Необхідність мати в особистому розпорядженні жвавий і надійний мотопомічник я (як, напевно, і багато інших в аналогічній ситуації) з особливою гостротою відчув, коли став власником дачної ділянки. На міні-трактор сил і коштів не вистачило, тому вирішив обмежитися мотоблоком, орієнтуючись на розробки, які знайшов у підшивках «Моделіста-конструктора».
До справи підійшов творчо. В результаті — успіх, інформація про який опублікована в «Фотопанорамі» («Моделіст-конструктор» № 10 за 1984 р.).
За першим зібраним власними руками мотоблоком послідували другий, третій… А тепер ось — п’ята, успішно зарекомендувавша себе на практиці конструкція (рис. 1).
1 — рама-глушник, 2 — важіль кікстартера, 3 — силовий агрегат, 4 — вузол проміжного вала, 5 — зірочка першого ступеня ланцюгової передачі, 6 — бензобак, 7 — блок рульового управління, 8 — важіль перемикання передач, 9 — права рукоятка з важелем «газ», 10 — ліва рукоятка з важелем «зчеплення», 11 — сидіння, 12 — ящик з інструментом, 13 — «передок» вантажної візка, 14 — педаль гальма причепа, 15 — ходове колесо (2 шт.), 16 — обгінна муфта (2 шт.), 17 — зірочка другого ступеня ланцюгової передачі, 18 — стрілчаста лапа культиватора (2 шт.), 19 — стійка культиватора (2 шт.), 20 — Д-подібний гряділь.
Мотоблок виконано з максимальним використанням промислових деталей і вузлів. Зокрема, зірочки і ланцюг ПР-15,875 — від списаної сільгосптехніки. Як, втім, і обгінні муфти з обгумованими колесами. В якості останніх непогано служить «ходова частина» від грабель ГП-14. Але цілком можна пристосувати і те, що пропонують через торгову мережу творці широко поширеного промислового мотоблока «Крот».
«Енергетичним серцем» розглянутої конструкції є силовий агрегат Т-200 (або аналогічний йому, як, наприклад, на вантажному моторолері «Мурашка»). Проміжний і вихідний вали двоступеневої ланцюгової передачі встановлені в кулькових підшипниках 1680206С17 з натяжними втулками (від соломотряса комбайна «Нива»). Причому корпуси цих підшипників кріпляться до зварної рами-глушника болтами М10, «законтреними» гайками з шайбами Гровера.
1 — силовий агрегат Т-200, 2 — ланцюгова передача, 3 — проміжний вал, 4 — самоустановлюваний підшипник 1680206С17 (4 шт.), 5 — вихідний вал, 6 — ходове колесо (2 шт.), 7 — роликова обгінна муфта (2 шт.); а — варіант з храповою обгінною муфтою.
Паливо до двигуна надходить самопливом — з встановленого на кронштейні-укосині (ззаду) і двох 200-мм шпильках М8 (спереду) бензобака (взято від мотовелосипеда). Як показала багаторічна експлуатація, таке технічне рішення цілком виправдано.
Для того щоб мотоблок під час руху «поводився» досить стійко, передачу крутного моменту на ходові колеса зазвичай прагнуть здійснювати через диференціал. Однак я вчинив інакше. Замість дорогого диференціала ризикнув скористатися роликовими обгінними муфтами зі списаної зернової сівалки. За наявності певних токарно-слюсарних навичок їх, зрозуміло, можна зробити самому. Тим більше що в кожній — лише три (рис. 5) основних, не настільки вже складних у виготовленні елемента: обойма, ступиця і діюча як єдине ціле тріада роликів.
1 — патрубок вхідний («нержавійка», труба 50х1,5 L30), 2 — кронштейн вертикальний (Ст3, смуга s5), 3 — патрубок вихідний («нержавійка», труба 20×1,5 L30), 4 — «вушко» (Ст3, смуга s5, 6 шт.), 5 — кронштейн похилий (Ст3, лист s5), 6 — перегородка герметизуюча (Ст3, лист s1,5), 7 — боковина стиковочного вузла (Ст3, лист s5, 2 шт.), 8 — поперечина (Ст3, швелер 100×46 L160), 9 — кронштейн вихідного вала (Ст3, лист s7), 10 — кришка глушника (Ст3, лист s1,5), 11 — балка хребтова (сталевий швелер 160×64 L600).
При обертанні ступиці за годинниковою стрілкою ролики автоматично закочуються в звужуючі порожнини і заклинюються. В результаті відбувається зчеплення напівмуфт для передачі крутного моменту в потрібному напрямку. Якщо ж ведена деталь обганяє ведучу, то ролики викочуються з порожнин, розчепляючи «кінематику».
Непогано зарекомендував себе і інший варіант мотоблока — з використанням саморобної храпової обгінної муфти. Ступиця для неї виготовлена з конструкційної сталі і встановлена на вихідному валу за допомогою бронзових втулок, запресованих з натягом, а потім зачеканених. Для змащення передбачена прес-маслянка.
1 — балка хребтова, 2 — підшипник 1680206С17 самоустановлюваний (2 шт.), 3 — вал проміжний, 4 — болт М10 зі стопорною гайкою (4 шт.).
Від осьового зміщення ступицю обмежують з одного боку стопорне кільце, з іншого — сам корпус обгінної муфти. Між ними, щоб знизити втрати на тертя, встановлені бронзові упорні шайби товщиною 2,0 мм.
