Автор цього матеріалу — школяр з далекого сибірського міста. Коли редакція отримала його листа з описом побудованого ним лижно-гусеничного снігохода, йому було 15 років і він навчався в десятому класі середньої школи.
Тепер Євген став старшим, досвідченішим і вже трошки по-іншому, напевно, проектував би окремі вузли свого першого в житті всюдиходу. Але тоді в листі до редакції він, визнаючи себе новачком у технічній творчості, просив не судити його суворо як конструктора.
Мабуть, не всякий навіть досвідчений самороб візьметься за виготовлення гусеничного снігоходу, тому що непроста це справа. Набагато легше поставити мотоцикл на пневматики низького тиску — і коти собі по сніговій цілині з вітерцем! Тим більш цікавий результат роботи новачка, який не був зашорений складеними стереотипами, а тому не обтяжений боязню невдачі.
Я з дитинства мріяв побудувати власну всюдихідну машину. Місця у нас такі, що будь-коли-будь-де покататися і взимку, і влітку, було б тільки на чому.
Давно читаю «Моделіст-конструктор». Знайомлячись з опублікованими конструкціями, помітив, що автори дуже часто беруть готові вузли та деталі від інших транспортних засобів. Тоді й я вирішив використати для побудови своєї машини все, що є у мене під рукою. А саме двигун від мотоцикла «Іж-Юпітер-5», гумову стрічку, ланцюг, зірочки, вали, а також різні сталеві профілі та інші матеріали.
Раму снігохода зробив зі сталевих куточків різного перерізу, листової сталі та труб.
Основа рами — прямокутник розмірами 1500×432 мм, зі сталевого куточка перерізом 50x50x5 мм. Кінці горизонтальних полиць лонжеронів та середньої поперечини спилив так, щоб після зварювання вони з’єдналися з іншими деталями прямокутника заподлицо.
1,11 — передня і задня перекладини (куточок 50x50x5); 2 — відбійник (куточок 50x50x5); 3 — кермова балка (подвоєний куточок 50x50x5); 4,5 — правий і лівий лонжерони (куточок 50x50x5); 6 — середня перекладина (куточок 50x50x5); 7,10 — поперечини (куточок 20x20x3); 8,9 — опори сидіння (куточок 20x20x3); 12,14 — накладки (лист s3, 4 шт.); 13 — втулка (труба 20×2,5, 2 шт.)
Окремо виготовив кермову балку у вигляді швелера, сплотивши і зваривши встик полиці двох відрізків куточка перерізом 50x50x5 мм. На кінцях балки зверху і знизу — накладки розмірами 100×100 мм зі сталевого листа товщиною 3 мм.
Ретельно встановив балку горизонтально на свердлильному верстаті; по центру накладок зробив наскрізні отвори діаметром 20 мм (під шпильки лижних стоїк), просвердливши їх заодно з куточками.
1 — рама снігохода; 2 — кріплення стоїк (болт М10, 4 шт.); 3 — стойка; 4 — кріплення переднього моста (болт М8, 4 шт.); 5 — ведучий вал (сталь, труба 20×3, L460); 6 — замкова втулка (сталь, труба 26×3, 2 шт.); 7 — шплінт (2 шт.); 8 — корпус підшипника (2 шт.); 9 — підшипник 204 (2 шт.); 10,12,15,18 — дистанційні втулки (сталь, труба 26×3); 11 — гусеничний каток (2 шт.); 13 — гусенична зірочка (z = 8, t = 74,6); 14,16 — болти М6 кріплення зірочок; 17 — привідна зірочка (z = 27, t = 15,875)
Розмітив на прямокутнику і на балці місця їх майбутнього з’єднання і прорізав відповідні пази. Причому вертикальні полиці лонжеронів різав у чотирьох точках знизу рівно до середини їх висоти. Чотири відповідні пази шириною 5 мм у вертикальних полицях балки прорізав, навпаки, до середини зверху, щоб при подальшому зварюванні прямокутник і балка також з’єдналися заподлицо.
До передньої перекладини приварив відбійник з куточка перерізом 50x50x5 мм; а до лонжеронів — поперечини з П-подібними опорами для сидіння — з куточка 20x20x3 мм. Причому опори з заздалегідь прикрученим до них сидінням від мотоцикла «Іж-Юпітер-5» прикріпив по місцю відповідно до мого зросту, щоб мені було зручно.
