При самодільному виготовленні меблів перед домашнім майстром завжди постає основна проблема: яким способом з’єднувати їхні окремі деталі, яке кріплення обрати, щоб було нескладним, але надійним. У хід іде все: від простих цвяхів і шурупів до шипових, складних клеєвих з’єднань, використання болтових кріплень, металевих деталей, фігурних профілів — залежно від того, що вміє і що має столяр-любитель.
Водночас існує надзвичайно доступне і просте з’єднання, як не можна краще підходить для виготовлення самодільних меблів, — це так звані зустрічні пази, коли деталі мають однакові спрямовані одна до одної вирізи, якими вони взаємно вдвигаються, утворюючи своєрідний замок, що практично не потребує жодних інших додаткових скріплень.
Наглядним підтвердженням цього і зрозумілою практичною ілюстрацією до згаданого з’єднання є запропонована конструкція незвичайного стільця.
Особливості конструкції
Дивовижне в цьому стільці те, що, попри відносно велику кількість деталей, усі вони з’єднані без будь-якого металевого кріплення, шипів чи клею. При цьому конструкція має необхідну міцність і надійність. Більше того: її можна в будь-який момент легко розібрати, наприклад для перевезення, і так само легко зібрати на новому місці.
Розглянемо детальніше пристрій стільця. У ньому чотири основні деталі: дві боковини, виконані разом із ніжками; спинка і сидіння. Усі вони є прорізними площинами, отриманими з одного матеріалу: фанери або ДСП товщиною 20 мм.
Виготовлення
Єдині більш-менш складні деталі стільця — це його фігурні боковини і спинка, тому їхні контури, щоб було легше їх відтворити, наведено на масштабній сітці. Проте для їхнього випилювання (до речі, так само як і для решти деталей) не знадобиться нічого, крім вузької (куркової) ручної ножівки.
1 — боковини стільця (зі стикувальними пазами); 2 — спинка (також із пазами); 3 — сидіння (також із зустрічними стикувальними пазами)
На малюнку видно, що крім ліній, які утворюють форму боковини разом із ніжками та випилюване вікно посередині, є ще вирізи в її верхній частині. Перший, вертикальний, призначений для з’єднання боковини зі спинкою, а другий, горизонтальний, — для сидіння. В обох згаданих деталях, відповідно, випилюються аналогічні за розмірами зустрічні пази. Чим ретельніше будуть виконані всі випилювання — тим щільніше, міцніше і надійніше з’єднання деталей конструкції.
Збірка
Вона надзвичайно проста, оскільки в ній беруть участь лише самі деталі стільця, без будь-якого допоміжного кріплення. З тієї ж причини збірку можна виконувати практично в будь-якій послідовності. Наприклад, у такій.
Спочатку з’єднаємо боковини і сидіння. Для цього сидіння спочатку надівається своїм пазом на відповідний паз однієї з боковин, потім таким же чином — на паз іншої боковини. Можна зробити це й одночасно одразу на обидві боковини, встановлені пазами догори. Оскільки спряження досить щільне, вдягати сидіння в пази боковин можна, обережно постукувавши по ньому молотком (киянкою). Важливо, щоб зустрічні пази зійшлися чітко до упору.
Тепер можна поставити отриману збірку на ніжки і надіти зверху на пази боковин спинку стільця її пазами, теж до упору. Ось і вся збірка — конструкція готова.
Оздоблення
Воно залежатиме насамперед від того, який матеріал було обрано для виготовлення стільця. Найвигідніше в цьому сенсі, звісно, фанера: її поверхня нерідко має гарну природну фактуру. І щоб зберегти цей малюнок, потрібно кожну деталь перед збіркою ретельно відшліфувати і відполірувати наждачним папером із дрібною зернистістю абразиву.
Після чого за бажанням обробити морилкою — для отримання темніших тонів, ще раз відполірувати і покрити меблевим лаком у кілька (два, три) шарів із проміжною ретельною сушкою і додатковим поліруванням.
Якщо ж матеріалом слугував лист ДСП, поверхня якого не буває ефектною, то виготовлені з нього деталі крісла не варто лакувати, а краще покрити їх фарбою бажаного для вас кольору, теж у два-три шари. Перший шар краще наносити розбавленою фарбою, щоб вона вбилася в поверхню ДСП і слугувала ґрунтом, на який наступний шар ляже рівно і міцно. Нефарбовану поверхню ДСП залишати не можна з екологічних міркувань: матеріал вважається токсичним, а фарба ізолює його.
«Моделист-конструктор» № 4’2010, Б. ВОЛОДИМИРІВ