Мабуть, у спогадах кожного дорослого дитячі зимові забави обов’язково пов’язуються із санками. І можна з упевненістю сказати, що в рідкісному домі й сьогодні їх не зустрінеш: вони як і раніше служать дітям, та й дорослим — малюка в садок відвезти, невеликий вантаж із дому чи в дім доставити по снігу.
І, попри різноманіття конструкцій, у цієї нехитрої техніки є багато спільного, усталеного й традиційного у виконанні та користуванні. Наприклад, як правило, їх пересувають за допомогою гнучкого повідка — мотузки, ременя. Це незручно вже тим, що сани завжди перебувають позаду того, хто тягне. Якщо він рухається швидко, сніг із взуття потрапляє в сани, крім того, доводиться поперемінно дивитися то вперед, то назад, а через відсутність жорсткого керування санки можуть перевернутися.
Існують, щоправда, конструкції і з жорсткою рукояткою, закріпленою ззаду. Це набагато зручніше: пересування відбувається стійкіше, легше й упевненіше долаються перешкоди. Утім, і тут не без вади: під час штовхання ззаду не видно обличчя пасажира. Запам’ятаємо перелічені незручності для подальших наших міркувань, а поки розглянемо ще й вимоги, що висуваються до санок для катання з гір.
Тут уже потрібна інша конструкція — без спинки й поручнів: адже мчати з гірки зручніше, лежачи на санях на животі. У цьому положенні й центр ваги нижчий, опір повітря зменшується, а отже, зростає швидкість. А від близькості до снігу, що летить під полозами санок, загострюється емоційне сприйняття.
Усі ці умови можна реалізувати, увівши нескладні конструктивні зміни в санях.
«ТЯГНИ-ШТОВХАЙ»
Сани «тягни-штовхай», призначені для дітей 1,5 — 3 років, спроєктовані на базі дерев’яної конструкції Ризького вагонобудівного заводу. Удосконалення їх звелося до заокруглення задньої частини полозів за типом передніх і модернізації жорсткого повідка-рукоятки так, щоб його можна було легко перекидати з передньої частини санок у задню для забезпечення руху «задом наперед».
1 — стійка рукоятки, 2 — задні заокруглення полозів, 3 — поручень рукоятки, 4 — фіксатор положення рукоятки, 5—кронштейн, 6 — шпилька, 7 — фіксатор складання рукоятки.
Слід зазначити, що використання перекидної рукоятки полегшує керування санями, дає змогу бачити перешкоди й тримати в полі зору маленького пасажира. А заокруглені кінці полозів роблять санки байдужими до напрямку руху. З’являється можливість саджати дитину за потреби спиною до вітру або, коли хочеться з нею поговорити, розвернути до себе обличчям.
1 — основа, 2 — різьбова стійка.
1 — кутник, 2 — задня стійка саней, 3 — полози саней, 4 — шуруп.
Найпростіший спосіб — модернізувати штатну рукоятку. Необхідно виготовити (відповідно до рисунка) дві накладки зі сталевого листа й установити їх горизонтально на поручнях саней так, щоб вони фіксували рукоятку в положенні Б. Кріплення кожної накладки виконується трьома шурупами.
1 — поручень рукоятки, 2 — стійка рукоятки, 3 — перемичка (випилюється і видаляється), 4 — фіксатор складання рукоятки, 5 — фіксуюче кільце.
Заокруглення полозів виконуються за допомогою сталевих кутників № 2,0 або 2,5, загнутих у розігрітому стані на оправці діаметром 160 мм. Кріпильні отвори під шурупи розмічають і просвердлюють за місцем, після чого дуги приєднують до саней шурупами або, якщо деревина полозів не дуже міцна, гвинтами М4 з потайною головкою. Для підвищення жорсткості з’єднання кінців дуг із санями їх можна скріпити поперечною шпилькою.
1 — кронштейн, 2 — стійка рукоятки, 3 — полоз саней, 4 — шуруп, 5—шайба, 6 — шплінт.