1 — підкос (сталь, лист s3); 2 — опора (сталь, куточок 35x35x5); 3 — приєднувальний фланець (сталь, смуга 20×6); 4,5 — вушка кріплення розпірного механізму (сталь, лист s3)
Просвердлив отвори в лонжеронах під болти кріплення стоїк переднього і заднього мостів гусеничного рушія. Потім між кермовою балкою і середньою перекладиною майже вже готової рами вварив додаткову швелерну балку з розміщеними на ній штатними вузлами кріплення двигуна мотоцикла.
1 — приєднувальний фланець (смуга 20×3); 2 — обойма
Найсерйозніші проблеми у мене виникли при виготовленні трансмісії та гусениці. Багато часу зайняв підбір гусеничної зірочки, та й гумову стрічку треба було підібрати такою, щоб вона була не тонкою і в той же час не товстою. Довелося «попотіти» і при розрахунку довжини та ширини гусениці, а також точного положення отворів під зубці зірочки.
1 — барабан; 2 — маточина; 3 — спиця (6 шт.)
Гусеницю я зробив з гумової стрічки розмірами 2200×300 мм і товщиною 10 мм. У кільце вона з’єднується однією шпилькою в стику типу «гребінка». А натягується двома спеціальними механізмами, розташованими між стойками переднього і заднього мостів. Кожен натяжник складається з трубчастого розпірного корпусу та болта з двома гайками; і корпус, і болт — з кріпильними втулками замість головок.
Власне натяг гусениці відбувається при рівномірному звинчуванні гайок на болтах обох механізмів — і справа, і зліва. При досягненні необхідного ступеня натягу гайки тут же фіксуються контргайками.
1 — рама снігохода; 2 — кріплення стоїк (болт М10, 2 шт.); 3 — стойка; 4 — кріплення заднього моста (болт М8, 4 шт.); 5 — ведений вал з гусеничним барабаном (сталь, труба 20×3, L460; лист s3); 6 — замкова втулка (сталь, труба 26×3, 2 шт.); 7 — шплінт (2 шт.); 8 — корпус підшипника (2 шт.); 9 — підшипник 204 (2 шт.); 10 — дистанційна втулка (сталь, труба 26×3, 2 шт.)
Гусеницю по всьому контуру я обшив капроновими нитками для того, щоб її краї не розшаровувалися. Проколи в гумі з кроком 10 мм для голки з ниткою робив (точніше — пробивав) шилом. Робота важка, але необхідна.
У гумовій стрічці прорізав отвори під зубці зірочки. Технологію використав наступну. Спочатку свердлив отвори діаметром 8 мм, потім обробляв їх ножем і напилком так, щоб з циліндричних вони перетворилися на прямокутні зі сторонами 14×12 мм. У отримані отвори вставив обробки, викроєні з алюмінієвого листа, і пришив їх теж капроновими нитками.
1 — кермова колонка (сталь, труба 16×2); 2,3 — втулки (сталь, труба 20×2); 4 — контур двигуна; 5 — поперечна кермова тяга (сталь, пруток Ø14); 6 — стойка (сталь, труба 20×2); 7 — похила кермова тяга (сталь, труба 16×2); 8 — рама снігохода; 9 — кермовий важіль (сталь, труба 20×2); 10,12 — кульові шарніри; 11 — права кермова сошка (сталь, труба 16×2); 13 — кронштейн нижньої втулки (сталь, смуга 20×2); 14 — петля кріплення на двигуні; 15,18,22 — болти М6; 16,17 — хомут і наконечник поздовжньої кермової тяги; 19,20 — вушка (сталь, лист s3); 21 — підшипник ковзання (фторопласт); 23 — обойма підшипника (сталь, труба 20×2); 24 — вварна шпилька M14; 25,33 — корончаті гайки M14; 26,27 — великі шайби (сталь, лист s3); 28 — стойка лижі (сталь, труба 18×2); 29 — лижа; 30 — ліва кермова сошка (сталь, труба 16×2); 31 — кулька шарніра; 32 — малі шайби; 34 — втулка стойки (сталь, труба 20×3); 35 — болт М14
Між отворами прикріпив до гумової стрічки ґрунтозацепи, які вирізав з решток тієї ж стрічки. Кожен ґрунтозацеп — двома болтами з потайними головками. Після ходових випробувань довелося додати ще по болту — посередині.
Ще в трансмісію входять передній і задній мости.
Передній — ведучий, складається з трубчастого вала, на який посаджено гусеничну зірочку, гусеничні катки та привідну зірочку (від мотоцикла «Іж»). Остання призначена для передачі робочого ходу від двигуна до гусениці.
