Настала зима, і потік автотранспорту на магістралях нашої країни помітно порідшав. Парк автомобілів і мотоциклів, що належать індивідуальним власникам, взимку майже повністю ставиться на прикол. Причин тому багато, але одна з головних — це невідповідність автомобільної «взуття» — шин — їзді в зимових умовах. Снігові замети та відлиги, тороси та ожеледиця створюють настільки важкі умови для роботи шин, що в ряді випадків рух взагалі стає неможливим. Особливо важко взимку одноколійному транспорту. Саме тому відпочивають до весни мотоцикли, моторолери та мопеди, не кажучи вже про велосипеди!
А між тим близько сорока років тому радянський винахідник І. Божко отримав авторське свідоцтво на спеціальні металеві шипи для велосипедних шин, що дозволяють їздити взимку так само впевнено, як і влітку. Московські вулиці в той час очищалися від снігу не так добре, як зараз, а винахідник, будучи людиною впертою, регулярно їздив на своєму незвичайному велосипеді по обледенілих мостових.
А — шипи зі сталевого дроту конструкції Н. Закревського на мотоциклетній покришці; Б — виточені на токарному верстаті шипи конструкції І. Божко на моторолерній покришці.
Шипи конструкції І. Божко показані на рисунках 1 і 2. Виготовлені з високоякісної сталі та термічно оброблені, вони були досить зносостійкі та довговічні. Студенти Державного центрального інституту фізкультури, де працював І. Божко, по достоїнству оцінили винахід і регулярно проводили заміські зимові тренування на велосипедах, обладнаних шипами його конструкції. Таким чином, ці шипи стали прообразом усіх пристроїв для підвищення прохідності шин в зимових умовах, створених пізніше. А їх багато. Деякі з них можна без особливих витрат виготовити в аматорських умовах, на найпростішому обладнанні.
В даній статті ми познайомимо читачів із застосуванням різних шипів, призначених головним чином для одноколійного транспорту, а в подальшому — розповімо про манжети та ланцюги протиковзання, що застосовуються також і на автомобілях.
За наявності токарного верстата можна виточити циліндричні або конічні шипи найрізноманітніших форм та призначення, схожі в своїй основі на шипи конструкції І. Божко. Шипи з різьбою та конічною гайкою всередині шини монтуються швидше і легше, ніж шипи, які з внутрішнього боку треба розклепувати на шайбі.
Якщо в розпорядженні аматора, що бажає «зашипувати» свої колеса, токарного верстата немає, ця обставина не повинна його засмучувати: відмінні шипи можна виготовити з так званої «рояльної» дроту, або дроту ОВС, на звичайних слюсарних лещатах. Ці шипи придумав відомий радянський мотогонщик інженер Н. Закревський (рис. 1 і 3). Для прискорення роботи треба зробити нескладне гнучкове пристосування (рис. 4).
Шипи зі сталевого дроту конструкції Н. Закревського виготовляються відповідно до рисунка та товщиною протектора тих шин, на які їх передбачається встановлювати. Відстань між центрами ніжок повинна відповідати відстані між високими шашками протектора, щоб в «тілі» шини знаходилася більша частина ніжки. Цим забезпечується стійке положення шипа в шині і в якійсь мірі зменшується ймовірність «перекидання» шипа, можливого при великих навантаженнях — їзді по дуже важкій дорозі, сильних ударах.
Для захисту камери від пошкодження та передчасного зносу під шипи (скоби) конструкції Н. Закревського та інших видів шипів з внутрішнього боку між покришкою та камерою прокладають стару велосипедну покришку або прорезинену парусину («флеп»), як показано на рисунку 3.
Товщина дроту, з якого виготовляють шипи конструкції Н. Закревського, повинна відповідати вазі машини та умовам, в яких ця машина буде експлуатуватися. Так, наприклад, для велосипеда, на якому передбачається їздити по льоду на зимову рибалку, достатньо буде дроту ОВС товщиною 2 мм, а для моторолерів та мотоциклів типу «Ковровець», ІЖ, «Паннонія» або «Ява» знадобиться товстіший дріт (порядку 4—6 мм). Тому і розміри гнучкового пристосування повинні відповідати як розміру шипа, так і діаметру застосовуваного дроту. Перед виготовленням сталевих S-подібних шипів рекомендується спробувати зроблені вами пристосування, вигнувши для практики кілька шипів з м’якшого матеріалу — дроту залізного або мідного.
