Як відомо, у помірній кліматичній зоні землеробство часто пов’язане з ризиками. Те запізні весняні морози, те «кислі» літні дощі, то ранні осінні холоди… Коротко кажучи, без теплиці на присадибній ділянці не обійтися. Інакше там не визріють ані огірки, ані томати.
Звісно, якщо йдеться про один гряд під плівкою — це невелика проблема. Зараз у магазинах можна купити набір деталей легкого металевого каркаса, зібрати його, обтягнути плівкою — і теплиця готова! Інша справа, коли потрібна теплиця побільша — тут доведеться зводити могутню металеву або дерев’яну конструкцію, і зрештою будівництво обійдеться городнику недешево.
Однак щоб зробити теплицю, зовсім не обов’язково користуватися традиційними способами будівництва. Пропонуємо застосувати для цього досвід виготовлення шатрових конструкцій. Такі споруди надзвичайно економні: у найпростішому випадку за допомогою єдиної стійки й десятка розтяжок можна перекрити площу в сотні квадратних метрів.
1 — елементи каркаса діагональні; 2 — стійки периферійні; 3 — стійка центральна; 4 — блок фундаментний; 5 — якір; 6 — тандер дротяний; 7 — елементи каркаса периферійні.
Перед вами два варіанти теплиць шатрового типу. Перший — із єдиною центральною й чотирма периферійними стійками. Їх можна зробити з будь-якого підходящого матеріалу — цілком підійдуть дерев’яні шести або жердини, сталеві або асбоцементні труби. Під кожну з стійок доведеться спорудити найпростіший фундамент. Для цього потрібно лише ручним буром викопати заглибину діаметром 0,35 м і глибиною 0,7—0,8 м, вкласти туди згорнутий трубою руберойд і заповнити цю імпровізовану опалубку бетонною сумішшю. Доки бетон не схопився, у нього закладають арматурний прут так, щоб на поверхні лишилося близько 100 мм — це буде фіксатор під час установки стійок.
Такі самі фундаментні стовпчики-якорі закладають у місцях, де будуть кріпитися розтяжки шатрової теплиці. Єдина відмінність — замість арматурного прута в бетон закладають петлю зі сталевого дроту діаметром близько 6 мм.
А — виїмка ґрунту ручним буром; Б — заготовлена під бетонування заглибина; В — установка опалубки з руберойду; Г — заповнення опалубки бетоном і установка дротяної петлі (під якірний блок); Д — заповнення опалубки бетоном і установка сталевого штира (під фундаментний блок).
На верхніх частинах стійок необхідно передбачити вушка для кріплення розтяжок — на стійках із сталевих труб приварити скоби з арматурного прутка діаметром 8 мм або, що простіше, просвердлити кілька отворів. Для дерев’яних або асбоцементних стійок доведеться зробити хомут із сталевої смуги з привареними до неї скобами з арматурного прутка.
Готові стійки установлюють на фундаментні стовпчики, і на них закріплюють гнучкі частини каркаса (перекриття) — для цього знадобляться сталевий дріт, трос, капроновий канат або навіть складений кілька разів міцний синтетичний шпагат. Кріплення їх на стійках має бути дуже надійним, бо навантаження на них значне.
Розтяжки — з того самого матеріалу, що йде на перекриття. Потрібно лише передбачити механізм, яким виконується натягування «шатра». Звісно, найкраще робити це за допомогою тандерів — гвинтових пристроїв. У найпростішому випадку такий тандер — це болт із гайкою, на якому закріплено пару вушок, зігнутих із сталевої смуги. Що простіше натяжний пристрій із дроту — між стійкою й якорем натягують не менше чотирьох прядей дроту, після чого між ними протискують відповідний ключ і закручують ним імпровізований тандер. Так само можна зробити тандер і з капронового канату або синтетичного шпагату, лише після закрутку надійно зафіксувати ключ.
1 — стійка центральна; 2 — стійка периферійна; 3 — елементи каркаса поздовжні; 4 — елементи каркаса поперечні; 5 — тандери дротяні; 6 — блок фундаментний; 7 — блок якірний.
Тепер потрібно подбати про «крокви» й «обрешітку» гнучкого даху. Найкращий матеріал для цього — синтетичний шпагат: ним по схилах даху натягується своєрідна сітка, на яку буде спиратися поліетиленова плівка.
Полотнища плівки склеюють між собою широкою клейкою стрічкою, яка не лише з’єднує їх докупи, а й значно зміцнює прозоре покриття.
На завершення будівництва поліетиленове покриття закріплюють сіткою з шпагату, натягнутою поверх плівки. До речі, остання послужить досить довго, якщо демонтувати її наприкінці літа. Зробити це буде нескладно, адже плівка закріплена на каркасі лише мотузковою сіткою.
Якщо для ділянки потрібна теплиця побільша, можна скористатися другою конструкцією, яка відрізняється від першої не лише розмірами, але й відсутністю центральної стійки. Усі конструктивні елементи цієї теплиці, як і методика її монтажу, не відрізняються від описаних вище.
Варто зазначити, що шатрові теплиці легко об’єднуються, утворюючи цілі поля під єдиною прозорою покрівлею. Таке їхнє якість стане безцінним для тепличних господарств, що займаються вирощуванням квітів і овочів. Схема тепличного поля — на малюнку.
«Моделіст-конструктор» № 5’99, І. КАРАМИШЕВ