Обидві зірочки оснащені маточинами, вирізаними з труби відповідного діаметра і ввареними в їх центральні отвори. На валу зірочки зафіксовані наскрізними болтами М6 (пізніше з’ясувалося, що гайки цих болтів треба шплінтувати, щоб вони не відвинчувалися).
1 — гусеничне полотно (гума, смуга 300×10, L2200); 2 — ґрунтозацеп (гума, смуга 25×10, L250, 28 шт.); 3 — обробка отвору (алюміній, лист s2, 29 шт.); 4,7 — шви обробки отвору та контуру гусениці (капронова нитка, t = 10); 5 — кріплення ґрунтозацепа (болт М6, 56 шт.); 6 — з’єднувальна шпилька М6; 8 — гайка М8 (2 шт.)
Гусеничні катки підібрав готовими (але можна зробити їх і самостійно, для цього тут наведено їх креслення) і посадив на вал без фіксації. Вільні проміжки на валу заповнені дистанційними втулками, підібраними по місцю.
Вал переднього моста обертається в двох підшипниках 204, запресованих у прості корпуси, прикріплені до стоїк, які, у свою чергу, прикручені до лонжеронів рами снігохода.
1,5 — кріпильні втулки (сталь, пруток Ø23); 2 — болт М20; 3 — гайка і контргайка М20; 4 — розпірний корпус (сталь, труба 26×3)
Конструкції підшипникових корпусів та стоїк однакові що у переднього, що у заднього моста. Різниця лише в тому, що задні стойки виконані без підкосів, оскільки кріпляться не жорстко, а шарнірно, щоб можна було регулювати натяг гусениці.
Задній міст складається з такого ж трубчастого вала та гусеничного барабана і встановлюється, як і передній, у підшипниках 204 з корпусами, прикрученими до стоїк. Деталі барабана викроєно зі сталевого листа товщиною 3 мм і намертво приварено до валу.
Механізм управління снігоходом являє собою складну просторову систему, що складається з двох лиж, поздовжньої та поперечної тяг, стойки, колонки та власне керма від мотоцикла з усіма необхідними органами управління (рукояткою «газу», важелем зчеплення тощо).
1 — рама; 2 — сидіння; 3 — багажник
Кермова колонка встановлена під тим самим кутом, що й на мотоциклі, і обертається в двох втулках. Верхня втулка розташована на кінці ламаної стойки, привареної до правого лонжерона рами снігохода, а нижня, заглушена знизу, прикріплена до картера двигуна. Керуючий рух від керма до лиж передається послідовно тягами, з’єднаними одна з одною наконечниками з кульовими шарнірами.
При виготовленні та збиранні системи управління найбільш клопітним виявився вибір співвідношення довжин поздовжньої тяги та правої кермової сошки: треба було зробити так, щоб при будь-якому відхиленні керма поздовжня тяга не зачіпала ламаної стойки.
1 — полоз (сталь, лист s3); 2 — ребра жорсткості (сталь, куточок 30x30x3); 3,7 — кронштейни (сталь, лист s3); 4,6 — втулки (сталь, труба 20×2,5); 5,8 — підрізи (сталь, куточок 170x20x2)
Лижі зварено з листової сталі та куточків різного перерізу і закріплено на кінцях стоїк за допомогою болтів. Підошви лиж не оббиті яким-небудь матеріалом, що зменшує тертя, а треба б. І ще з’ясувалося, що необхідні гумові шнури-натяжники, які не давали б ніскам лиж зариватися в сніг.
Бензобак і глушник снігохода — мотоциклетні, штатні; останній додатково притягнутий одним болтом до правого лонжерона рами.
1 — рама; 2 — опора сидіння; 3 — болт кріплення сидіння (4 шт.); 4 — сидіння; 5,8 — притиски (сталь, смуга 30×2); 6,7 — кріплення багажника (болти, 4 шт.); 9 — багажник (сталь, дрот Ø5)
Багажник зварено з відрізків сталевого дроту і прикріплено до задньої опори сидіння та до лонжеронів рами двома притисками зі сталевої смуги з чотирма болтами.
Мій всюдихід можна було б використовувати не тільки в зимовий, але й в безсніжний час. Для ґрунтового варіанту замість лиж йому необхідні колеса, наприклад, від мотоколяски СЗД — вони ставляться замість лиж. Вал для них потрібен такий самий, як для переднього гусеничного моста, тільки довший.
Нарешті, для повної комплектації моєму вездеходу не вистачає ще фар і гака для причепа. Але це справа наживна.
Є. СОРОКІН