Вбудована шафа вже тому хороша, що на її виготовлення йде як мінімум удвічі менше матеріалу, ніж на звичайний корпусний, а за місткістю вона значно більша, бо зазвичай її роблять заввишки від підлоги до стелі.
Шафа-купе має розсувні дверцята, що заходять одна за одну, і не потребують додатового, досить значного вільного простору, який необхідний, наприклад, для розпашних дверей, причому тим більшого, чим ширші двері.
Обидва ці переваги поєднані в шафі, яку я спроєктував для доволі вузької передпокої своєї квартири.
Ті, у кого планування передпокоїв подібне до мого, за бажання й потреби можуть скористатися цим ескізним проєктом. Але думаю, що він може бути корисним і при облаштуванні інших приміщень.
Конструкція шафи гранично проста. Каркас (якщо так можна його назвати — адже він навіть не має стійок) складається лише з чотирьох кутових поперечин. На передніх кінцях поперечин, знизу й зверху закріплено по парі напрямних для роликів. Огороджувальні панелі — двоє дверей і лише одна бокова стінка. Як іншої боковини, а також підлоги, стелі й задньої стінки шафи використано відповідні будівельні конструкції будинку.
Кутові поперечини каркаса виконані зі сталевого кутика 25x25x3 мм. За довжиною вони такі самі, як простінок міжкімнатної перегородки, яка слугує боковиною шафи. Відступивши від переднього краю на товщину дверей (16 мм), до горизонтальних полиць кожної з чотирьох поперечин приварені гайки М8 для кріплення першої напрямної. Центр гайки збігається з лінією відступу. Потім, посунувшись усередину ще на відстань, рівну довжині осі ролика плюс зазор 3 — 5 мм, приварені ще по одній такій гайці для наступної напрямної. Між гайками, а також далі вздовж поперечин у горизонтальних полицях кутиків приблизно на рівній відстані одна від одної просвердлено по три отвори діаметром 5 мм для кріплення деталей до підлоги й стелі квартири будівельними сталевими дюбелями. У вертикальних полицях двох поперечин зроблено різьбові отвори М8 — за їхньою допомогою гвинтами з потайними головками до поперечин прикріплюється бокова панель.
Але перш ніж змонтувати поперечини на місці, треба перевірити горизонтальність підлоги й стелі. Якщо є відхилення, то у відповідні місця під кутики необхідно підкласти прокладки, щоб принаймні їхні передні кінці перебували на одному рівні. Це потрібно для того, щоб забезпечити горизонтальність верхніх і нижніх напрямних (інакше можливе самовільне відкочування дверей і навіть їх випадання з верхніх напрямних).
1 — напрямна; 2 — вісь (доопрацьований сталевий болт М8); 3 — щока (сталевий лист s3, 2 шт.); 4 — шуруп 15×3 (4 шт.); 5 — полотно зовнішньої двері (ДСП); 6 — перемичка (сталевий лист s3); 7 — шплінт Ø2; 8 — шайба 12x8x2; 9 — ролик (сталь, круг Ø20); 10 — полотно внутрішньої двері
Напрямні (їх чотири: дві верхні й дві нижні) — однакові між собою. Виготовлені вони зі сталевої труби зовнішнім діаметром 17 мм зі стінкою товщиною 2,8 мм. Кінці труб на довжині, рівній ширині внутрішньої частини полиці кутика поперечини, зрізані на глибину, рівну сумі товщини полиці кутика й висоти гайки (але краще на 1 мм менше). У кінцях напрямних просвердлено отвори діаметром 8,5 мм під болти.
Якщо роботи з монтажу каркаса виконуються з помічником, щоб не «ловити» міліметри (а це треба робити під час усіх операцій), можна спочатку з’єднати напрямні з поперечинами, а останні закріпити дюбелями на підлозі й стелі.
Роликовий механізм — власної розробки, такий можна виготовити самому в умовах домашньої майстерні. Він складається з пари однакових щок із перемичкою між ними та ролика з віссю. Крім цих елементів у механізмі використано ще дві стандартні деталі: шайбу й шплінт. Вісь зроблена зі звичайного довгого болта М8, у якого відрізано різьбову частину.
Щоки виконані зі сталевої пластини товщиною 3 мм. У кожній з них просвердлено отвір діаметром 8 мм для осі й зроблено три прорізи: два вертикальні — під кріпильні шурупи й один горизонтальний — у нього вставляється поличка перемички. Прорізи під шурупи зміщені відносно одна одної й розташовані ніби шаховим порядком. Це виключає потрапляння шурупів один в одного при закручуванні їх ззовні й зсередини, треба лише під час збирання вузла бути уважнішим і правильно встановити протилежні щоки. Довжина прорізів під шурупи дає змогу в потрібних межах регулювати нахил дверей (усувати їх перекіс і щілини між їхніми вертикальними кромками й боковими стінками) установкою прокладок між перемичкою й нижньою кромкою. Перемичка виготовлена з такої ж пластини, що й щоки.
