Я давній прихильник журналу «Моделіст-конструктор». У публікаціях про самодільну техніку знаходжу багато корисного для себе, а головне — підвищується творчий потенціал і з’являється бажання конструювати техніку самому.
Я теж самодіяльний конструктор із досвідом. За останні роки зробив три мотоблоки для себе та своїх родичів. Для обробки дачних шести соток, та ще й засаджених переважно плодово-ягідними культурами, ці машини дуже підходять. Але якщо ділянка більша, їхня ефективність зникає. Без трактора тут не обійтися, хоча б невеликого — міні.
Ось і я, перед тим як узяти ділянку землі на колишньому занедбаному совхозному полі, вирішив зробити — і зробив собі гарного помічника — міні-трактор.
Конструкція описуваного міні-трактора в мене друга за рахунком. У першій моделі розмістив двигун у задній частині рами, щоб обійтися без карданного вала в трансмісії. Але машина несподівано для мене поводилася погано в керуванні, особливо на підйомах і під навантаженням. Намагався ставити спереду противаги, але вони значно ускладнювали конструкцію і мало допомагали.
1 — рама; 2 — демультиплікатор (коробка перемикання передач від мотоцикла «Урал», доопрацьована); 3 — переднє кероване колесо (від мотоколяски С3Д, шина від моторолера, 2 шт.); 4 — переднє крило (сталевий лист s0,8, 2 шт.); 5 — двигун (УД-25, N = 14 к.с., дизельний); 6 — фара (від сільхозтехніки, 2 шт.); 7 — капот (сталевий лист s0,8); 8 — масляний бак гідросистеми (від сільхозтехніки, ємність 4 л); 9 — шланги гідросистеми (від сільхозтехніки); 10 — важіль перемикання швидкостей; 11 — кожух карданного вала; 12 — сидіння; 13 — паливний бак (ємність 20 л); 14 — гідроциліндр (від сільхозтехніки); 15 — заднє ведуче колесо (від автомобіля «Волга», шини від автомобіля «Нива», 2 шт.); 16 — кермо; 17 — інструментальний ящик (від сільхозтехніки); 18 — глушник; 19 — передній міст (сталева труба Ø57); 20 — коробка перемикання передач (від автомобіля «Запорожець»)
Зрештою вирішив переробити мінітрактор і, перекомпонувавши агрегати, встановив їх за класичною схемою. В результаті вийшла зовсім інша, більш вдала конструкція, і тепер міні-трактор поводиться чудово, тому я й вирішив поділитися його описом із читачами журналу, який поважаю, — самодіяльними конструкторами та любителями техніки.
Головною перевагою конструкції свого міні-трактора вважаю те, що він зібраний переважно з агрегатів, механізмів і вузлів серійно випусканих машин, а отже — і не дефіцитних. У разі потреби при якісь поломці запчастини до них знайти не так уже й складно.
Рама простої прямокутної форми, зварна. Її утворює пара лонжеронів і дві поперечини: передня та задня (усі ці елементи виконані зі сталевих водопровідних труб діаметром 57 мм).
1 — кронштейн підвіски переднього моста; 2 — передня поперечина (сталева труба Ø57); 3 — лонжерон (сталева труба Ø57, 2 шт.); 4 — поперечина (сталева труба Ø30, 2 шт.); 5 — кронштейн кріплення «чулка» заднього моста (сталевий лист s5, 2 шт.); 6 — опорні стійки-дуги карданного вала (сталева труба Ø30); 7 — задня поперечина (сталева труба Ø57 і швелер № 8); 8 — опорні кронштейни кріплення двигуна (сталевий лист s5); 9 — опорний кронштейн кріплення демультиплікатора (сталевий лист s5); 10 — опорний кронштейн важеля перемикання передач (сталевий лист s5); 11 — кронштейн кріплення коробки передач (сталевий лист s5); 12 — опорні майданчики кронштейнів кріплення карданного вала (кутник 80×80); 13 — підніжка (сталева труба Ø30, 2 шт.); 14 — перемичка (сталева труба 30); 15 — проушина кріплення переднього моста
До передньої поперечини приварено кронштейн із проушиною (для під’єднання вушка переднього моста). Задню поперечину посилено швелером № 8 — його надіто на трубу і приварено до неї. Кінці швелера відігнуті на 90° назад — вони утворюють кронштейни для кріплення до них тяг, що йдуть від гідравлічної навіски.
Між лонжеронами в передній частині рами змонтовано дві поперечини, між ними — поздовжня балка, а в кутах рами — підмоторні кронштейни. У задній частині рами приварено дві дугоподібні стійки з майданчиками — на них згодом монтуються корпуси підшипників для вала ведучої зірочки ланцюгової передачі.
