Не кожному під силу будівництво будинку або великої господарської споруди, навіть якщо є бажання. У когось немає досвіду, у когось — часу. Але деякі роботи все ж таки можна виконати самому, при цьому заощадивши досить значні кошти. Наприклад, влаштування відмостки навколо будинку.
Дачний брусовий будинок я замовляв будівельній фірмі. Фундамент будинку — залізобетонний стрічковий, шириною 300 мм і висотою 1 м (500 мм — підземна частина і 500 мм — цокольна) на піщаній напівметровій подушці.
Коли будівельники наприкінці зими закінчили зведення будинку, то порадили влітку обов’язково збудувати відмостку, причому до осінніх дощів, навіть відклавши інші роботи. А якщо коштів на оздоблення будинку недостатньо, то зробити її і самому — оскільки особливого досвіду та тривалої практики для цього не потрібно. Тоді ваш будинок буде зимовати без проблем і зустріне не одну весну.
І хоча робота здавалася нескладною, до її початку все ж таки почитав відповідну літературу (у журналі «Моделіст-конструктор» теж були публікації на цю тему), ознайомився з подібними матеріалами в Інтернеті. І не дарма. Про деякі тонкощі цієї роботи я й не здогадувався. Наприклад, такий момент: відмостка повинна виходити не менше, ніж на 200 мм за проекцію краю звису даху.
Обирав найпростіший і недорогий варіант — бетонна відмостка шириною 600 мм, з найменшою товщиною 100 мм по піщаному підстилаючому шару товщиною до 200 мм, яка оточила б будинок з усіх боків. Забігаючи наперед, відзначу, що у частини бічної стіни перед ґанком відмостку «поєднав» з тротуаром — зробив її шириною 1500 мм.
1 — фундамент; 2 — відмостка; 3 — тротуар, поєднаний з відмосткою; 4 — межі ділянок, поєднані з температурними швами
Підрахував необхідний об’єм матеріалів: піску, щебеню, цементу, дощок для опалубки, а також прикинув, який знадобиться інструмент.
Пісок замовляв річковий, промитий. Для бетону потрібен тільки такий. А ось для підстилаючого шару цілком був би придатний і кар’єрний, з невеликими домішками глини. Щебінь — вапняковий, марки 600—800 фракції до 50 мм. В’яжуче — портландцемент марки 500.
Перша проблема, з якою я зіткнувся, — це призначення уклонів: передбачав використовувати відмостку як тротуар. Тому ухил обрав мінімальний — 3%.
Оскільки влаштування відмостки — це зовнішні роботи, то й погоду намагався вибирати відповідну (дні без дощів), довірившись при цьому прогнозу. Але, як відомо, погоду замовити не можна, а прогнози можуть і підвести, то намагався бути готовим до непередбачених опадів — заздалегідь приготував поліетиленову плівку відповідної довжини та ширини і вантажі для неї (відрізки брусів і дощок, що залишилися після будівництва будинку), щоб плівку не здувало поривами вітру. І не дарма. На третій день замість прогнозованого невеликого дощу з сірої хмаринки хлинув злива. Бетон я встиг накрити, а ось заздалегідь викопану вздовж стіни на 2,5—3 м траншею (яму, канаву) вода заповнила майже до країв і не «прямим попаданням», а стікши з найближчих «околиць» (підступів). Довелося її залишити для висушування, а роботи продовжити на наступній ділянці, повернувшись назад, коли роботи виконував уже біля суміжної стіни.
Це навело на думку робити відмостку не поетапно (за видами робіт), а за ділянками, намічаючи на певний проміжок часу. Наприклад: до обіду (або після обіду) виконати на ділянці повний цикл робіт з влаштування відмостки — від зняття ґрунтового шару (викопування траншеї) до «залізнення» бетону (посипання ще не затверділої поверхні бетонної відмостки цементом і її заглажування сталевим плоским інструментом (кельмою, «соколом», а краще — гладилкою). Так надалі і чинив, тим самим забезпечивши себе від негоди і урізноманітнивши роботу, до того ж радуючи домочадців щоденними введеннями в дію нової ділянки, а то й двох.
