Якщо планування сільського будинку чи дачі таке, що найбільша кімната межує з кухнею, то замість розділених джерел тепла (звичайної печі або каміна — у «вітальні», а плити — на кухні) має сенс спорудити комплекс піч-камін-плита.
У нашому заміському будинку зроблено саме так: усі теплоприлади з’єднані в єдиний об’єм з однією трубою (звісно, з почерговим її використанням), що дає помітну економію місця й матеріалів. Особливість комплексу в тому, що камін легко перетворити на піч і навпаки. Крім того, маніпулюючи засувками-шиберами, можна з великої кімнати обігрівати кухню або, навпаки, з кухні активно підживлювати теплом кімнату.
Швидке прогрівання комплексу забезпечують кладка димоходів у чверть цегли (на ребро) та наявність у ньому так званого калорифера — вільної порожнини між димоходами, яка сполучається з «атмосферою» приміщень і значно збільшує випромінювальну поверхню. Дуже зручна і наскрізна духова шафа: одна дверця виходить на кухню, друга — в кімнату. Окрім свого прямого призначення, духовка слугує ще й вікном-роздачею під час сервірування столу у великій кімнаті.
Для виготовлення комплексу потрібні: якісна червона (для основної кладки) і вогнетривка (для топкових порожнин) цегла (всього 400 шт.); топкова дверця розміром 250×210 мм; чотири дверця (130×130 мм) для верхніх чисток, шиберів і верхньої печури; дев’ять дверцят (130×70 мм) для піддувала, нижньої чистки, шиберів і душників; колосникова решітка (250×180 мм); духова шафа (520x250x250 мм); чавунна плита (410×340 мм) з однією конфоркою; чотири засувки (240×130 мм); чотири листи покрівельного заліза (630×500 мм); сталевий, латунний або бронзовий лист (530×500 мм) для камінної заслінки; лист «нержавійки» (630×250 мм); сталевий кутник (50×50, L350 мм); дюралюмінієвий кутник (20×20, L3000 мм); дюралюмінієва смуга (30×2, L12000 мм); шматки мармурової плитки; стрічки азбестової тканини загальною площею близько 2 м2; відрізки азбестоцементної труби діаметром 120 мм; глина; пісок та інше.
1 — теплоізоляція; 2 — стеля; 3 — накладки (дюралюмінієва смуга 30×2); 4 — «дзеркало» кухні з протипожежною розділянкою; 5 — екран («нержавійка», лист s1); 6, 42 — печури (сушильні камери); 7 — плінтус; 8 — підлога; 9 — фундамент плити; 10 — гідроізоляція плити (лист руберойду та лист покрівельного заліза s1); 11 — ручка шибера № 1; 12, 18 — прокладки (листи покрівельного заліза s1); 13 — шибер № 4; 14, 17, 21 — дверцята чистки; 15 — камінне «дзеркало»; 16 — шибер № 1; 19 — дверцята душника; 20 — ручка шибера № 4; 22 — ручка шибера № 5 (двійного); 23, 28 — дверцята духового шафи; 24 — дошка камінна (мармурова плитка); 25 — шибер № 2; 26 — гідроізоляція каміна (лист руберойду та лист покрівельного заліза s1); 27 — фундамент каміна; 29 — ручка шибера № 3; 30 — чавунна плита з конфоркою; 31 — окантовка (дюралюмінієвий кутник 20×20); 32 — топкова дверця; 33 — дверцята піддувала; 34 — квадрат (6 шт.); 35 — опора (6 шт.); 36 — внутрішня стіна будинку; 37 — дверцята печури; 38 — дверцята душників калорифера; 39 — протипожежна розділянка; 40 —ручка шибера № 2; 41 — камінна заслінка зі стулками (сталевий; можна латунний або бронзовий лист s3); 43 — підсилення склепіння (сталь, смуга s1,5); 44 — кант (сталевий кутник 50×50); 45 — решітка колосникова; 46 — шибер № 3; 47 — духова шафа; 48 — шибер № 5 (двійний). 1—30 — номери рядів кладки знизу вгору.
Оскільки частина кладки (йдеться про димоходи) виконується на ребро, улаштування фундаменту для комплексу є обов’язковим. На нього кладуть гідроізоляцію — шар руберойду та листи покрівельного заліза: один — під камін, інший — під плиту. На відміну від каміна, кладка плити починається не з цеглин, а з шести фігурних стовпчиків, складених із опор — 70-мм відрізків азбестоцементної труби діаметром 120 мм, залитих цементним розчином, — і квадратів, витесаних із половин цегли.
