Пральні машини міцно увійшли в наш побут. І якщо в містах підключення сучасної пральної машини до водопровідної мережі не викликає проблем, то в сільській місцевості, де немає централізованого водопостачання, а воду беруть із джерел і колодязів, запустити її в роботу значно складніше. І зумовлено це насамперед відсутністю системи водопостачання або недостатнім тиском у ній. Як правило, сучасні пральні машини розраховані на роботу з тиском вхідної води 0,5 — 10 бар, який може забезпечити тільки нагнітальний насос або автономна водонапірна станція на його основі (останню нині можна придбати за ціною від 153 доларів США).
Зазвичай у селах пральні машини підключають за відомою схемою: вище пральної машини встановлюють бочку об’ємом 50 — 200 л, з якої за допомогою шлангів, кранів і перехідників вода надходить у машину самопливом. Але цього тиску виявляється явно недостатньо.
Вода, оминаючи вбудовані в пральній машині електромагнітні вхідні клапани (їх два), фільтр і ніпель, надходить у резервуар настільки повільно (буквально по краплі), що чекати початку та завершення прання доведеться днями й добами, що по суті абсурдно.
Крім того, «розумна» начинка пральних машин «не розуміє» такого ставлення до себе, сприймаючи повільне накопичення води як повну її відсутність у будинку, і в результаті припиняє прання (це залежить від марки, моделі та типу пральної машини).
Однак народні умільці придумали простий спосіб виходу з цієї ситуації — підключити в розрив штатного заливного шланга пральної машини водонагнітальний насос. Причому для цієї мети можна застосувати практично будь-який тип насоса: занурювальний нагнітальний, відцентровий, вібраційний — залежно від уподобань. Ціни на насоси також різняться: від 34 до 128 доларів США, але всі вони створять необхідний для пральної машини тиск води у вхідному контурі. Занурювальний або вібраційний доведеться опускати у воду, відцентровий засмоктує її через шланг і подає також через шланг.
У мережу 220 В умільці вмикають насос через звичайний побутовий вимикач (наприклад, призначений для освітлення), вважаючи, що коли машина «попросить води», потрібно натиснути вимикач — і вода під необхідним тиском, достатнім для пральної машини, надійде в барабан і резервуар.
Але тут виникають два питання. Перше — як дізнатися, коли вона «попросить води», адже вмикати насос (хоч би яким наднадійним він був) при закритому вихідному отворі не можна — станеться неминуча поломка. А саме ситуацію «забитого» вихідного отвору імітуватиме закритий вхідний клапан пральної машини, коли вона не потребує води.
Друге питання ще актуальніше: оскільки звичайна пральна машина (у ціновому діапазоні до 611 доларів США) «вимагає» воду в режимі прання кілька разів, а потім, залежно від встановленого режиму, — не менше двох разів — для полоскання білизни (при цьому також заливаючи воду частинами), — чи не доведеться господині невідступно «пасти» свою пральну машину годинами, щоб у потрібний момент підживити її водою?
На жаль, відповідь ствердна. За розповідями селян, так роблять багато хто, хто не має в господарстві водонапірних станцій (які замінюють звичайний міський водопровід).
А тим часом є простий і, здавалося б, доступний для будь-якого жителя сільської місцевості або члена дачного садівничого товариства вихід із ситуації, яким із задоволенням поділюся з читачами.
Майже у всіх пральних машин (далі — ПМ), незалежно від фірм-виробників і брендів, однаковий принцип роботи: на вході стоїть один або кілька електромагнітних клапанів, що живляться змінною напругою освітлювальної мережі 220 В через електронну систему керування та комутації.
Така професійна термінологія не повинна лякати читача, оскільки доопрацювання пральної машини в цій частині, як то кажуть, простіше простого.
Щоб забезпечити безперешкодне проходження води, потрібно вийняти гумову прокладку в створі вхідного роз’єму пральної машини (показана на фото 2). Після цього пропускна здатність клапанів значно поліпшиться.
