Для багатьох операцій, що виконуються в навчальних майстернях і технічних гуртках, дуже зручним був би портативний універсальний інструмент на кшталт стоматологічної бормашини. Однак придбати такий практично неможливо, і, як завжди в подібних випадках, виникає запитання: чи не можна виготовити щось подібне власними силами?
Основною дефіцитною деталлю пристрою є гнучкий вал. Але майже за таким самим принципом працює гнучкий вал спідометра автомобіля чи мотоцикла — а цю списану деталь дістати вже простіше.
Я скористався тросиком від якогось вантажного автомобіля: він виявився більш придатним для приєднання як до моторчика, так і до робочої головки.
Конструктивно мінідриль складається з трьох частин: двигуна, гнучкого вала і робочої головки зі стандартним трикулачковим патроном від дрилі з укороченим конусом Морзе. Як привід використано електродвигун типу ДКС-1 потужністю 35 Вт на напругу 220 В. Можна застосувати й будь-який інший двигун потужністю до 60 Вт із числом обертів 2700–5000 об/хв.
1 — патрон (№ 1А), 2 — передня кришка, 3 — кільце (Д16Т), 4 — корпус робочої головки (Д16Т), 5 — трубка, 6 — вал (Ст. 45), 7 — кульковий підшипник, 8 — задня кришка (Д16Т), 9 — кільце (Д16Т), 10 — гнучкий вал, 11 — перехідна втулка (Д16Т), 12 — куточок (Д16Т), 13 — основа (текстоліт S 10 мм), 14 — електродвигун, 15 — задній куточок. А — фреза в зборі та схема державки, Б — полірувальна головка та її державка.
Конструкція робочої головки проста й видно з рисунка. Збирають її в такій послідовності. На вал до упору напресовують кульковий підшипник № 18, після чого разом із валом вставляють його в проточку корпусу, надягають розпірну втулку й запресовують до упору в неї другий такий самий підшипник. Перед складанням обидва підшипники ретельно промивають у гасі, а після напресування змащують густим мастилом або технічним вазеліном. Вал має легко, без заїдань обертатися в корпусі. Переконавшись у цьому, навертають передню і задню кришки корпусу. Потім у вал вставляють кінець тросика й навертають накидну гайку гнучкого вала.
Двигун установлюють на основі в такому порядку. На дошці або товстій пластині текстоліту відповідного розміру кріплять гвинтами М4×10 два куточки, а між ними — електродвигун. До правого куточка за допомогою гвинтів М5×12 кріпляться перехідна втулка і двигун; у лівий вставляють кінці шпильок, що з’єднують передню і задню кришки мотора. Потім приєднують другий кінець тросика гнучкого вала, а його накидна гайка навертається на перехідну втулку. На основі двигуна можна також розмістити конденсатор у кожусі та вимикач. Як ніжки основи можна використати гумові пробки від медичних флаконів.
Для роботи мінідриллю можна виготовити й мікроінструмент. Це можуть бути готові стоматологічні бори, шліфувальні диски, свердла діаметром до 6 мм. Для саморобних достатньо виготовити державку-основу, а робоча частина може бути змінною: фрези, наждачні камені, дискові пилки. Вони надягаються разом із шайбами на державку й закріплюються гайками. Для роботи дисковими фрезами та пилами робочу головку необхідно закріплювати стаціонарно, наприклад за допомогою вкладишів і настільних лещат. Краще ж виготовити спеціальний столик із відповідним кріпленням для робочої головки.
За допомогою мінідрилі зручно свердлити отвори в пластмасах і металах, заточувати ріжучий інструмент, полірувати деталі, фрезерувати складні поверхні, гравірувати, різати листовий матеріал, виконувати багато інших операцій.
«М-К» 9’81, А. АШАЄВ