Цегла, відібрана для кладки, має бути високої якості: добре обпалена, мати рівні кути та гладкі грані. З тієї ж причини необхідна ретельна підготовка порядовок, якісний глиняний розчин, мінімально тонкі шви — не більше 3 мм. Відоме правило: чим більше в печі цегли і менше глини, тим вища якість кладки. У даному випадку це правило якнайкраще до місця.
Далі. Усі примикання цегляної кладки до металевих деталей (особливо до стінок духовки і до топкових дверцят) необхідно виконувати з прокладками з азбестової тканини для компенсації різного їх лінійного розширення під час нагрівання.
Керують комплексом піч-камін-плита кількома поворотними та засувними шиберами. Три з них головні: загальний № 1, камінно-пічний № 2, плитковий № 3, і два маніпуляторні: № 4 та 5 (двійний).
Щоб увімкнути в роботу окремі складові комплексу в тому чи іншому режимі, необхідно виконати такі дії:
a) піч: прикрити топку каміна стулками та відкрити шибери № 1 і 2 (димоходи на повних обертах);
б) камін: відкрити шибери № 1, 2, 4 і 5 (максимальна тяга). Стулки каміна також можуть бути відкритими;
в) піч з обігрівом кухонного «дзеркала»: відкрити шибери № 1, 2 і 5;
г) плита з обігрівом кухонного «дзеркала»: відкрити шибери № 1, 3 і 5;
д) плита з обігрівом камінного «дзеркала»: відкрити шибери № 1, 3 і 4;
е) плита в максимальному режимі з переважним обігрівом великої кімнати: відкрити шибери № 1 і 3.
Тепер кілька пояснень.
Головний шибер № 1 складається з двох засувок, склепаних «бутербродом» для кращого утримання тепла після протопки. Він доступний з кімнати та кухні, оскільки забезпечений тягой із 8-мм прутка, пропущеного через кладку 27-го ряду (див. порядовку).
Шибер № 2 поворотний, але може бути й висувним, як № 4.
Як шибери № 3 і 5 використані доопрацьовані дверця заводського виготовлення (розміром 130×70 мм). Заводські ручки у них видалені, а отвори, що утворилися, заклепані. Штифти з вушок вибиті, і замість них у розсвердлені отвори приварені нові ручки з прутка діаметром 8 мм.
Стулки в камінній заслінці вирізані найтоншим автогенним полум’ям за крейдяним малюнком і навішені на петлі так, щоб по всьому контуру збереглися однакові зазори. Виконуючи роль піддувала в пічному режимі, ці зазори не позбавляють спостерігача можливості милуватися живим полум’ям навіть за закритих стулок.
У порядовках показано перев’язування основної кладки з протипожежною міжстінною розділянкою. Це виключає нерівномірне осідання та утворення тріщин між ними.
Ще одне пояснення. На рисунках і порядовках наведено, скажімо так, основний варіант. Звісно, він допускає відступи, якщо вони видадуться читачам більш привабливими. Нам, наприклад, трапилася якось чавунна художнього лиття облицювання каміна зі старого зруйнованого будинку. Таким чином камінна частина нашого комплексу отримала чудове оформлення.
Зовнішні поверхні «дзеркала» штукатурити не треба. Нерівності кладки краще обробити рашпілем, а потім найдужчою шкіркою (обов’язково закріпленою на дощечці). Далі затерти «дзеркала» рідким глиняним розчином і відшліфувати шкіркою середнього номера. Потім розділити (трохи заглибити) шви, щоб на монотонних площинах каміна проявився ритмічний геометричний малюнок кладки, і пофарбувати все залізним суриком, розведеним у воді з додаванням знятого молока (у пропорції 1:1), щоб фарбування не бруднило.
Перед аркою каміна необхідно покласти металевий лист (мідь, дюралюміній або «нержавійка»), бо при відкритих стулках можливе «вистрілювання» вуглинок на незахищену підлогу, що пожежонебезпечно.
Викладений комплекс потрібно просушити протягом тижня (з усіма дверцятами та шиберами, відчиненими навстіж), потім потихеньку протопити кілька разів із дуже малою кількістю дров, і лише після того, як кладка добре висохне, приступати до експлуатації. Якщо помилок немає, можна очікувати, що він порадує свого господаря надійною роботою не один рік. Наші розрахунки, наприклад, виправдалися. Взимку в будинку завжди тепло й затишно, у протопленій плиті прекрасно печуться пироги, а в каміні в особливих випадках готується навіть шашлик — для цього у задній стінці просвердлені отвори під шампури.
«Моделист-конструктор» № 7’98, Д. КУДРЯЧКОВ