Ми назвали нашу картоплекопалку шнекобарабанною за двома основними робочими органами. Вона призначена для збирання бульб на навчально-дослідних і присадибних ділянках, городах. Тому як привід використано електричний двигун, хоча на машину, звісно, можна встановити й двигун внутрішнього згоряння відповідної потужності.
Одразу необхідно зауважити, що самохідною картоплекопалка стала не сама по собі, а завдяки встановленню її на самохідне шасі, яке ми з хлопцями розробляли як універсальне, придатне і з іншими агрегатами.
Основні частини копалки — підрізальний ніж (горизонтальний леміш), шнек, решітчастий барабан; самохідне шасі складається з рами, електродвигуна, редукторів, ланцюгової передачі та гусеничної ходової частини.
1 — ніж (леміш), 2 — гусеничний хід, 3 — стійка, 4 — обойма підшипника, 5 — шнек, 6 — натяжний коток, 7 — трак, 8 — ведучий коток із зірочкою, 9 — решітчастий барабан, 10 — рама, 11 — ручка, 12 — проміжна ланцюгова передача, 13 — ланцюгова передача до гусениці, 14 — редуктор, 15 — електродвигун, 16, 17 — осі, 18 — вал барабана, 19 — ланцюгова передача до барабана, 20 — редуктор, 21 — підмоторна рама.
Для рами шасі використано металеві труби та кутники. На ній кріпляться основні органи копалки, електродвигун і стійки гусеничного ходу.
Для виготовлення ходової частини застосовано алюмінієві ролики від теребилки льонокомбайна. На них надягають гусениці, зібрані з ланцюгів зернонавантажувача та саморобних металевих траків, форма яких виключає налипання ґрунту.
Картоплекопалка керується ручками, прикріпленими до рами. Між ними розташована ланцюгова передача, що приводить у обертання шнек копалки.
«М-К» 11’81, Олег СИДЕЛЬНИКОВ, Юрій ЄЛЬСІН