Запропонована конструкція є п’ятисекційним тримісним човном вантажопідйомністю 320 кг. У туристичних походах вона, будучи витягнута на берег, перетворюється на досить простору «палатку», особливо якщо накинути зверху шматок поліетиленової плівки. Човен настільки простий, що його може зробити навіть людина, незнайома із суднобудуванням і яка має лише найелементарніші навички роботи з деревом. Для виготовлення не знадобиться спеціальне обладнання та приміщення — увесь човен збирається в кімнаті міської квартири. Робиться він із широкодоступних матеріалів, які можна придбати в магазинах будівельних і господарських товарів. Вартість орієнтовно становить 20—30 рублів (побіжно слід зауважити, що для реєстрації човна треба зберегти всі чеки та рахунки з магазинів).
Вибір розмірів (3,3X0,98X0,32) зумовлений необхідністю перевозити «Краб» на багажнику, бажанням зробити судно придатним для найрізноманітніших плавань групою у складі 2—3 осіб.
Човен розроблений як весловий, але завдяки посиленому транцю може бути оснащений підвісним вітрилом площею 3,5 м2 або підвісним мотором типу «Салют».
Корпус складається з п’яти відсіків — «ящиків», які під час збирання стикуються й обтягуються сталевим тросом. Від зсуву секцій убік запобігають виступи та гнізда в бортових стрингерах (привальних брусах). Така конструкція дає змогу збирати човен у вкороченому, двомісному варіанті: середня (третя) секція не встановлюється, а трос обтяжки береться коротший.
А — корпус (у розчленованому вигляді): 1 — стяжний трос, 2 — носова секція, 3 — стикові вузли зовнішнього привального бруса, 4 — внутрішній привальний брус, 5 — торцева перегородка (діафрагма), 6 — обшивка борту (фанера товщиною 3 мм), 7 — обшивка днища (фанера товщиною 4 мм), 8 — натяжний пристрій. Б — кріплення уключини: 1 — подуключник, 2 — накладка, 3 — стяжний болт. В — конструкція стикового вузла зовнішнього привального бруса: 1 — привальний брус, 2 — шип, 3 — гніздо (покрівельне залізо), 4 — привальний брус наступної секції. Г — пристрій для натягування троса: 1 — трос, 2 — нарізна втулка, 3 — кронштейн, 4 — натяжний болт.
Днищеві стрингери встановлені зовні човна — це створює ефект кілів, що підвищує стійкість човна на курсі.
Підйом носа і корми, який забезпечується невеликим завалом усередину стикованих секцій (на 4—5 мм) під час підгонки, значно підвищує морехідні якості.
Починати будівництво слід із виготовлення паперових викройок усіх бортових, днищевих і перебіркових фанерних деталей. Після цього приступають до розкрою фанери, враховуючи, що всі шматки мають бути вирізані вздовж волокон зовнішніх шарів (рубашки). Робиться невеликий припуск на обробку торців. Деталі бортів і переборок вирізаються попарно. Потім нарізаються рейки для поздовжнього і поперечного набору. Заготовки треба промаркувати подвійною нумерацією: перша цифра — № секції, а друга — № деталі (наприклад, 3—11, 45 і т. д.). За викройками олівцем наноситься точний контур і місця приклеювання деталей набору (рейок). Обидві поверхні змащуються клеєм, до них притискаються рейки. Стики з’єднуються «впівдерева». Для захисту від сповзання кути тимчасово прихоплюються невеликими цвяхами (не до кінця). Одразу ж, поки клей не застиг, борт перевертається і з боку фанери рейки зміцнюються шурупами 10X2 «змійкою» з кроком 50—60 мм.
Точно так само робляться заготовки внутрішніх переборок і транця.