Послідовність встановлення S-подібних шипів на шину показана на рисунку 3. Кількість шипів визначається кількістю високих шашок протектора. Порахувавши їх, роблять розмітку та наколку ззовні, по шашках протектора, а встановлення шипів — зсередини. Шип необхідно щільно посадити в пророблене отвір. Для цього шину ставлять на лещата і важким молотком вдаряють по дерев’яному бруску, накладеному на скобу шипа. Вістря шипа повинно виступати над поверхнею протектора на 8— 15 мм залежно від призначення шини (для жорсткої траси — коротше, для м’якої — довше). Отже, загальна висота «ніжки» шипа залежить і від товщини покришки. Шипи конструкції Н. Закревського дешеві та прості у виготовленні, але працюють вони гірше, ніж точені шипи з високоміцної сталі. Це слід мати на увазі при підготовці коліс для зимової їзди або для спортивних змагань на кросових трасах.
Описані в даній статті шипи можуть застосовуватися не тільки взимку, але в міжсезоння, а також на розмитих глиняних дорогах та сильно пересіченій місцевості. Незрівнянну службу можуть вони зробити мешканцям тайгових районів, тундрової зони, новобудов дев’ятої п’ятирічки — словом, скрізь, де ще немає хороших доріг! Тому ми рекомендуємо кожному власнику мотоцикла, моторолера або мопеда обзавестися другим комплектом коліс, ретельно «зашипувати» їх і завжди тримати в стані бойової готовності.
Г. МАЛИНОВСЬКИЙ, майстер спорту
За багато років експлуатації колісного транспорту створено цілий ряд найпростіших пристроїв для підвищення прохідності триколісних та чотириколісних машин.
До останнього часу близько 75 % мікролітражок аматорської побудови мають колеса та шини від мотоколясок СЗА. Про підвищення їх «вездехідності» і йтиметься.
Спочатку про шини. Як відомо, наша промисловість випускає великий асортимент спеціальних шин підвищеної прохідності для різних автомобілів. Є покришки з дуже рельєфними ґрунтозачепами протектора, що нагадують зуби гігантських шестерень; є шини, зовні мало відрізняються від звичайних, але оснащені міцними сталевими шипами в товщі протекторного шару. Є, нарешті, «автовзуття» з суцільними кільцями — бандажами з металевих ланок, що нагадують браслет для годинника. Користуючись такими шинами, можна впевнено їздити по дуже поганих дорогах, не застосовуючи жодних спеціальних пристроїв для підвищення прохідності.
На жаль, для мікролітражок весь цей асортимент поки що не застосовується. Власники мотоколясок та конструктори, що користуються колесами від СЗА, мають на своєму «озброєнні» одну-єдину модель покришки типу В, розміру 5X10 і змушені їздити на ній цілий рік.
Порівняно невисока вартість коліс та шин для мотоколяски СЗА дозволяє обзавестися додатковим комплектом гуми та дисків, обладнаних тими чи іншими пристроями, що підвищують прохідність. Маючи додатковий комплект гуми підвищеної прохідності, можна дуже швидко пристосовуватися до дорожніх умов, замінюючи або всі чотири колеса одразу, або тільки ведучі, залежно від складної обстановки. А оскільки обстановка в міжсезоння та взимку змінюється дуже часто, слід возити з собою в багажнику не одну «запаску», а дві.
Для машин, що мають навантаження на одне колесо не більше 150 кг, можна рекомендувати шипи конструкції Н. Закревського з дроту ОВС Ø 4—5 мм. Їх виготовлення було описано в попередній статті. Для здешевлення вартості комплекту коліс підвищеної прохідності слід встановлювати шипи на покришки, що вже побували у вжитку. Після встановлення шипів між покришкою та камерою повинна бути укладена прокладка («флеп»), яку найкраще зробити зі старої велосипедної покришки, видаливши попередньо з бортів дріт. Шипи конструкції Закревського мають дуже цінну якість: при їзді вони самозагострюються, зберігаючи гостроту до повного зносу. Це відбувається завдяки пружності покришки та пружним деформаціям самого шипа. Щоб шипи не перекидалися, висота їх над протектором повинна бути на 1/3 менше тієї частини «тіла» шипа, яка знаходиться всередині шини (рис. 1). Тиск у зашипованих колесах повинен бути підвищений на 0,25 атм. проти нормального. Число шипів для шини В 5X10 може коливатися залежно від умов експлуатації від 20 до 25 штук на колесо. Центральну частину бігової доріжки залишають незашипованою, як показано на рисунку 1. При їзді по гладкому льоду (наприклад, взимку на рибалку) слід застосовувати шипи на всіх колесах. В іншому випадку керованість машини помітно погіршується.
А — конструкції Божко (Томасова) на бандажі, Б — шип Закревського в тілі покришки.
