Арка, ворота, калітка, паркан, доріжка — як правило, всі ці елементи облаштування нового присадибного або садово-городнього ділянки виконуються зовсім не в першу чергу: завозяться матеріали, будівельні деталі, інвентар, саджанці, обробляється ділянка, зводиться споруда — клопотів вистачає, а огорожа на перших порах просто заважає.
Але доходить черга і до неї, тут виникають традиційні питання: «як?», «з чого?». І виявляється, що є варіанти, цілком доступні як за матеріалами, так і за конструкцією, тим більше що багато чого залишається і від основного будівництва: цемент, дошки, пісок, брус, труби. Все піде в справу. Ось кілька практичних рекомендацій з журналів «Веда а техніка младежі» (ЧССР), «Направи сам» (НРБ), «АБЦ техніке» (СФРЮ) та «Практикел хаузхолдер» (Англія).
***
Отже, паркан. Найпоширеніший варіант — зі штакетника: вузьких планок, спиляних у верхній частині на вістря. Щоб така огорожа вийшла красивою, слід точно витримати відстань між прибиваними планками. А це неважко зробити без всякої розмітки: достатньо одну з планок використати як прокладку між вже прибитою та прибиваною дошками. Столбики огорожі — ту їх частину, що буде в землі, — слід обпалити на багатті: обвуглена поверхня менше піддається псуванню від вологи та деревоточців.
Звичайно, міцніший паркан з металевої сітки, натягнутої між трубами-столбиками, забитими в землю. Пофарбоване олійною фарбою, таке огородження виглядає охайно і не боїться іржі. Під стать йому буде і калітка або ворота, виготовлені також з труб. Дотепність конструкції в тому, що їх вага припадає не на традиційні петлі, які від цього зазвичай розхитуються, а на опорну стійку рами, як показано на схемі. Така підвіска міцна і зручна.
Для огорожі можна використати і зібрані в найближчому лісі висохлі шестоподібні стовбури ліщини, молодих сосен: їх можна навіть не пиляти, а прибивати до поперечин нахильно, приблизно під 45° до землі — вийде оригінальний ниспадаючий частокіл. До такого паркану дуже підійде декоративна арка, верх якої утворюють такі ж лісини з укладеними по них поперек напиляними чурбачками з тих же стовбурів.
Звичайно ж, будь-яка ділянка потребує охайної, міцної доріжки. Її можна викласти з битої цегли, суміші піску з гравієм, вимостити плоскими каміннями або зрізами пнів. Але найміцніша і довговічна вийде з відходів бетонних плит. Для їх укладання спочатку готується ложе: прокопується неглибока (10—15 см) канавка на ширину майбутньої доріжки. Сюди засипається і ретельно вирівнюється пісок. На цю подушку з невеликими проміжками настилаються плити, приблизно суміщені битими краями або попередньо «розкрійовані» за допомогою зубила та кувалди на рівні прямокутники, квадрати. Кожна плита зверху притрамбовується.
1 — подготовка песчаного ложа, 2 — укладка плиты, 3 — притрамбовывание.
1 — приготовление цементного раствора, 2 — подготовка основания, 3 — выравнивание уложенных плит.
Якщо є можливість, замість піску укладіть битий камінь або цеглу, а зверху — цементний розчин із розрахунку однієї частини цементу та п’яти частин піску. Все ретельно перемішується лопатою і вирівнюється по дощатим або шнуровим контрольним рівням. Укладені зверху плити також ретельно притрамбовуються, причому так, щоб був ледь помітний ухил до краю доріжки — для стоку дощової води.
«Моделіст-конструктор» № 5’1985