Даха над головою потрібна й чотирилапому другові, який сторожить вашу оселю. При цьому не потрібні особливі хороми, але укриття від непогоди необхідне й собаці. А зібрати конуру під силу будь-якому господарю, і для цього не потрібна особлива вмілість, спеціальний інструмент чи матеріали — достатньо того, що зазвичай є під рукою: дошки, руберойд, цвяхи, ножівка, молоток.
Отже, за справу!
Влаштування конури
Чотири стінки, підлога та двосхилий дах — ось і все влаштування собачого житла. Як бачимо, воно просте, як і процес його виготовлення. Судіть самі.
Стіни — щити, збиті з дощок. Для бічних стінок останні потрібно напиляти такої довжини, яка б більш-менш відповідала розмірам вашого чотирилапого друга, коли він лежить, а для торцевих стінок — коли він згорнувся калачиком. Те саме стосується й висоти збиваного щита: бажано, щоб вона підходила під його зріст.
А от лаз («вхід» у конуру) може бути наполовину меншим за зріст собаки — вона все одно проштовхнеться, але менше буде шансів проникнути всередину конури дощу чи снігу. З тієї ж мети розміри дахових щитів краще робити з напуском, щоб вони по периметру помітно перекривали основну частину конури.
Отже, розглянемо детальніше основні складові конури та їх виготовлення.
Стіни
Виготовлення краще почати зі збивання щитів стінок — тоді після їх збирання легше буде підганяти на місці розміри даху та підлоги.
Тим, кому доводилося колись відправляти посилки у фанерних ящиках, звичайно ж, згадають особливість їхнього влаштування: бруски каркасу там мали місцями певний зсув від країв стінок, що дозволяло зручно стикувати їх у короб. Той самий принцип дотримується й тут: у бічнин конури вертикальні бруски каркасу прибиваються строго по краю, а у задньої та передньої стінок — з відступом на товщину брусків бічнин, куди вони входять при збиранні, що полегшує його виконання та забезпечує додаткову жорсткість коробу, що виходить.

1 — підлога; 2 — щити основного короба; 3 — кронштейн даху; 4 — щити даху; 5 — ковзановий куточок
У передньому щиті після збивання випилюється лаз відповідного розміру, який з тильного боку обрамлюється додатковими брусками (можна обмежитися лише вертикальними, які прибиваються по боках лазу).
Після виготовлення всіх чотирьох щитів вони збиваються між собою, утворюючи основну частину конури у вигляді відкритого зверху й знизу короба.
Підлога
Тепер треба короб «закрити». Знизу це зробить підлога, щит якої збивається таких розмірів, щоб уже зібраний короб прикривав з усіх чотирьох сторін. А бруски підлоги знизу відіграватимуть роль своєрідних ніжок, завдяки яким вона не контактуватиме з землею й буде ізольована від її вологи: у конурі завжди буде сухо.
Дах
Рятувати від опадів конуру буде дах, який збивається так, що надівається на короб конури, як капелюх, навіть без додаткового кріплення. Фокус у тому, що окрім двох похилих щитів — схилів даху — потрібно збити для них ще два своєрідні трикутні кронштейни: вони кріпляться до схилів по торцях і забезпечують їхню опору та необхідний нахил.
Кронштейни складаються з двох дощок, з’єднаних між собою приблизно під 45°. Ззаду ця пара з’єднана горизонтальною дошкою, яка саме й буде опорою даху при «надіванні» його на короб конури. Після збивання схилів і з’єднання їх із кронштейнами залишається прикріпити зверху ковзановий куточок, який перекриє щілину на стику схилів — і конура готова.
Оздоблення
Розглянута конструкція цікава тим, що вона практично збірно-розбірна. Це зручно при сезонних виїздах на дачу, а також у разі потреби прибрати конуру на зберігання на зимовий період.
Звичайно, жодного особливого оздоблення така споруда не вимагає, але мінімально необхідне все ж варто виконати. Насамперед варто захистити деревину від зовнішніх впливів за допомогою обробки оліфою, фарбування олійними фарбами чи спеціальною захисною рідиною типу «Пінотекс». Це — на розсуд господаря.
А от що необхідно зробити обов’язково — це покрити чимось дах, щоб він не протікав у непогоду. Тут теж можливі варіанти. Якщо є лист бляхи потрібного розміру, можна оббити нею схили і пофарбувати олійною фарбою. Підійде для цього також руберойд, толь або, в крайньому разі, непотрібна клейонка, а також плівка, яку використовують для теплиць. Потрібно лише для міцності закріпити їх по краях і посередині дерев’яними рейками.
Гадаємо, чотирилапий друг таким новосіллям залишиться задоволений.
«Моделіст-конструктор» № 4’2012, Б. БОРИСОВ
