Власники будинків з пічним опаленням знають, як непросто розтопити охолонулу піч (камин або каменку), особливо в погану вітряну погоду. Наплачешся в прямому сенсі, адже дим спочатку часто йде не в трубу, а, навпаки, в приміщення. Особливо гостра ця проблема для тих господарів садових і дачних будиночків, які навідуються туди в холодну пору року лише за потреби.
Виййти з положення за наявності електроенергії можна за допомогою пилососа та відрізка загнутої сталевої труби відповідної довжини та діаметра, який треба встановити всередині стовбура димової труби з виходом його нижнього кінця через стінку, як показано на рисунку. При нагнітанні пилососом у верхню частину труби повітря його потік, виходячи назовні, буде створювати розрідження і тим самим збільшувати тягу.
Але якщо електроенергія не підведена або в будиночку пилосос не зберігається, то краще вирішити це питання раз і назавжди.
1 — піч (камин, каменка); 2 — пилосос; 3 — гнучкий шланг; 4 — сталева труба; 5 — димова труба
Допоможе в такій ситуації нескладна конструкція, яка називається флюгаркою, яка сприяє підвищенню тяги навіть у тих випадках, коли труба не забезпечує відсмоктування диму через недостатній переріз димоходу, невелику висоту труби, надлишкову кількість поворотних каналів у печі, під’єднання до труби кількох опалювальних пристроїв тощо.
Флюгарка працює за принципом ежектора, успішно виконуючи завдання інших витяжних пристроїв, але при цьому не споживає електроенергії, як вентиляторний димосос, і не задувається вітром, як дефлектор. При сильному вітрі працездатність обох альтернативних пристроїв знижується, флюгарка ж, навпаки, починає функціонувати ще ефективніше.
Встановлення такої конструкції можливе на виходах вентиляційних каналів для збільшення повітрообміну.
Флюгарку монтують на верху пічної труби, де зазвичай встановлюють зонт, який у цьому випадку стає непотрібним, оскільки ця конструкція, до всього, захищає димовий канал не лише від прямих потраплянь атмосферних опадів, але й захищає від косого дощу, оскільки вихідний отвір її завжди розташований з підвітряного боку.
1 — азбестоцементна труба; 2 — патрубок з клемою; 3 — ковпак; 4 — вісь; 5 — верхня втулка; 6 — ковпакова гайка; 7 — стабілізатор; 8 — нижня втулка; 9 — спиці; 10 — болт
Основною деталлю флюгарки є поворотний ковпак у формі викружки (чверті кола) кільцевого перерізу, який монтується на осі за допомогою двох втулок. Верхня втулка приварена (припаяна) ззовні безпосередньо до ковпака, а нижня з’єднана з ним трьома спицями зсередини. Ковпак виготовлений з товстої оцинкованої жерсті, вісь і втулки — сталеві. Вісь пристрою має буртик, на який спирається нижня втулка ковпака. Верхній кінець осі проточений, і на ньому нарізана різьба. Після монтажу ковпака на різьбу нагвинчується ковпакова гайка.
Вісь змонтована строго вертикально в центрі циліндричного патрубка за допомогою спиць, приварених у двох рівнях.
Патрубок — разом з клемою зі сталевої труби з внутрішнім діаметром, рівним зовнішньому діаметру димової труби, на верх якої монтується флюгарка.
До ковпака на самому його верху прикріплений вертикальний стабілізатор, який забезпечує положення вихідного отвору флюгарки завжди по вітру. Ця деталь може зображати різні фігури і служити прикрасою труби, надаючи певну індивідуальність будинку.
Загальний пристрій флюгарки зрозумілий з рисунка. Габарити конструкції та розміри її деталей визначаються на місці.
Найпростіше флюгарку встановити на круглій, наприклад, азбестоцементній трубі, які в даний час широко застосовують у печах не лише садових, але й житлових будинків, оскільки вони досить легкі і не потребують ні окремих фундаментів, ні посилення пічних. До того ж внутрішня поверхня цих труб відносно гладка і забезпечує безперешкодний вихід диму без завихрень.
Якщо труба цегляна, то треба зробити сталевий перехідник, який дозволить перейти від її квадратного або прямокутного перерізу до круглого, і надійно закріпити його на оголовку. Потім на циліндричній частині перехідника змонтувати патрубок і затягнути його клемою або взагалі, обійшовшись без цієї деталі, приваривши спиці флюгарки безпосередньо до циліндра перехідника.
«Моделіст-конструктор» № 8’2002, В. КОРНЄЄВ