Далі потрібно зняти верхню кришку пральної машини (йдеться про машини з боковим завантаженням білизни), відкрутивши для цього біля неї два-три (залежно від типу ПМ) саморізи на задній стінці. Верхня кришка виймається поступальним горизонтальним рухом «від себе» (якщо дивитися на дверцята люка). Неподалік місця підведення вхідного шланга поруч стоять два (так у розглядуваній ПМ) електромагнітні клапани (фото 2). До них через роз’єми підведені дроти. Коли в пральну машину потрібно залити воду, на впускні електромагнітні клапани подається змінна напруга 200 — 220 В. Вони відкриваються й пропускають воду в резервуар і барабан. До електромагнітних клапанів ідуть чотири дроти (по два на кожен). Підключивши паралельно до контактів клапанів клемник (на фото 3) і приєднавши пару дротів, їх виводять за межі корпусу пральної машини.
Тепер до цих дротів (умовно назвімо їх А і В) підключають нехитру електричну схему (рис.1).
По суті, схема пристрою є випрямлячем (джерелом постійного струму) з вихідною напругою 12 — 15 В. Будь-яка напруга в цьому діапазоні допустима.
На виході джерела постійного струму встановлюють слабкострумове електромагнітне реле К1. Контакти цього реле вмикають у розрив кола живлення насоса. Тепер, як ви вже здогадалися, при вмиканні впускних клапанів пральної машини ввімкнеться реле К1 і електромотор М1 нагнітального насоса. Коли клапани в пральній машині вимкнуться, насос автоматично вимкнеться. Така зв’язка працюватиме циклічно скільки завгодно довго. І стояти біля пральної машини вже не доведеться.
Підключати насос безпосередньо до контактів електромагнітних клапанів пральної машини не можна — через великий струм споживання насоса згорить електрика ПМ.
Про деталі
На схемі (рис. 1) показано понижувальний трансформатор Т1 з вихідною змінною напругою на вторинній обмотці 8 — 10 В, випрямляч на діодах VD1 — VD4. Оксидний конденсатор С1 (типу К50-24 або аналогічний) введено в схему для згладжування пульсацій живлення. Реле К1 застосовано автомобільне, типу 3747-06, розраховане на напругу спрацювання 12 В. Однак можна застосувати й інше, наприклад WJ118-1C, Omron G2R-112P-V, TRU-5VDC-SB-SL, TTI-TRD-9VDC-FB-CL, Relpol RM85-2011-35-1012, Pasi BV2091 SRUH-SH-112DM, FRS10C-03 або аналогічні. Важливо, щоб контакти реле забезпечували безпечну комутацію навантаження зі струмом не менше 3 А.
На схемі також показано п’єзоелектричну капсулу з вбудованим звуковим генератором НА1, підключену паралельно реле, і світлодіод HL1, увімкнений послідовно з обмежувальним резистором R1. Ці елементи, відповідно, забезпечують звукову та світлову індикацію вмикання насоса (і вхідних клапанів пральної машини). Якщо така індикація (або її частина) видасться зайвою, відповідні елементи зі схеми просто видаляють.
Капсула НА1 може бути будь-якою, розрахованою на напругу 9 — 15 В, наприклад FMQ2715D, FXP1205 (однотональне звучання), KPI4332-12 (переривчасте звучання), KPS4518 (двотональна сирена) або аналогічною.
Випрямляч, зображений на схемі (рис.1), може бути будь-яким — аби забезпечував вихідний постійний струм понад 70 мА при постійній вихідній напрузі 12 — 15 В. Це може бути промисловий випрямляч або блок живлення, наприклад для радіоприймача чи випалювального апарата. Адаптери для мобільних телефонів тут використовувати марно, оскільки вихідний струм буде недостатнім для живлення реле.
Ось таким простим способом можна автоматизувати роботу практично будь-якої пральної машини-автомата в селі та прати, як у місті. І не треба шукати майстра-установника, який візьме з вас за роботу чималі гроші.
Уявні мінуси
Потрібно буде відкрити верхню кришку пральної машини й підключитися паралельно електромагнітним клапанам, встановивши клемник. Якщо пральна машина на гарантії, самовільним відкриттям кришки ви можете її втратити. Тут уже кожен обирає сам: або помучитися, доки не закінчиться гарантія, або придбати вже «б/в» пральну машину, а потім зробити відповідно до наведених вище рекомендацій і прати білизну з комфортом.
«Моделіст-конструктор» № 3’2010, А. КАШКАРОВ