Кухні в більшості наших будинків — невеликі. Набір кухонних меблів теж невеликий і доволі одноманітний, якщо не сказати — стандартний. А от посуду та іншого кухонно-господарського начиння буває стільки, що розмістити його в шафах і тумбах уже не видається можливим. При цьому господиням ще хочеться, щоб усе приладдя було на видноті й «під рукою».
Домашні майстри давно знайшли вихід із цієї ситуації й придумали різні кронштейни та штанги з гачками для підвішування на них різних пристосувань. Підхопила таку ініціативу і промисловість, яка випускає цілі набори інструментів одразу з готовими кронштейнами або штангами. Що тут можна сказати — так, зручно й красиво. Тільки кріпляться вони, як правило, до стін, а стіни, своєю чергою, облицьовані кахельною плиткою — красивою й недешевою, і свердлити в ній отвори під дюбелі просто не піднімається рука. Та й розмістити на таких ложементах «нештатні» прилади досить проблематично.
От і я, зробивши ремонт на кухні (обклавши стіни кахельною плиткою), теж зіткнувся з подібною проблемою: купувати кронштейни та штанги чи робити їх самому. Подивившись їх у відповідних магазинах і на будівельних ринках, зрозумів, що таких, які мені потрібні, все одно не знайду, і доведеться діяти за другим варіантом.
1 — штанга (сталева труба Ø12×1); 2 — кронштейн (сталевий дріт Ø5); 3 — гачок (сталевий дріт Ø5); 4 — заглушка (капрон)
Прийшовши додому й не відкладаючи справу в довгий ящик, подивився на складі та підібрав там відповідні матеріали. Основний із них — тонкостінна сталева труба зовнішнім діаметром 12 мм. Інший використаний матеріал — сталевий дріт діаметром 5 мм. За всіма прикидками «напрошувалося» виготовлення не однієї, а двох підвісок. Порадившись із дружиною (все ж таки це, по великому рахунку, її «робоче місце»), на тому й вирішили.
Першу підвіску виконав у вигляді Г-подібної штанги, а другу — у формі дуги. Такі їхні конфігурації «вимальовувалися» з місця розташування та функціонального призначення.
Трохи про технологію виготовлення. Вона, загалом, звичайна. Гнуття труб виконував на трубогибі «на холодну». Перш ніж свердлити наскрізні отвори в трубі, у намічених місцях зробив напилком лиски та накернив глибокі гнізда. Там, де передбачалося зварювання, отвори роззенкував — зняв глибокі фаски.
Гачки на обох підвісках — однотипні (навіть збігаються їхні розміри), як, утім, і кронштейни. Виконані ці деталі зі сталевого дроту 5 мм. Один кінець кронштейнів нагрів у полум’ї газового пальника до червоного, розплющив на ковадлі й загнув під кут 90 градусів. Тут просвердлив отвір діаметром 4 мм і роззенкував під кріпильний шуруп із потайною головкою. На іншому кінці сточив міліметрову фаску, щоб кронштейн без проблем пройшов наскрізний отвір у штанзі підвіски. Із цією ж метою зробив фаски на одному кінці всіх гачків. Інші ж їхні кінці обробив під півсфери. Кронштейни й гачки зайшли у свої отвори з невеликим натягом (їх навіть довелося злегка забити молотком) і були приварені на виході до труби штанги. Зварні шви обробив на наждаку врівень зі стінкою труби.
Після цього зачистив іржаві місця наждачним папером, знежирив усю поверхню виробів розчинником і покрив підвіски світлою (сірою) ґрунтовкою. Після просушування пофарбував підвіски у два шари білою емаллю ПФ (можна й НЦ), також із проміжним сушінням.
На завершення виготовив капронові заглушки та вставив їх у торцеві отвори обох штанг.
Підвіски прикріпив до розташованих вище полиць з облицьованої деревостружкової плити, кожну на своє місце: кутову — над мийкою, а дугову — ближче до електроплити.
Так уже сталося, що виготовлення підвісок у мене збіглося з наближенням свята 8 Березня. Але піднести подібний подарунок своїй дружині ви можете і в будні дні.
«Моделіст-конструктор» № 5’2011, А. МАТВІЙЧУК