На щойно освоюваній заміській ділянці, де ще не вирішено проблему з водопостачанням, а також на деяких дачних садових чи городніх ділянках постійно виникають труднощі з поливом наявних насаджень: воду доводиться носити або возити від загальних колонок, криниць чи водойм.
Особливо багато таких клопотів у посушливі сезони. Проте й у такі періоди час від часу проливається довгоочікуваний дощ. Але чекати його треба не пасивно, а напоготові: підготувати ось таку, як зображено тут, нескладну пастку для дощових струменів, щоб жодна з них, не потрапивши на рослини, не пропала даремно, а потрапила в будь-яку накопичувальну ємність, що зберігає дорогоцінну вологу про запас.
1 — опори (жердинки або труби); 2 — ємність-накопичувач; 3 — жолоб; 4 — покриття (плівка); 5 — кріплення (цвяхи); 6 — прокладка (жесть, лінолеум); 7 — поздовжній елемент рами (брусок, рейка); 8 — обрешітка (дерев’яні планки, штакетник); 9 — дротяні скрутки
Зображений на рисунках дощовий збирач настільки простий за конструкцією, що доступний для спорудження своїми силами всього за один день, зате може прослужити не один сезон. При цьому не знадобиться ні спеціально виділена під нього площа, ні якісь дефіцитні матеріали: скромно вміститься в будь-якому кутку ділянки або десь біля паркану, зібраний із того, що виявилося, як кажуть, під рукою. Тому й його розміри диктуватиме саме місце, виділене під нього. А конструктивно все спорудження складається з опорної основи, що його підтримує, крилатої рами-обрешітки та настеленої на неї плівки, яку застосовують для теплиць і парників.
Основа
Вона може бути будь-якою, оскільки її єдине призначення — підтримувати основний водозбірник так, щоб він був вище ємності-накопичувача і мав у її бік нахил. Тому опорою з одного боку може бути навіть сам паркан, якщо спорудження впритул примикає до нього. В іншому випадку основою послужать вкопані в землю жердинки або труби (без заглиблення для стійкості їм знадобляться ще й підкоси між собою).
Висота основи, як уже згадувалося, залежатиме від ємності-накопичувача — з одного боку, і від бажаного ухилу — з іншого.
Рама
Вона складається з двох крил, що сходяться під кутом приблизно 90 градусів. Кожне крило збирається з трьох поздовжніх рейок або дерев’яних брусків (дошок), на які набивається обрешітка з рейок, планок або штакетника, що залишився після влаштування паркану. Усі деталі рами скріплюються між собою цвяхами, а крила в місці їх з’єднання з’єднуються за допомогою дротяних скруток.
Водозбірник
Як уже говорилося, полотнищем водозбірника може слугувати плівка, що використовується для теплиць, але підійде й старий лінолеум, клеєнка та будь-який інший матеріал, який не боїться вологи.
Кріплення полотнища до рами — за допомогою цвяхів, під шляпки яких необхідно ставити прокладки з жесті або лінолеуму, щоб вітер не зривав полотнище зі шляпок.
1 — ємність-накопичувач; 2 — подвійний злив; 3 — дугоподібний водозбірник
Послідовність збирання полотнища з рамою — довільна. Наприклад, для зручності робіт ще до встановлення рами на опори до одного з її крил, покладеного на землю, прибивається половина полотнища водозбірника, а друга — уже після збирання рами та монтажу її на опорах. У цьому випадку кріплення решти частини полотнища зручно вести зі сходів.
У кутовій частині водозбірника, з боку ухилу, до нижніх поздовжніх частин рами кріпиться на дротяних скрутках будь-який жолобоподібний злив — наприклад, жестяний. Кріплення жолоба має дозволяти подовжувати або вкорочувати його винос, якщо використовується кілька накопичувальних ємностей, — щоб дістати до будь-якої з них.
Ємність-накопичувач
Звісно, найзручнішою та доступною ємністю є будь-яка бочка (краще — пластмасова, як менш схильна до корозії).
Проте це може бути й невеликий викопаний «колодязь», стінки якого слід вистелити плівкою, щоб накопичена від дощів вода не йшла марно в ґрунт, а довше зберігалася. З тією ж метою будь-яка ємність потребує кришки, неважливо з якого матеріалу: все одно випаровування буде меншим.
«Моделіст-конструктор» № 7’2009, Б. РЕВСЬКИЙ (за матеріалами зарубіжної преси)