Зовні до лонжеронів у їхній середній частині приварено дуги для підніжок, зігнуті з таких самих труб, що й поперечини, а в задній частині — кронштейни для кріплення заднього моста. Деякі додаткові елементи, наприклад, опори сидіння, стійки приладової панелі та інші, приварював до рами вже під час збирання трактора.
1 — переднє кероване колесо (2 шт.); 2 — двигун; 3 — перехідник кріплення демультиплікатора до картеру двигуна (сталева смуга 40×5); 4 — демультиплікатор; 5 — важіль перемикання передач демультиплікатора; 6 — важіль керування зчепленням; 7 — важіль перемикання передач; 8 — карданний вал (від сільхозтехніки); 9 — еластична гумова муфта (від автомобіля «Жигулі»); 10 — корпус з опорним підшипником 80204 (від сільхозтехніки) вала ведучої зірочки (2 шт.); 11 — ведуча зірочка (z = 24, від моторолера «Тула»); 12 — вал ведучої зірочки (сталь 45); 13 — привідний ланцюг (t = 12,7); 14 — заднє ведуче колесо (2 шт.); 15 — опора вала ведучої зірочки з підшипником 80204 у корпусі (від сільхозтехніки); 16 — ведена зірочка (z = 38, від моторолера «Тула»); 17 — «чулок» півосі (від автомобіля «Волга», укорочений, 2 шт.); 18 — піввісь (від автомобіля «Волга», укорочена, 2 шт.); 19 — коробка перемикання передач; 20 — кронштейн важеля перемикання передач; 21 — рама; 22 — передній міст
Отвори в кронштейнах для монтажу агрегатів, механізмів і вузлів теж переважно свердлив на місці після попередньої їх компоновки. А компоновка, треба сказати, вийшла настільки щільною, що масляний бак гідросистеми довелося винести з-під капота за межі моторного відсіку.
Двигун міні-трактора — УД-25: двоциліндровий, чотиритактний, із примусовим повітряним охолодженням, потужністю 14 к.с. Його використав без особливих переробок, оскільки в нього були штатні магнето та кік-стартер. Лише на передній кінець колінчастого вала встановив шків від «Жигулів» для приводу масляного насоса НШ-32 гідравлічної системи дистанційного керування навісними знаряддями. У шківі доопрацював посадковий отвір. Клиновий привідний ремінь — від «Жигулів». Глушник поставив теж «жигулівський». Спочатку, як зазвичай у тракторів, — вихлопною трубою вгору. Але дим потрапляв просто в обличчя. Тому перевернуто і виведено кінець труби під підлогу.
1 — фланець вихідного вала демультиплікатора (від мотоцикла «Урал»); 2 — карданний шарнір зі шліцевим накінечником (від сільхозтехніки); 3 — головний карданний вал зі шліцевою втулкою (від сільхозтехніки); 4 — передня опора з підшипником 80304 у корпусі; 5 — вал зі шліцами ведучої зірочки; 6 — ведуча зірочка; 7 — дистанційна втулка; 8 — задня опора з підшипником 80304 у корпусі
Трансмісія міні-трактора не зовсім звичайна — у ній дві коробки перемикання передач (КПП). Першу (разом із зчепленням) взяв від старого мотоцикла «Урал». Переваги «уралівської» коробки — у її компактності та в тому, що вона вдало з’єднана з дводисковим зчепленням. Коробку пристикував до двигуна за допомогою перехідника, на щастя контури картеру двигуна і коробки передач майже збігаються. Перехідник — це кільце, зігнуте зі сталевої смуги перерізом 40×5 мм (шов зварений). До кільця приварено на місці шпильки М8, що виходять на обидві його сторони. Одним кінцем кожна шпилька заходить у кріпильний отвір у картері двигуна, з іншого — у КПП, яка слугує демультиплікатором. Для перемикання швидкостей замість педалі встановив важіль.
У «уралівській» коробці залишив лише дві передачі: першу — як робочу (вона слугує проміжним редуктором) і четверту (пряму, трансмісійну) — вона передає крутний момент від двигуна через кардан на ведучу зірочку ланцюгової передачі без зміни числа обертів мотора. Решта передач (друга і третя) виявилися просто непотрібними, оскільки для зміни швидкостей служить друга КПП — від автомобіля «Запорожець». Великою перевагою цієї коробки є і те, що в ній (у її картері) знаходяться і головна передача, і диференціал.
