Саморобні Гран Туризмо СРСР: КД, Гепард, ГТЩ, ЮНА

Золота колекція

Згідно з «табелем про ранги», до класу «Гран Туризмо» належать комфортабельні швидкохідні автомобілі в спортивному стилі, призначені для дальніх подорожей автострадами. Радянська промисловість нічого подібного ніколи не випускала, та й швидкісних доріг тоді майже не було. Проте такі машини за індивідуальними проєктами (і навіть невеликими серіями!) створювали самодіяльні конструктори. Сьогодні деякі з них можна побачити в «Музеї саморобних автомобілів СРСР». Про «Музей саморобних автомобілів СРСР» і його експонати читайте також у «М-К» № 7-2025. Його засновник — Роман Курченко, справедливо вважає цю частину експозиції «Золотою колекцією».

Першим дрібносерійним саморобним автомобілем (усього з 1963 по 1969 рік їх зібрали шість штук) був «КД» або «Спорт-900». Автор дизайну — відомий конструктор-художник Едуард Молчанов. У створенні машини брали участь інженери брати Ігор і Лев Дурнови, хімік Анатолій Сивороткін і художник Володимир Єлтишев. За концепцією це дводверне купе було близьке до європейських компактних спортивних задньомоторних автомобілів Volkswagen Karmann Ghia і Renault Caravelle Floride (див. «М-К» № 11-2018), але стиль повністю оригінальний. В основі конструкції «Спорт 900» просторова рама зі сталевих профілів, кузов — зі склопластику.

Автомобіль «КД» («Спорт 900»)

Автомобіль «КД» («Спорт 900»)

Усі шість машин трохи відрізнялися одна від одної. Наприклад, у деяких задню частину кузова надбудовано для збільшення простору на задньому ряді салону. Двигун використовувався «запорізький» (ЗАЗ-965А). У ті роки на саморобні автомобілі заборонялося ставити потужніші мотори, тому динаміка не така добра, як хотілося б. Свого часу автомобілі «Спорт 900» широко висвітлювалися в пресі. Зокрема, у «М-К» № 1 за 1973 рік було опубліковано статтю з барвистими малюнками Едуарда Молчанова.

У колекції «Музею саморобних автомобілів СРСР» зараз перебувають два такі автомобілі та «рідна» матриця для виготовлення склопластикового кузова. Одна з машин фактично нова, оскільки ніколи не виїжджала на дороги загального користування. У найближчих планах поставити її на хід.

Зовні ярославські «Гепарди» трохи відрізнялися один від одного

Зовні ярославські «Гепарди» трохи відрізнялися один від одного
Зовні ярославські «Гепарди» трохи відрізнялися один від одного

Менш відомі ярославські автомобілі «Гепард». На відміну від «Спорт-900», у цих дводверних седанів просторіші салони. «Гепарди» зроблені за напівнесучою схемою з підрамниками. Кузови склопластикові. У проєкті брали участь п’ятеро людей: Ю. і А. Крилови, В. Волков, В. Касьянов і А. Лебедєв. Відповідно з 1966 по 1968 роки за однією матрицею ентузіасти побудували п’ять автомобілів. Вони трохи відрізняються зовнішніми деталями оформлення. Силові агрегати — від ЗАЗ-966 і ЗАЗ-968, а на одному використано силову установку від чехословацького рефрижератора.

За дизайном ці машини не поступалися серійним зарубіжним зразкам того часу, та й виготовлені вони дуже якісно. Один із «Гепардів», щоправда, було розбито ще в радянські роки, але чотири дожили до наших днів, три з них представлені в колекції музею.

Звісно, з моторами від «Запорожця» про справжній «Гран Туризмо» можна було лише мріяти. Утім, існувала лазівка, що дозволяла аматорам оснащувати свої творіння навіть «волговськими» моторами. Для участі в пробігах і зльотах реєструвати саморобний автомобіль у ДАІ не вимагалося — достатньо повісити на місце номерного знака табличку «Випробування», і подорожуй країною! Пізніше регламент уже допускав використання будь-яких двигунів, якщо їхня питома потужність, що припадає на тонну повної маси ТЗ, не перевищує 50 к.с.

Рання версія «ГТЩ»
Рання версія «ГТЩ»

Перший автомобіль за новими правилами 1969 року побудували художники брати-близнюки Володимир і Анатолій Щербініни. Він так і називався — «ГТЩ» («Гран Туризмо Щербініних»). Конструкція — рамна, компонування — класичне. Раму варили просто у дворі багатоповерхового будинку. Кузов виклеювали зі склопластику за матрицею. Остаточне складання машини виконували в квартирі на сьомому поверсі. Щоб спустити її на землю, довелося розбирати віконний проріз і задіяти підйомний кран. На першій версії стояв двигун від ГАЗ-21, з ним «ГТЩ» міг розганятися до 150 км/год. Також у конструкції використовувалися вузли від ГАЗ-69 і ЗІМ.