1 — покриття відмостки (бетон М300); 2 — підстилаючий шар (пісок); 3 — основа (глина); 4 — дошка опалубки; 5 — розділяюча прокладка (рубероїд); 6 — основа фундаменту будинку (глина); 7 — піщана подушка фундаменту будинку; 8 — дрібнозаглиблений фундамент (залізобетон); 9 — стіна будинку (брус 200×200); 10 — гідроізоляція (рубероїд)
Ділянки розбивав приблизно по два метри, ставлячи між ними поперечну дошку-двадцятку. По кутах таку дошку встановлював по діагоналі.
Раз вже розмова пішла про траншею, то скажу, що її копав на глибину штику лопати, тобто близько 250 мм. У літературі читав, що було б непогано обробити дно траншеї гербіцидами, щоб виключити проростання крізь відмостку бур’янів або чагарників. У мене ж ця глибина відповідала товщині ґрунтового родючого шару (до глини), а тому обробку гербіцидами не виробляв. Землю з траншеї одразу завантажував у тачку і засипав нею знижені ділянки саду-городу. Ненавмисно розпушений шар ґрунту на дні траншеї, перед засипкою піску, ущільнював ручною трамбівкою.
Склад бетонної суміші: цемент-пісок-щебінь — 1:2:3 (за об’ємом). Води додавав приблизно стільки ж, скільки й цементу.
Бетонну суміш спочатку готував у збитому дерев’яному ящику. Але тут виручив сусід, запропонувавши для цих цілей сталевий штампований піддон від списаного автокрана. Він був хороший вже тим, що в нього всі кути були заокругленими. У ньому було зручно перемішувати компоненти совковою лопатою і вигрібати суміш практично без залишку, а також чистити і мити піддон після закінчення робіт.
У той час, коли я робив відмостку, у сусідньому будинку виконувала зовнішнє оздоблення бригада будівельників з Вірменії. Спостерігаючи за моєю роботою з приготування бетонної суміші за класичною технологією (відміряючи «за наукою» і насипаючи відром у міксер-піддон пісок-щебінь-цемент і, перемішавши все це «на суху» лопатою, додавав води і знову перемішував), один з них, на ім’я Армен, підійшов до мене і показав, як ці операції виконує він. Відміряв і насипав у піддон тільки пісок і цемент, перемішав їх, долив води, знову перемішав і в уже рідку суміш додав щебінь і знову перемішав. Я повторив його технологію і тут же відчув, що часу і сил на цей цикл операцій витратив незрівнянно менше, за що вдячний пораднику.
Ще одна невелика «хитрощі». Спочатку я заливав бетонну суміш безпосередньо на підготовлену піщану подушку. При цьому помітив, що в першу чергу зливається верхній шар суміші — цементне «молоко», в якому практично відсутній щебінь, і воно («молоко») йде в пісок. Тоді перед заливанням суміші став розсипати на подушку шар щебеню, який просочувався «молоком» і утворював моноліт з бетоном покриття. Таким чином економився бетон, а відповідно й цемент.
Кілька слів про армування бетонного покриття відмостки. У більшій частині його я не виробляв, а зробив тільки біля стіни з боку ґанку, там, де відмостка поєднана з тротуаром. Для армування використав обрізки труб, сталеву сітку-рабицю, місцями перев’язав їх відпаленою сталевою дротом з тієї ж сітки.
Після набору бетоном достатньої міцності, вже під осінь, серпневим прохолодним днем, дошки акуратно вийняв, а температурні шви залив підігрітою бітумною мастикою, додавши в неї цемент і пісок. Цим же складом залив і щілини між цоколем і відмосткою, попередньо витягнувши рубероїдну прокладку.
Що ж дає відмостка?
Основне завдання — захист фундаменту від талих вод і дощів, відведення води подалі від фундаменту будинку.
Зменшує промерзання і пучинистість ґрунту взимку біля фундаменту і під ним, особливо при дрібному закладенні.
Зменшує ймовірність завдання шкоди фундаменту корінням рослин.
Декоративність, архітектурну завершеність, естетику споруди.
А. ПОЛІБІН