Набагато зручніше, хоча й дещо складніше, складна металева рукоятка від дитячого візка. Доопрацювання її полягає в тому, що з нижньої частини стійки вирізається ділянка труби довжиною 260 мм, а сама рукоятка згинається так, щоб відстань між стійками в нижній частині виявилася рівною ширині саней (близько 380 мм). Нижня частина їх закріплюється в кронштейні, який, у свою чергу, пригвинчується шурупами до дерев’яної частини полозів.
1 — основа фіксатора, 2 — стійка рукоятки, 3 — шурупи, 4 — фіксуюче кільце, 5 — поручень саней.
Рукоятка кріпиться в положеннях А і Б за допомогою фіксаторів, закріплених на поручнях шурупами. Форма ложемента відігнутої частини основи забезпечує щільне прилягання до нього стійки рукоятки, при цьому ложемент і стійку рукоятки з’єднує фіксуюче кільце. Місце встановлення фіксаторів визначається необхідною висотою розташування поручня рукоятки.
1 — передня стійка, 2 — рукоятка, 3 — накладка, 4 — гвинт-баранець, 5 — поручень, 6 — задні заокруглення полозів; А — штатне положення рукоятки, Б — додаткове.
Переведення повідка санок із положення «вперед» у положення «задом наперед» зрозуміле з конструкції санок. Залишається зазначити, що такі сани зручно зберігати, переносити сходами та транспортувати в ліфті й міському транспорті.
СКЛАДНІ САНИ
Їхня особливість — прибирані спинка й поручні: перша стає додатковою решіткою сидіння, поручні ж розширюють настил саней, а їхня перемичка перетворюється на упор для ніг під час катання лежачи.
За основу конструкції взято широко поширені дюралюмінієві сани з поздовжніми рейками настилу.
Спинка саней являє собою решітку з дерев’яних рейок, таких самих, як і планки настилу. Вона кріпиться до настилу сидіння віссю, що проходить через кінці планок на всю ширину саней. Для осі можна взяти дріт діаметром 4 — 5 мм. Наскрізний отвір під вісь найкраще засвердлювати в кілька переходів: спочатку звичайним свердлом з двох боків настилу на довжину свердла, а потім саморобною перкою з дроту потрібного діаметра, один кінець якої розклепаний і заточений під пір’яне свердло. У рейках спинки отвори під вісь простіше зробити до складання.
Верхні кінці рейок спинки прикріплені гвинтами до поперечини, яку можна виготовити з дюралюмінієвого кутника.
1 — основа (від серійних саней), 2 — планки настилу, 3 — вісь повороту П-подібної рами, 4 — вісь-обмежувач, 5 — поручень П-подібної рами, 6 — перемичка, 7 — фіксуюче кільце (гума), 8 — поперечина спинки, 9 — планки спинки.
Поручні є частиною П-подібної рами. Кінці останньої кріпляться до бічних рейок настилу так, щоб рама могла повертатися у вертикальній площині. Для більшої надійності та міцності ці рейки настилу потовщені. Місце кріплення до них підбирається з такою умовою, щоб перемичка рами відступала від кінців саней на 100… 200 мм.
У положенні для катання сидячи поручні й спинка санок піднімаються: дитина при цьому сидить, спираючись на спинку, а лікті її лежать на стійках-поручнях.
У таке положення спинка саней і поручні приводяться так: перемичка рами опускається на поперечину спинки саней, на них накидаються затискні кільця. Замість таких кілець можна застосувати звичайні ремінці, стягнувши ними перемичку П-подібної рами з поперечиною спинки.
У положення для катання лежачи сани переводяться так. Затискні кільця (зліва і справа від спинки) зсуваються на поручні рами, спинка при цьому опускається на настил, а П-подібна рама — на забезпечені обмежувачами виступаючі кінці осі. Рейка спинки при цьому виявляється врівень із настилом саней.
Лежачи на санях, дитина впирається ногами в перемичку П-подібної рами, а руками тримається за крайні рейки настилу. Таке положення для неї і зручне, і стійке.
«М-К» 1’90, С. КОВАЛЬОВ