Тим, хто живе недалеко від води, човен так само необхідний, як для інших мотоцикл чи машина. Звісно, досвідчені корабели-аматори навряд чи зійдуться на суденько, яке ми хочемо запропонувати вашій увазі, але для початківців у суднобудуванні конструкція цієї човнової — саме те, що треба. Вона проста, технологічна, до того ж дозволяє на базі одного корпуса побудувати і весловий човен, і парусник.
Перш ніж приступати до будівництва корпуса, на великому аркуші фанери слід викреслити плаз — принаймні зобразити теоретичні сечення корпуса.
Будівництво корпуса починають з виготовлення та збирання шпангоутів із соснових брусків перерізом 100×25 мм і фанери товщиною 6—8 мм. Стыковку шпангоутів виконують унахлест, за допомогою епоксидного або казеїнового клею. Стыки закріплюють сталевими оцинкованими або латунними шурупами. Технологічні поперечини встановлюють на шпангоутах також унахлест і кріплять до них лише цвяхами.
1 — бруси стапеля продольні (сосна, дошка 100×50); 2 — обшивка борта (фанера s5); 3 — уключина; 4 — шурупи; 5 — форштевень (сосновий брусок 90×65); 6 — брус привальний (сосновий брусок 40×20); 7 — елементи продольного набору (сосновий брусок 40×20); 8 — банка носова (фанера s10 — 12); 9 — обшивка днища (фанера s6 — 8); 10 — банка центральна (фанера s10 — 12); 11 — опора центральної банки (сосновий брусок 40×20); 12 — оббивка фальшкиля (сталева смуга s2); 13 — опора кормової банки (сосновий брусок 40×20); 14 — фальшкіль (сосновий брусок 75×30); 15 — обшивка транцевої дошки (фанера 8 — 10); 16 — посилення стиків (склотканина); 17 — весло; 18 — елемент шпангоута нижній (сосновий брусок 40×20); 19 — елемент шпангоута боковий (сосновий брусок 65×20, L550); 20 — заготовка бокової частини шпангоута; 21 — поперечина шпангоута, технологічна (дерев’яний брусок 100×50); 22 — косинка посилювальна (фанера s6…8); 23 — каркас транцевої дошки (соснові бруски 65×20); 24 — окантовка шпигата (алюмінієва трубка).
Монтаж каркаса починають з виготовлення стапеля — прямокутної рами з дерев’яних брусків перерізом 100×50 мм. Щоб каркас човна вийшов строго симетричним, по осі стапеля натягують капронову волосінь, яка допомагає сумістити осі симетрії шпангоутів з діаметральною площиною майбутнього корпуса. Шпангоути закріплюють на стапелі цвяхами і додатково фіксують рейкою-розкосом, що забезпечує перпендикулярність площини шпангоута до площини стапеля.
Збирання корпуса починають з монтажу на шпангоутах продольних елементів — стрінгерів. Спочатку за допомогою шурупів і епоксидного клею встановлюють скулові стрінгери (під них на шпангоутах попередньо прорізають пази). Потім із фанери товщиною близько 5 мм вирізають заготовки обшивки бортів (конфігурацію заготовок уточнюють за допомогою аркуша щільного паперу або картону, накладеного на обшивлювану ділянку) і епоксидним або казеїновим клеєм із посиленням оцинкованими шурупами закріплюють їх на шпангоутах. Бортові стрінгери (вони ж — привальні бруси) фіксують на каркасі поверх обшивки. Нарешті монтують обшивку днища, вирізану з фанери товщиною 6—8 мм. На цьому попереднє збирання корпуса завершено.
1,4 — бруси стапеля продольні; 2 — площина корпуса, діаметральна; 3 — каркас транцевої дошки; 5 — елемент шпангоута боковий; 6 — елемент каркаса продольний; 7 — форштевень; 8 — поперечина технологічна.
Після цього технологічні частини шпангоутів обрізають по бортових стрінгерах, а самі шпангоути обробляють, як показано на рисунках.
Тепер слід визначитися, який тип судна вам потрібен — парусник чи весловий човен? Другий варіант, звісно, простіший. Потрібно лише зробити три банки-лавки, весла та уключини. Побудувати ж на базі цього корпуса парусник дещо складніше. Але парусник універсальніший: він елементарно перетворюється на весловий човен — треба лише зняти щогу й витягнути з шверт-колодки висувний шверт.
Отже, обираємо парусник. Перше, що потрібно зробити, — це вже згаданий шверт-колодка. Його збирають із соснових брусків перерізом 30×30 мм і фанери товщиною 6 мм. Збирання виконують за допомогою епоксидного клею та шурупів. Особливу увагу слід приділити монтажу шверт-колодки в корпусі: з’єднання має бути абсолютно герметичним і міцним. Для посилення стикування на днищі закріплюють дві поперечини.