Ролик зроблений зі сталевої заготовки товщиною, як і двері, 16 мм і діаметром 20 мм. Цей діаметр я вважав оптимальним.
Щоб ролик не з’їжджав із трубчастої круглої напрямної, його обід виконав із трикутним заглибленням. Можна було б зробити цей профіль увігнутим за радіусом трубки, але ролик із трикутним ободом є ніби універсальним і підходить під будь-який діаметр напрямної.
Розробляючи роликовий механізм, я планував перемичку до щок приварити — так було б простіше виготовити цей вузол. Але тоді з’єднання ставало нерозбірним, а це могло б значно ускладнити монтаж дверей у отворі, бо я хотів для зменшення зазору між горизонтальними кромками дверей і напрямними вибрати заглиблення в ДСП під роликові механізми. Але взагалі-то такі пази робити й не обов’язково. Можна прикрити щілини рейками, прикріпивши їх до нижніх і верхніх країв дверей.
Вісь ролика, як уже було сказано, виготовлена з болта М8: стрижень вкорочено до потрібного розміру й на його кінці просвердлено поперечний отвір під шплінт, висоту головки зменшено вдвічі, її грані під ключ сточено. Після збирання механізму на вісь з боку внутрішньої щоки надягається шайба й фіксується шплінтом. Вісь можна виготовити й із трубки, розвальцьовавши один її край і зробивши таким чином буртик, а на іншому так само просвердлити в стінках отвір під шплінт. Монтувати роликові механізми на двері слід не ближче 50 мм від її країв.
1,3 — зовнішня й внутрішня напрямні (сталева труба 17×2,8); 2 — кріплення напрямних (болт М8, L12, 4 шт.); 4 — кріплення поперечин (будівельний дюбель, 3 шт. на поперечині); 5 — поперечина (сталевий кутик 25x25x3, 2 шт.); 6 — кімнатна перегородка; 7 — гайка М8, розширена (4 шт.); 8 — бокова панель шафи (ДСП, s12); 9 — підлога (стеля); 10 — прокладка; 11 — стіна квартири; 12 — плінтус
(Різьбові отвори свердляться лише в двох поперечинах, розташованих з боку бокової панелі)
Моя шафа-купе двостулкова. Двері, внутрішні й зовнішні, — однакові за розміром, але при визначенні їх ширини необхідно врахувати, що в закритому положенні (одна в крайньому лівому, інша в крайньому правому) вони повинні перекриватися між собою посередині на 50 — 70 мм. За висотою двері такі, щоб зверху й знизу між їхніми горизонтальними кромками й напрямними залишався хоча б 5-мм зазор. Він потрібний для вентиляції внутрішнього об’єму шафи, для регулювання перекосу дверей і їхнього безперешкодного переміщення. Обидві стулки — із деревно-стружкової плити (ДСП) товщиною 16 мм — її достатньо при висоті кімнати до трьох метрів. Добре, коли листи ДСП рівні; якщо ж вони вигнуті, то встановлювати їх треба так, щоб випуклості не були спрямовані одна на одну — інакше стулки можуть зачіпати одна одну. Ручки на двері краще не ставити — вони заважатимуть повному відкриванню дверей. Натомість у дверних панелях доцільно вирізати прорізи «під руку» на висоті 1200 — 1300 мм. Бокова стінка шафи — з такого ж листа ДСП, що й двері, але можна використати лист і тонший, за умови, що не передбачається спирання на нього великої кількості полиць.
Якщо ширина дверних панелей не дає змоги перекрити отвір двома стулками, то можна зробити шафу тристулковою, розмістивши на одній з напрямних (зовнішній або внутрішній) одразу двоє дверей.
У випадку, коли шафу прилаштовують до зовнішньої стіни будинку, між горизонтальними кромками дверей і напрямними для покращення вентиляції внутрішньошафового простору треба залишати зазори 20 — 30 мм. Щоб останні не кидалися в очі, їх можна прикрити знизу поріжком, а зверху — карнизом, виконаними на всю довжину шафи.
Внутрішнє улаштування й оздоблення шафи-купе тут не наводжу — кожен вирішує це питання індивідуально, відповідно до своїх потреб і смаку.
«Моделіст-конструктор» № 8’2006, А. ТИМОФІЇВ