Деякі аматори з успіхом застосовують скоби з полосової сталі, приклепуючи їх на старі, «лисі» покришки. Виходять своєрідні пліци, або траки, (рис. 3). Термін служби їх невеликий, але його можна підвищити, виготовивши скоби з більш високоякісної сталі з подальшою термообробкою. Колеса з такими скобами застосовують тільки в якості ведучих. В ряді ситуацій раціональніше користуватися знімними пристроями, що підвищують прохідність машини лише на час. Це протибуксувальні бандажі, або манжети, колодки, браслети, ланцюги та траки. На рисунку 4 показано найпростіший бандаж, виготовлений з кордної тканини не менше 5 мм товщини та 60 мм ширини з приклепаними до неї шипами конструкції Божко (Томасова). Ці шипи забезпечують гарне зчеплення з обледенілою поверхнею дороги, але зношуються набагато швидше, ніж конструкції Закревського. В якійсь мірі недолік компенсується тим, що покришка не піддається проколам, і для встановлення шипів окремої покришки не потрібно. Кріплення бандажів на дисках коліс мотоколяски СЗА представляє певні труднощі, оскільки ці диски мають вузьку відбортовку для приєднання до гальмових барабанів, в якій неможливо прорізати отвори для проходу бандажа. Тому для його кріплення застосовують болти Ø 6 мм, як показано на рисунку 4. На кожне колесо слід встановлювати не менше трьох і не більше п’яти бандажів описаного типу.
Протибуксувальні колодки відрізняються від бандажів тим, що в них відсутня кордна тканина, а замість шипів застосований ґрунтозацеп, виготовлений зі сталевого Т-подібного профілю або двох зварених куточків розміром 20X20X3 мм (див. рис. 5). Кріплення до диска — болтами. Довжина «ланцюга» підбирається таким чином, щоб колодка була туго притягнута до протектора покришки і не могла перекинутися під час їзди.
1 — диск, 2 — кордна тканина, 3 — шип.
Браслет з ланцюга з добре звареними зі сталевого дроту Ø 6 мм ланками (рис. 6) — дуже надійний і в той же час простий протибуксувальний засіб. До диска браслет кріпиться болтом через крайні ланки з підкладкою сталевих шайб Ø 20 мм. На кожне колесо ставлять 6 браслетів. Їх не слід надто туго затягувати на покришці: у вільному стані вони забезпечують краще зчеплення з дорогою. Збільшити термін служби браслетів можна шляхом приварювання до плосколежачих на протекторі ланок невеликих шматочків товстого дроту (рис. 7).
Більш складний ланцюговий пристрій для покращення прохідності показано на рисунку 8. Це так звана стрічкова ланцюг протиковзання. Її перевага полягає в тому, що вона не вимагає свердління отворів у диску колеса і швидко кріпиться на покришці за допомогою нескладного замка (гачка). Число ланок у поздовжніх та поперечних гілках «драбинки» підбирається таким чином, щоб ланцюг щільно, але не надто туго обтягувала колесо. Стрічкову ланцюг надягають на колесо так: розстеливши «драбинку» на землі перед колесами, на неї наїжджають, після чого кінці накладають на покришку і з’єднують замком. Однак ланцюги рекомендується надягати не тоді, коли машина вже застрягла, а заздалегідь — на під’їзді до важкопрохідного ділянки дороги.
А — перед встановленням на колесо, Б — з’єднувальний замок.
Найпростіша тракова доріжка, яка може зробити незрівнянну службу на слизьких підйомах, розмитих або розкочуваних місцях, показана на рисунку 9. Її розміри наведені применительно до шини В 5X10. Для виготовлення доріжки знадобиться міцна мотузка з негниючого матеріалу (капрон, поліпропілен) та міцні круглі або багатогранні бруски. Після зв’язування «драбинки» вузли слід промазати епоксидним клеєм або клеєм БФ-2 — їм доведеться працювати в дуже важких умовах. Тракова доріжка використовується там, де машина безнадійно буксує або в’язне. Їздити з нею довго не можна. Доріжки промислового виробництва виготовляються зазвичай з металу, вони більш зносостійкі і можуть експлуатуватися при повсякденній їзді по важких дорогах. А на рисунку 10 показано бандаж, що є зараз у широкому продажу для автолюбителів. Але він придатний тільки для автомобілів з колесами від «Запорожця» або «Москвича». Тим не менш його конструкція може бути використана і при виготовленні бандажів для коліс від мотоколяски СЗА та моторолерів різних типів.
О. АНДРЕЄВСЬКИЙ, механік