Перше враження від цієї незвичайної меблівки — ніби вона не дуже стійка й, певно, надто крихка, не розрахована на звичні для таких речей навантаження.
Справді, чи може бути надійним, скажімо, столик, у якого кожна ніжка, вигнувшись, спирається на підлогу не там, де їй традиційно належить стояти, а на місці сусідньої, яка, своєю чергою, «відходить» до наступної, та — теж на чужій позиції, а остання — на місці першої? Про яку стійкість, здавалося б, йдеться, якщо спереду виявляються одна передня ніжка і… задня, а ззаду — одна задня і… передня?
Тим не менш, оригінальні «танцюючі» меблі — не розіграш, не жартівлива конструкція, а цілком реальні, які, до того ж, за запевненням угорського журналу «Езермештер», неважко виготовити своїми силами. Якщо придивитися уважніше, стане зрозуміло, що тривога щодо нестійкості лише здається. Судіть самі. Те, що кожна ніжка спирається на підлогу не на своєму місці, компенсується тим, що на її місце спирається інша, а решта, ніби по колу, змінюють одна одну, утворюючи традиційне «чотириніжжя».
І попри зовнішню незвичність ця меблівка нітрохи не складніша у виготовленні порівняно з традиційними варіантами подібних речей. Єдина складність — з підбором матеріалу для ніжок: він залежить від призначення предмета, адже в будь-якому разі навантаження, наприклад, на табурет потенційно більше, ніж на столик. Це необхідно враховувати під час виготовлення ніжок. Тому розглянемо обидві конструкції окремо.
Столик
Це не великий обідній, а легкий: шаховий, косметичний або журнальний. Для стільниці в будь-якому з трьох названих варіантів підійде лист фанери завтовшки 12 мм. Розміри стільниці краще обирати такими, щоб її краї нависали над підстіллям з усіх боків приблизно на 50 мм.
Складніше, як уже зазначалося, з визначенням матеріалу для ніжок. Ідеально було б, звісно, вирізати їх із суцільних дерев’яних дубових або букових дощок завтовшки 20—25 мм, тоді можливе їхнє з’єднання з підстільними брусками в шип, з утворенням під стільницею своєрідної міцної рами. Але підібрати такі дошки розміром не менше ніж 600×400 мм проблематично.
1 — царги, що утворюють підстільну раму; 2 — ніжки; 3 — стільниця.
Тому розглянемо спрощений варіант — із фанерою або ДСП завтовшки 19 мм. У цьому разі вирізані з них ніжки краще не вбудовувати в підстільну раму, а робити їх накладними на окремо зібрану раму з брусків перерізом 60×20 мм. Самі бруски з’єднуються круглими вставними шипами з клеєм (столярним, ПВА), з посиленням кутів зсередини металевими куточками на шурупах або тригранними брусками на клеї та шурупах.
У накладних ніжок зверху, з боку, зверненого до рами, вирізається уступ, рівний висоті рами. До рами ніжки кріпляться клеєм і шурупами. У варіанті ніжок із ДСП, зважаючи на відносну крихкість матеріалу, на них до збирання можуть бути наклеєні як посилення смужки фанери, що повторюють конфігурацію ніжок.
Табурет
Технологічно всі його елементи та їхні з’єднання повторюють аналогічні деталі столика, за винятком установки ніжок у підстілля. Зважаючи на те, що тут на ніжки навантаження значно вище, ніж у столика, дві з них кріпляться інакше — не «врозбіг», а навстріч одна одній, утворюючи внизу перехрестя. Причому обидві пари ніжок установлюються з різних боків відповідного бруска підстільної рами. Товщина бруска й ніжок має бути однаковою, а уступи у верхній частині ніжок — вполдерева, тоді на перехресті ніжки торкнуться одна одної, і їх можна буде стягнути для міцності разом, прикрутивши до розпірки між перехрестями ніжок. Завдяки такій збірці табурет набуде потрібної міцності.
1 — царга; 2 — ніжки вполдерева; 3 — розпірка; 4 — меблевий гвинт.
Оздоблення ніжок столика й табурета може бути однаковим: ретельне шліфування наждачним папером; обробка морилкою з наступним покриттям лаком або фарбування емалями, нітро- чи олійними фарбами (те саме — для брусків підстілля або рами сидіння).
Стільниці й сидіння, загалом, можна обробити так само. Але можливі й покращені варіанти. Скажімо, якщо малюнок деревини стільниці гарний сам по собі, то після шліфування краще покрити її меблевим або паркетним лаком у кілька шарів з проміжним сушінням, що ще більше проявить і підкреслить природну красу дерева.
А — потайним шипом; Б — круглими вставними шипами; В — вполдерева.
Якщо столик призначається для кімнатних квітів, то краще наклеїти на його поверхню лист пластику.
Просту фанеру неважко прикрасити, наклеївши лист однотонного шпону або квадрати різного тону під «шахівницю».
«Моделіст-конструктор» № 6’2000