Для носової секції прямолінійні рейки застосувати неможливо — вони робляться клеєними з фанери. Для цього нарізають 16 вузьких (30—32 мм) смужок фанери завдовжки 650 мм. На товстій дошці розміром 700X200 мм малюють у натуральну величину контури верхньої (привальний брус) і нижньої (скуловий стрингер) рейок. За контуром набивають 75-мм цвяхи на глибину 15—20 мм. Потім смужки-заготовки змащуються клеєм і вставляються в шаблон, утворений цвяхами. Щоб щільніше стягнути смужки під час сушіння, біля верху цвяхів пропускається змійкою шпагат. Другу пару заготовок склеюють аналогічно. Краї склеєних заготовок обробляють напилком і шкуркою.
З дубового бруска витісується форштевень (носовий брус). У ньому робляться вирізи-заглиблення для кріплення кінців привальних брусів і скулових стрингерів. Потім скулові стрингери, форштевень і носова переборка з’єднуються на клею і шурупах, а верх форштевня зв’язується з верхом переборки тимчасовою планкою на шурупах. Після цього одразу на клею і шурупах ставляться заготовки бортів і зверху їх «охоплюють» заготовки привальних брусів. Необхідно перевірити симетрію всієї конструкції.
Через добу, коли клей «схопиться», накладають днище і палубу, в якій попередньо вирізають отвір 180X260 мм для багажного лючка.
Потім на аркуші паперу (бажано міліметрівки) малюють один всередині одного квадрати і контур носової секції, що відповідають розмірам верхньої частини секції майбутнього човна, — це полегшить склеювання секцій і позбавить від необхідності виправляти перекоси.
На підлозі на аркуші паперу — шаблоні збираються на клею і шурупах усі секції — спочатку борти і переборки, а потім днищеві листи. Після чого підганяються і встановлюються привальні бруси (із шипами і гніздами) і човен тимчасово збирається на болтах-стяжках і обробляється напилком і шкуркою. Цю операцію слід провести двічі.
Усі секції і заготовки днищевих стрингерів двічі просочуються гарячою оліфою і після другої просотки витримуються 4—5 днів. Висохлі секції злегка зачищають наждачним папером і ще раз збирають разом для остаточного контролю всіх стиків. Потім секції зовні протираються тампоном, змоченим у бензині або уайт-спіриті, для знежирення поверхні.
Потім днища всіх п’яти секцій обклеюються склотканиною на епоксидному клеї з додаванням 10—15% ацетону як розчинника. Краї тканини загинаються і спускаються на борти на 50—80 мм. Одночасно вузькими смужками — обрізками склотканини на тому ж епоксидному клеї закріплюються всі зовнішні кути секцій. Одразу ж, поки смола не схопилася, на днище накладаються змащені тим самим клеєм днищеві стрингери і закріплюються шурупами 15X3 з кроком 80—100 мм.
Через дві доби після затвердіння смоли човен знову обробляється наждачним папером (особливо біля краю склотканини), а потім фарбується першим шаром фарби. Після висихання фарби встановлюються всі металеві деталі, робиться проводка стяжного троса, підгонка сидінь — банок і кришки лючка.
Тримачі уключин виготовляються склепуванням із шматків дюралю відповідної товщини. У крайньому разі — з дуба чи бука з оковкою сталевою смужкою.
Весла (розбірні, розпашні) — з трьох держаків від лопат, алюмінієвих трубок відповідного діаметра, що щільно входять одна в одну, та алюмінієвих лопатей розміром 150X400X1,5 мм.
У другу, третю і четверту секції бажано зробити легкі слані по довжині секцій завширшки близько 400 мм. Вони виконуються з рейок 10X15 мм з кроком 25 мм, з’єднаних трьома вузькими поперечними дюралевими смужками.
Трос закріплюється петлею в натягувачі з кільової точки транця; далі він іде з обох боків кільового стрингера до форштевня; на форштевні двічі перехрещується в канавках під накладкою і повертається до корми по бортах під привальним брусом; кінці троса закріплюються в талрепах — натягувачах у верхніх кутах транця.
Часу на будівництво човна знадобиться приблизно 150—200 годин (це залежить від столярної «кваліфікації» аматора).
«М-К» 8’77, І. МАЛЕВИЧ