелося доручити токарю з сусідньої механічної майстерні.
Бак бетонозмішувачки зробив у кілька етапів. Спочатку вирізав із бочки заготовку з зубчастими краями, які підігнув всередину до діаметра 400 мм, і стики проварив. Як дно приварив колісний диск від списаної сільгосптехніки. Зайві отвори в ньому залатав. Потім зварюванням зафіксував зубчастий вінець маховика від двигуна автомобіля ГАЗ-51 і (суворо по центру!) головний вал, посилений диском-ступицею. Торець останньої підігнав під роликовий конічний підшипник 7307. Не забув і про чотири приварні лопаті з 8-мм сталевої пластини.
1 — вал проміжний (сталевий пруток Ø16); 2 — гайка М16 корончаста; 3 — шків (від компресора автомобіля ЗІЛ-130, D = 222); 4 — вал поворотного механізму; 5 — втулка головного валу; 6 — основа приварна (сталевий куток 40×45, L180, 2 шт.); 7 — корпус підшипника (від сільгосптехніки, 2 шт.); 8 — підшипник 180502 (2 шт.); 9 — шестерня (z = 9)
Відповідно до розмірів бака зварив і раму з відрізків сталевої труби квадратного перерізу. Вийшла конструкція у вигляді двох стоек, об’єднаних вилковою основою. У передні виступи, посилені укосинами з 15-мм сталевого прута, вварив втулки (на рисунку вони не показані) для кріплення осей коліс. До п’ятки під кутом 20° до горизонту прикріпив дішло — метровий відрізок шестигранника 45. А щоб надати вузлу додаткову міцність, посилив його косинками.
На стійках електрозварюванням закріпив підшипники поворотного механізму. До всього іншого, у правій з них просверлив отвір, в який вварив вісь ведучої зірочки з саморобною Г-подібною рукояткою. Згодом на цій же стійці розмістив і втулку стопора. З’єднання — зварне, по місцю встановлення веденої зірочки, що насаджується на вал поворотного механізму.
1 — вал (сталь 45); 2 — бак; 3 — шестерня (зубчастий вінець маховика автомобіля ГАЗ-51 або «Москвич», z = 116); 4 — диск-ступиця, приварна (зірочка z = 25, t = 25,4); 5 — втулка приварна — корпус роликових конічних підшипників (Ст3 або сталева труба 96×15, L180); 6 — підшипник 7307; 7 — підшипник 7306; 8 — гайка М24 корончаста
На іншому кінці валу поворотного механізму розмістився трифазний асинхронний електродвигун (1,2 кВт, 900 об/хв). У побутову мережу 220 В його можна вмикати через батарею конденсаторів загальною ємністю 40 — 80 мкФ (для неї передбачено ложемент, утворений двома укосинами разом із приварною втулкою та щоками підмоторної рами) за схемами, які неодноразово публікувалися на сторінках журналу «Моделіст-конструктор» (№ 8’95, 8’99, 10’2000).
Обертальний момент від двигуна надходить через клиноремінну передачу на проміжний вал, корпуси підшипників якого кріпляться на кутниковій основі. Остання приварена як до валу поворотного вузла, так і до втулки, що є корпусом роликових підшипників головного валу. По суті, це єдина поворотна конструкція, що розглядається (для кращого розуміння принципу її дії) у вигляді трьох самостійних вузлів.
1 — плита підмоторна (сталевий лист 125x84x4); 2 — палець (сталевий прут Ø18, L130) 3 — шайба зашплінтована (2 шт.); 4 — втулка приварна (сталева труба 28×5, L90); 5 — укосина-ложемент фазозсувних конденсаторів (сталевий пруток Ø10, 2 шт.); 6 — вал поворотного механізму; 7 — щока (сталевий лист 200x100x3, 2 шт.)
У кожному з них є функціональний вал зі своєю парою підшипників. Якщо у поворотного вузла це підшипники ковзання — труба, що обертається у втулках, то у проміжного — кулькові, а у головного — роликові. Причому застосування останніх пов’язане з необхідністю витримувати значні осьові напруження під час завантаження-вивантаження бака.
Серед інших технічних рішень, що вдало працюють у бетонозмішувачці, можна відзначити її м’який «гумовий» хід, надійність та стійкість конструкції, виключення її перекидання при опорі на п’ятку основи рами. І, звичайно ж, оригінальність механізму натягу ременя, де потрібний ефект досягається за рахунок ваги двигуна, що відтягує підмоторну раму та не допускає проковзування клиноремінної передачі.
Переконавшись у перевагах моєї бетонозмішувачки порівняно навіть із аналогами промислового виготовлення, сусіди часто звертаються з проханням позичити її на денек-другий. Особливий попит на бетонозмішувачку — влітку, у будівельний період.
«Моделіст-конструктор» № 12’2000, К. ПАНАСЮК