Для кріплення диска ходових коліс до ступиці приварено фланець (розмітка чотирьох отворів на останньому — по диску). На інший кінець ступиці напресовано храповик, який утримується від проворочування призматичною шпонкою. Виконано його з листа вуглецевої сталі товщиною 20 мм, має 12 зубів висотою по 7 мм, що вписуються в окружність діаметром 74 мм.
Корпус обгінної муфти фіксується на вихідному валу трьома стопорними гвинтами, розташованими в одній площині під кутом 120° один до одного, для чого зроблені відповідні заглиблення. Ведена зірочка кріпиться до диска п’ятьма болтами М8 (розмітка отворів на диску — по отворах зірочки). Вісь собачки (рис. 6) притиснута до храповика пружиною.
1 — обойма (сталь 20Х, HRC 56…62), 2 — ступиця (сталь 20Х, HRC 56…62), 3 — ролик (сталь ШХ15, HRC 30…40, 3 шт.), 4 — щока (сталь 45, лист s2,5, HRC 30…40, 2 шт.), 5 — шпонка призматична (сталь 20ХН), 6 — шайба-фіксатор розрізна (2 шт.), 7 — пружина (сталевий дріт Ø 0,5 3 шт.).
Блок рульового управління — розсувний, виготовлений з двох пар сталевих безшовних холоднокатаних труб, що входять одна в одну. Встановлено його на рамі за допомогою шарнірного з’єднання, що забезпечує поворот у вертикальній площині мотоблока на 80°. Це дає можливість проводити обробку ґрунту безпосередньо біля кущів і під кронами плодових дерев. На правій рукоятці розміщено важіль «газ», яким регулюють положення дросельної заслінки. На лівій рукоятці розташовано важіль «зчеплення».
Важіль перемикання передач знаходиться з правого боку. Пересуваючи його вперед, вмикають робочу швидкість, а переміщуючи на себе — транспортну.
1 — зірочка (сталь 20ХН, z=45 і t=15,875), 2 — корпус (Ст3), 3 — гвинт М12 врезний зі стопорною гайкою (3 шт.), 4 — диск (сталь 20), 5 — вісь собачки (сталь 40ХН), 6 — шайба, 7 — шплінт, 8 — собачка (сталь 20ХН), 9 — храповик (сталь 20ХН), 10 — втулка (Бр05Ц5С5, 2 шт.), 11 — прес-маслянка, 12 — шайба упорна (Бр06Ц6С3, 2 шт.), 13 — гвинт М10 врезний зі стопорною гайкою (2 шт.), 14 — кільце стопорне (Ст3), 15 — фланець (Ст3), 16 — ступиця (сталь 45), 17 — кожух (Ст3), 18 — болт М8 з розкерненою гайкою (5 шт.), 19 — пружина (сталевий дріт, Ø 0,8), 20 — шпонка призматична 4x4x18 (сталь 45), 21 — вал вихідний (сталь 45).
Як уже зазначалося, в мотоблоці використовується силова установка Т-200 потужністю 14 к.с. з примусовим повітряним охолодженням. На рамі вона монтується за допомогою вертикального і похилого кронштейнів зі сталевої смуги товщиною 5 мм і трьох пар «вушок», отвори в яких виконуються по місцю при збиранні. Натяг ланцюгів ПР-15,875 у двоступеневій передачі здійснюється переміщенням проміжного вала в пазах хребтової балки. Вихідний вал, як і проміжний, також обертається в підшипниках 1680206С17, тільки розташовуються вони знизу рами і кріпляться за допомогою звичайних болтових з’єднань.
Весь привід скомпоновано таким чином, щоб центр ваги машини в поздовжньому і поперечному напрямках у максимальному ступені забезпечував рівновагу конструкції. Для цього достатньо невеликого тиску оператора на рукоятки рульового управління.
1 — штанга основна (сталева труба 30×2,2, 2 шт.), 2 — «вухо» (Ст3, лист s5, 2 шт.), 3 — втулка (сталева труба 34×2, 2 шт.), 4 — штанга регулювальна (сталева труба 25×2,2, 2 шт.), 5 — рукоятка ліва (з важелем «зчеплення» від моторолера), 6 — рукоятка права (з важелем «газ» від моторолера), 7 — трапеція перфорована (Ст3, лист s3), 8 — гайка М8 приварна (2 шт.), 9 — контргайка М8 (2 шт.), 10 — болт М8 стопорний (2 шт.).
До того ж вдалося практично уникнути виникнення додаткових навантажень на передню частину несучої балки причепа при використанні мотоблока як транспортного засобу, що повністю узгоджується з ідеєю, що лежить в основі всієї конструкції в цілому. Адже задумувалася машина як своєрідний міні-трактор для робіт, пов’язаних переважно з переміщенням вантажів: з удосконаленим візком від «Мурашки», з зручним (від ПАЗика) сидінням (ящик для інструменту), з надійним поворотним дішлом і збільшеною майже до тонни вантажопідйомністю.
Мотоблок повністю виправдав ці надії.
Що ж стосується ґрунтообробних знарядь, то їх навішування здійснюється за допомогою Д-подібного гряділя (див. рис. 1), що встановлюється в зчіпку коробчатого типу, з жорсткою фіксацією двома пальцями діаметром 20 мм.
ТЕХНІЧНІ ДАНІ МОТОБЛОКА:
Габарити, мм 650x860x1100
Маса, кг 580
Колія, мм 550
База мотоблока з візком, мм 1800
Мінімальний радіус повороту
мотоблока з візком, мм 2120
Потужність двигуна, к.с. 14
Максимальна швидкість
при транспортуванні вантажів, км/год ….25
Робоча швидкість при культивації та ін., км/год 3,5
С. ШИРЯЄВ, м. Бекабад, Ташкентська обл.