Універсальний причіп для легкового автомобіля. Ми з дружиною часто виїжджаємо на своєму автомобілі в недалекі подорожі — то порибалити на озеро, то в ліс по гриби. І в цих подорожах нам завжди бракувало причепа, свого роду компактного кемпера, де можна і спокійно переночувати, і перекусити незалежно від того, яка сьогодні погода. Звісно, можна було б придбати намет, але ми не охочі відпочивати під полотняним дахом. І при цьому нам зовсім не хотілося купувати чи споруджувати громіздку дачу-причіп (кемпер) — цілком вистачило б двовмісної спальні на колесах, яку можна було б легко трансформувати в двовмісну ж їдальню.
Конструктивну ідею такого міні-кемпера я запозичив з опису в журналі «Моделист-конструктор» 1970-х років причепа Б. Вишневського, який той створив для свого «жигульонка» із задньої частини розбитої «копійки».
Ідея мені сподобалася, тільки як основу майбутнього кемпера я використав кузови двох аварійних універсалів ВАЗ-2104. Попередня розвідка показала, що на автомобільних звалищах таких розбитих автомобілів зараз валяється чимало.
1 — задня частина кузова причепа (із задньої частини кузова ВАЗ-2104); 2 — передня частина кузова причепа (із задньої частини кузова ВАЗ-2104); 3 — складана опора із самоорієнтовним колесом; 4 — рама причепа; 5 — тягово-зчіпний пристрій
Основою мого кемпера стали два фрагменти, вирізані із задніх частин двох кузовів — один із них основний, довжиною близько 2100 мм, рахуючи від заднього бампера кузова (з нього вийшла задня частина причепа), і другий додатковий, довжиною близько 1150 мм (для передньої частини кемпера).
Спочатку з фрагментів кузова я обрізав і обрубав усе зайве «залізо», після чого зістикував їх в єдиний блок так, щоб загальна довжина кузова кемпера становила 2590 мм (від бампера до бампера) — при цьому вийшло оптимальне збігання криволінійних обводів передньої та задньої частин майбутнього причепа. Стикування виконувалося в кілька прийомів, методом послідовних наближень, при цьому для тимчасового з’єднання оболонок використовувалися накладки з відрізків сталевої смуги та болтики М4 з гайками. Після підбору оптимального взаємного розташування частини кузова кемпера були остаточно з’єднані за допомогою попередньо підготовленої накладки зі сталевої смуги перерізом 2,5×40 мм, встановленої зсередини кузова, і 4-мм болтиків з гайками. Кріплення встановлювалося з кроком близько 50 мм. На завершення всі з’єднання були закріплені переривчастим швом вуглекислотно-дугового електрозварювання.
Рама причепа, що складається з лонжеронів, дишла і поперечин, зварена зі сталевих труб прямокутного перерізу 30×60 мм. Ширина рами становить 670 мм, що відповідає розташуванню на днищі кузова штатних «жигулівських» лонжеронів.
1 — стандартний тягово-зчіпний пристрій під кулю діаметром 50 мм; 2 — складана опора із самоорієнтовним колесом діаметром 250 мм; 3,7,9 — поперечини (сталь, труба 30×60), 4 — шарнірно-стопорний пристрій складаної опори; 5 — дишло (сталь, труба 30×60); 6 — косинка (сталь, s3); 8 — лонжерон (сталь, труба 30×60)
У передній частині дишла встановлено стандартний тягово-зчіпний пристрій, розрахований під кульовий елемент зчіпки діаметром 50 мм.
Окрім тягово-зчіпного пристрою в передній частині дишла встановлено прибирану допоміжну опору із самоорієнтовним колесом діаметром 250 мм — з нею переміщення кемпера на стоянках здійснюється куди простіше.
Підвіска задніх коліс причепа практично не відрізняється від задньої «жигулівської». Щоправда, масивний задній міст із півосями та диференціалом довелося замінити сталевою трубою діаметром 60 мм, приваривши до неї попередньо фланці під кріплення двох ступиць «жигулівських» передніх коліс. Відповідно, до нового заднього моста приварив опорні чашки пружин підвіски, кронштейни кріплення поздовжніх важелів, кронштейн кріплення поперечної штанги та кронштейни кріплення амортизаторів. Словом, на трубу були акуратно перенесені всі монтажні вузли штатного «жигулівського» моста.
Кемпер має двоє дверей (задні двері ВАЗ-2104), але в поїздках ми користуємося лише одними, задніми. Однак заварювати передні двері не раджу — іноді доводиться возити в причепі «довгоміри» (труби, дошки, рейки), і в цих випадках наявність передніх дверей істотно полегшує навантаження і транспортування таких матеріалів.
Відсутність карданного вала та диференціала дала змогу зрізати оболонку тунелю, у якому той розташовувався, і значно опустити в цьому місці рівень підлоги. Утворені в днищі отвори були закриті заплатами з листової 1,5-мм сталі, закріпленими переривчастим швом вуглекислотно-дугового зварювання.
Настил у кемпері зроблено з 12-мм фанери, яка лежить на дерев’яних поперечинах. Для захисту дерев’яних деталей від вологи всі вони покриті двома шарами паркетного лаку.
Про інтер’єр кемпера розповідати не буду — його цілком залишаю на ваш розсуд. Можу лише підказати, що в моєму причепі поверх настилу покладено туристичні спальні килимки, а поверх них — меблеву тканину.
«Моделист-конструктор» № 12’2011, І. ТЕРЕХОВ