Шверт вирізають із фанери товщиною 12—15 мм. На швертботах профіль шверта, як правило, нагадує літакове крило, однак на нашому паруснику шверт має спрощений переріз — витягнутий шестикутник із заокругленими передньою та задньою кромками. Після обробки шверт шліфують, покривають гарячою оліфою, шпаклюють, ще раз обробляють наждаком і фарбують емаллю — бажано алкідною.
1 — напрямна шверт-колодки (2 шт.); 2 — стінка шверт-колодки (2 шт.); 3 — окантовка верхнього зрізу шверт-колодки (2 шт.); 4 — основа шверт-колодки (2 шт.); 5 — шуруп 5×30.
Ще однією приналежністю парусника є фальшкіль, для виготовлення якого знадобиться дошка товщиною близько 30 мм.
Якщо човен використовуватиметься переважно як парусник, то має сенс зробити палубу в передній частині корпуса (аж до третього шпангоута) і змонтувати хвилевідбійник, як показано на рисунках. Палубне настилання в цьому випадку вирізають із фанери 4—5 мм, а перший, другий і третій шпангоути замикають випуклою рейкою перерізом 50×25 мм.
Рульовий пристрій парусника складається з баллера, рульового пера та румпеля. Румпель і баллер бажано зробити з дубових рейок, рульове перо — з 10-мм фанери. Петлі краще зробити саморобні, роз’ємні, що дозволяють легко навішувати рульовий пристрій на транець парусника. Після збирання рульовий пристрій просочують гарячою оліфою і покривають двома шарами олійного лаку.
Парусне оснащення човна — рейкове. Його перевага в тому, що навіть при невисокій щозі площа вітрила достатньо велика. В будь-якому разі, щоб отримати парус тієї ж площі при бермудському типі оснащення, знадобилася б щога майже вдвічі довша.
Щога парусника дерев’яна, виструганна з соснового бруска перерізом 50×50 мм. У процесі обробки заготовці потрібно надати форму укороченого конуса, більша основа якого має діаметр 48, а менша — 30 мм. У нижній частині щоги обробляють посадкове місце — ще один конус, що дозволяє фіксувати щогу в призначених для неї отворах у носовій банці та поперечині. Слід пам’ятати, що щога парусника — поворотна, тому вона має достатньо легко обертатися в гнізді.
Рей — це кругла рейка діаметром 24 мм, також вистругана з соснового бруска. З сосни виготовлений і гік, принаймні його циліндрична частина. Накладка, за допомогою якої гік спирається на щогу, вирізана з 12-мм фанери.
1 — грот; 2 — рей; 3 — щога; 4 — штерт; 5 — накладка гіка; 6 — держак гіка; 7 — гік-шкот; 8 — блок; 9 — шверт-колодка; 10 — шверт; 11 — обмежувач шверта; 12 — перо руля; 13 — румпель;
14 — поперечина; 15 — баллер руля.
Парус зшитий із подушкового тику (на рисунку показано парус, зроблений із полотнищ шириною 750 мм). По всіх шкаторинах парус окантований капроновою або бавовняною стрічкою. Уздовж передньої та нижньої шкаторин через кожні 200 мм закріплюють люверси — латунні пістони з отворами, призначені для кріплення паруса до щоги та гіка. За відсутності люверсів можна капроновими нитками закріпити на парусі металеві кільця і прорізати всередині них отвори.
Парус має пару латкарманів, усередину яких вставляють дерев’яні пластини товщиною 4—5 мм — лати, що задають форму задній шкаторині.
Для керування парусом знадобиться капроновий або будь-який інший міцний канат діаметром 8—10 мм — гік-шкот, а також два блоки — рухомий, встановлений на гіку, і нерухомий, закріплений за допомогою вертлюга на кілі парусника.
Якщо ви захочете покращити ходові якості парусника, оснастіть його ще одним парусом — стакселем. Парусник стане швидкоходнішим і зможе рухатися дещо крутіше до вітру, що неабияк важливо при лавуванні, тобто русі проти вітру.
Непогано зробити для човна ще й пару весел — вони знадобляться не лише для веслового варіанта, а й виявляться просто безцінними в штилі або, навпаки, у штормову погоду. Для цього знадобиться дошка товщиною 45 мм. Можна зробити весла й складні — з круглої рейки діаметром 45 мм, лопаті — з фанери товщиною 8—10 мм. І в першому, і в другому випадку готові весла просочують гарячою оліфою і покривають двома шарами олійного лаку або емалевої фарби.
«Моделіст-конструктор» № 8’99, за матеріалами журналу «Ezermester hobbi» (Угорщина)