Каретка дорожнього, та й будь-якого іншого велосипеда, мабуть, найнавантаженіший його механізм. Тому в каретках із зовнішніми конічними підшипниками в моменти значних перевантажень нерідко руйнуються сепаратори підшипників, при цьому часто пошкоджуються й кулькові доріжки на конусах кареткового вала. Інтенсивний знос доріжок відбувається й під час експлуатації велосипеда ґрунтовими дорогами через потрапляння пилу в каретковий вузол.
Найпростіший спосіб відновлення працездатності механізму — замінити пошкоджені деталі чи вузол у зборі. Як правило, саме так і роблять у ремонтних майстернях. Але такий вихід навряд чи прийнятний для ощадливого саморобника, який постарається повернути до життя штатні деталі.
1 — вал; 2 — підшипники 60202 (80202); 3 — втулка; 4 — корпус каретки
Каретковий вал він проточить до діаметра 15 мм майже на всю довжину, залишивши лише з одного краю місце для встановлення шатуна з ведучою зірочкою. Цей розмір відповідає діаметру внутрішнього отвору підшипників серії 202. На вал до упору в буртик насадить підшипник типу 60202 захисною шайбою назовні (можна використовувати й підшипники типу 80202 із захисними шайбами з обох боків). Вал вставить у корпус каретки й туди ж запресує підшипник заподлиць із торцями, за потреби трохи розточивши різьбову частину всередині труби корпусу до зовнішнього діаметра зовнішнього кільця. Потім з іншого боку насадить на вал і запресує в корпус другий підшипник захисною шайбою назовні. Далі виточить перехідну втулку для встановлення шатуна, прорізав у ній паз під кріпильний клин і напресує її на виступаючий кінець вала.
1 — вал; 2 — шатун; 3 — втулка; 4 — клин; 5 — шайба; 6 — гайка
Відремонтований таким чином каретковий механізм нерідко працює до «списання» велосипеда, але забагато доводиться проточувати, зрізаючи весь цементований шар вала, і лиска паза під клин лишається дуже маленькою. Шатун із цього боку від великих навантажень може розбовтатися, і тоді доведеться думати, як ремонтувати й це місце. Але найнебажаніше при цьому способі ремонту те, що майже напевно буде зіпсована спеціальна різьба СПМ 35×1 (з одного боку — права, а з іншого — ліва) всередині кареткового корпусу, і вузол стане неремонтопридатним.
Тому я вчинив трохи інакше, хоч без токарних робіт теж не обійшлося. Проточив на пошкоджених доріжках конусів кареткового вала неглибокі канавки радіусом 4 мм під кульки діаметром 8 мм (точніше, 7,94 мм) таким чином, що діаметр шийки вала під канавками склав 14 мм. Кульки взяв із двох старих підшипників 204. Місця проточок прошліфував, хоч цього можна було й не робити — кульки самі здатні вирівняти й навіть ущільнити доріжки.
1 — лівий шатун; 2 — вал; 3 — контргайка; 4 — ліва чашка; 5 — кульки з підшипників 204; 6 — корпус каретки; 7 — права чашка; 8 — ведуча зірочка; 9 — правий шатун
Вузол збирав у такій послідовності. Спочатку, густо змастивши солідолом місце проточки з одного боку вала, утопив у мастило кульки впритул один до одного й надів чашку на вал і кульки. Вал вставив у корпус каретки й закрутив туди чашку до упору. Те саме зробив і на іншому кінці вала (з протилежного боку каретки), закручуючи другу чашку доти, доки вал у корпусі не почав обертатися без люфту, але вільно.
Замість кульок від підшипників 204 можна взяти й від 203. Їхні кульки діаметром 7,14 мм встановлюють на вал з кожного боку по дев’ять штук. Зате канавки на валу потрібно проточити радіусом 3,6 мм, залишивши шийку на валі вже діаметром 15 мм.
«Моделіст-конструктор» № 2’2002, С. ПАЛАГІН