1 — корпус підшипника півосі; 2 — «чулок»; 3 — кронштейн кріплення «чулка» до рами; 4 — фланець кріплення «чулка» до коробки передач автомобіля ЗАЗ; 5 — частина картеру головної передачі, що відрізається
Карданний вал — збірний. Гумову муфту взяв від автомобіля «Жигулі», а решту вузлів, зокрема корпуси з підшипниками 80204, — від різної відслужившої сільхозтехніки. Між дугоподібними опорами рами насажено на короткому валу ведучу (малу) зірочку ланцюгової передачі. Від неї обертання передається на велику ведену зірочку, посаджену на первинний вал наступної коробки передач. Обидві зірочки — від моторолера «Тула»: мала ведуча (24 зуби) взята з вторинного вала КПП; велика ведена (38-зуба) — зі ступиці заднього колеса. Ланцюг, що з’єднує зірочки, має крок 12,7 мм. Натяг ланцюга регулюється підкладкою пластин під корпуси підшипників вала ведучої зірочки. Зазначу особливість, а точніше — необхідність: підшипники використовував лише закриті — із захисними шайбами з обох боків серії 8000 (можна з ущільненнями — серії 180000).
1 — піввісь з фланцем кріплення колеса; 2 — палець (від автомобіля ЗАЗ); 3 — сухарі (від автомобіля ЗАЗ); 4 — шліцевий кінець півосі, що відрізається
Друга КПП міні-трактора (від тридцяти-сильного автомобіля «Запорожець» ЗАЗ-965-М) розташована під рамою — вона виконує свою штатну функцію. Її первинний вал довелося подовжити і помістити кінець у підшипник 80202, корпус якого закріпив у задній кришці картеру зчеплення. Від другої коробки передач обертання на ведучі задні колеса передається через півосі. Півосі заключені в «чулки». І ті, і інші взято від заднього моста автомобіля «Волга» ГАЗ-24. «Чулки» укорочено (з моста вирізано картер головної передачі), а до торців приварено фланці для під’єднання до «запорожської» КПП. Отвори у фланцях просвердлено строго за отворами у відповідних приливах коробки. Півосі теж укорочено, а їхні кінці доопрацьовано і зроблено такими самими, як у півосей автомобіля ЗАЗ. Пальці та сухарі використав від «Запорожця».
1 — заднє колесо; 2 — «чулок» півосі (2 шт.); 3 — піввісь (2 шт.); 4 — коробка передач з диференціалом; 5 — ведена зірочка; 6 — ланцюг (t = 12,7); 7 — кронштейн кріплення «чулка» до рами
Задні колеса теж взяв від автомобіля «Волга». Але оскільки вони ведучі, то «взув» їх у шини M + S (бруд і сніг) із розвиненими грунтозацепами (від автомобіля «Нива»).
Передній міст самодільний, зварений у формі літери П з таких самих труб, що й рама. Місця з’єднань балки та стійок посилено косинками. Вузол шарнірного з’єднання балки моста з рамою (вушко від карданного шарніра) приварено зверху балки посередині.
1 — переднє колесо (2 шт.); 2 — поворотний кулак (від мотоколяски С3Д, 2 шт.); 3 — стійка (сталева труба Ø57, 2 шт.); 4 — балка (сталева труба Ø57, 2 шт.); 5 — кронштейн-вушко підвіски моста до рами; 6 — косинка (Ст3, лист s3, 2 шт.); 7 — дистанційні втулки (труба Ø30, 4 шт.); 8 — болти М8 (з пружинними шайбами) кріплення поворотних кульок до моста (4 шт.)
Передні керовані колеса разом із цапфами та поворотними кулаками використано від інвалідної коляски. Гуму на колеса наділи моторолерну. Регулювання розвалу коліс проводиться підкладкою шайб між стійками балки та поворотними кулаками.
Гальмівна система — від «Волги», але діє вона лише на задні колеса, однак і цього цілком достатньо.
Рульовий механізм — від «Жигулів», але в ньому використано кутовий редуктор від якоїсь сільхозтехніки. Схема трапеції — звичайна, із двох тяг від автомобіля «Волга». Одна тяга з’єднує рульову сошку з важелем поворотного кулька лівого колеса. Інша — поперечна, з’єднує обидва важелі і має муфту для регулювання сходження коліс.
1 — педаль «газу» (від автомобіля «Волга»); 2 — важільна тяга; 3 — важіль ножного керування «газом»; 4 — загальна вісь важелів; 5 — нерухомий сектор (від автомобіля «Москвич-400»); 6 — болт фіксації ручного важеля; 7 — важіль ручного керування «газом» (від автомобіля «Москвич-400»); 8 — дросельна тяга
На панелі приладів встановлено спідометр, покажчик тиску масла в двигуні, замок запалювання.
Паливний бак вміщує близько 20 л солярки. У бак гідросистеми заливаю близько 4 л масла. Гідросистема служить для підйому та опускання навіски із землеробними знаряддями. Як такі при оранці використовую однолемешний плуг, а при міжрядній обробці сільгospкультури — два окучники.
«Моделіст-конструктор» № 4’2004, В. КОНОВАЛОВ