Модернізований «ГТЩ» Щербініних. Цей автомобіль знімався у фільмі «Старики-розбійники», тоді він був помаранчевим. Пізніше на машину поставили нову світлотехніку і перефарбували в білий колір

Модернізований «ГТЩ» Щербініних. Цей автомобіль знімався у фільмі «Старики-розбійники», тоді він був помаранчевим. Пізніше на машину поставили нову світлотехніку і перефарбували в білий колір
Модернізований «ГТЩ» Щербініних. Цей автомобіль знімався у фільмі «Старики-розбійники», тоді він був помаранчевим. Пізніше на машину поставили нову світлотехніку і перефарбували в білий колір

Розвитком теми радянського аматорського «Гран Туризмо» став автомобіль «Сатана», проєктування якого почалося того ж 1969 року. Його вже створювали з розрахунком на дрібносерійне виробництво. Щербініни відповідали за дизайн, технічною частиною займалися брати Станіслав і Юрій Алгебраїстови. Раму розрахували фахівці заводу МЗМА. Каркас кузова прототипу зварили в майстерні Алгебраїстових, сам кузов — склопластиковий. Складання виконували як і раніше в квартирі Щербініних.

Першу «Сатану» побудували до 1977 року, влітку вона взяла участь у всесоюзному пробігу «Самавто» маршрутом Москва — Севастополь — Москва. Після експертизи в НАМІ її вдалося поставити на облік.

Автомобіль «Сатана» Станіслава Алгебраїстова знімався у фільмі «Випробувачі»

Автомобіль «Сатана» Станіслава Алгебраїстова знімався у фільмі «Випробувачі»
Автомобіль «Сатана» Станіслава Алгебраїстова знімався у фільмі «Випробувачі»

Надалі каркаси кузовів виготовляли на Іркутському авіаційному заводі. Також на одному з підприємств спеціально для «Сатани» виготовили партію литих колісних дисків оригінального дизайну. Двигун і передні лонжерони використовувалися від ГАЗ-24. Мотор ЗМЗ-24Д легко форсується до 115-120 к.с., але оскільки «газівська» трансмісія не розрахована на таку потужність, на деяких автомобілях серії була встановлена головна передача від «Чайки».

Почали з партії з п’яти автомобілів. Усього ж, за різними джерелами, зібрали від 15 до 20 кузовів, і є інформація про десять комплектних автомобілів. У всіх був кузов купе, крім універсала, побудованого в єдиному примірнику.

Автомобіль «ЮНА»
Автомобіль «ЮНА»

Другий автомобіль у серії належав родині Алгебраїстових і називався «ЮНА» (Юрій і Наталія Алгебраїстови). Він був готовий навесні 1982 року. Машина знімалася у фільмі «Випробувачі», 1988 року брала участь у пробігу Москва — Прага — Москва.

У 1990-х роках «ЮНА» отримала 6-циліндровий рядний двигун об’ємом 2,8 л від BMW 528. Потім йому на зміну прийшов сучасніший баварський 3,5-літровий мотор у зборі з автоматичною коробкою передач. Максимальна швидкість перевищила 200 км/год, а час розгону до 100 км/год скоротився до 8,5 с. З’явилися дискові гальма.

Автомобіль «ЮНА» (версія початку 2000-х років)

Автомобіль «ЮНА» (версія початку 2000-х років)
Автомобіль «ЮНА» (версія початку 2000-х років)

Зовнішнє оформлення кузова теж кілька разів змінювалося. Дотепер від початкової конструкції лишилася лише рама і балка переднього моста від ГАЗ-24, але й там уже встановлено безшкворневу підвіску від ГАЗ-31105. Задній міст від Volvo 940. Докладна стаття Юрія Алгебраїстова про створення автомобіля опублікована в «М-К» № 6 за 2005 рік.

Загалом «ЮНА» пройшла понад 500 тисяч кілометрів. Але роки беруть своє, і зараз вона теж стала експонатом музею, хоча зберігається поки що в московському гаражі.

«Моделіст-конструктор» № 8’2025, Аркадій СЕРЕБРОВ

Рекомендуєм почитати

  • НАВКОЛО ДОМУ
    Не кожному під силу будівництво будинку або великої господарської споруди, навіть якщо є бажання. У когось немає досвіду, у когось — часу. Але деякі роботи все ж таки можна виконати...
  • ПОМІЧНИЦЯ ЗАБУДОВНИКА
    Жили ми спочатку в квартирі в триповерховому будинку, а потім вирішили переселитися в будинок садибного типу. Але він потребував серйозного ремонту, а господарські будівлі і взагалі...