Початок дев’яностих років відзначався особливою непередбачуваністю — ціни на все росли не днями, а годинами. Із замовлених будівель на моїй дачній ділянці будівельники зробили лише стіни для рубленої бані розмірами 5×3 м без даху, на тому й зникли. Нічого не залишалося, як самому взятися за добудову, але вже не бані, а маленького будиночка з пічкою, у якому можна було б стерпно прожити до кращих часів.
У добудові нічого особливого немає. Вирішено було використати вже наявний зруб: накрити його дахом і обкласти зсередини недорогими утеплювачами відповідно до матеріальних можливостей.
На зруб, установлений на дванадцяти бетонних блоках розмірами 500×500 мм, укріпили крокви, набили на них обрешітку, рубероїдом накрили дах. Ось і готове якесь житло. Основний його недолік — мала житлова площа — усього 15 м2. Розмістити на такій площі навіть найнеобхідніше для проживання трьох осіб — стіл, стільці, диван, ліжка, холодильник, пічку — вельми проблематично.
Як зазвичай буває, рішення проблеми прийшло ніби саме собою: а що, якщо стелю над кімнатою перекривати не повністю, а лише частково — на довжині 3,3 м, по вже встановлених верхніх балках (рис. 1). Таким чином утворився другий ярус, і в кімнаті з’явилася додаткова площа приблизно 10 м2. Загальна житлова площа таким чином збільшилася більш ніж наполовину і становила тепер 25 м2. А це вже цілком прийнятно для нормального житла. Нагорі було організовано спальне відділення для двох осіб і виділено місце для домашнього скарбу. На другий ярус легко підніматися для сну й відпочинку по компактній приставній драбині; нагорі до того ж завжди тепліше і спиться краще.
1 — бетонні блоки фундаменту; 2 — утеплювач підлоги; 3 — пластикові пляшки; 4 — піч; 5 — утеплювач другого ярусу; 6 — теплоізоляція виходу пічної труби; 7 — зруб 5×3 м; 8 — приставна драбина; 9 — утеплювач дерев’яних стін; 10 — проріз стелі; 11 — перекриття
Там же, де стеля не перекрилася, над головою залишився вільний простір до самого даху, що створило в кімнаті особливий ефект простору, чого, звісно ж, немає при суцільній стелі.
Тут унизу розмістили дров’яну пічку, труба якої майже доходила до даху. За рахунок більшої тепловіддачі від труби значно покращується обігрів усього приміщення.
Щоб жити в такому будиночку в зимовий час, обов’язково необхідно його як слід утеплити — і дах, і стіни.
Щоб вийти з мінімальними витратами, я вирішив використати свій особливий утеплювач. Як відомо, найкращою теплоізоляцією є повітря. Чому б для цієї мети не застосувати пластикові пляшки (з-під води, пива тощо), заповнивши ними утеплювальний шар? Але як виключити прохід повітря між пляшками? Для цього жоден рулонний чи плитний утеплювач не годиться — як не старайся, вітри продуватимуть. Тут потрібен теплоізоляційний засипний наповнювач, типу ековати, тирси, стружки, перліту.
Я вважаю, що найкращим і універсальним у всіх відношеннях утеплювачем є ековата. Це рихлий, легкий, сипучий екологічний матеріал із високими теплотехнічними властивостями. Він виготовляється зі звичайного паперового макулатурного відходу в Канаді вже понад 60 років і лише нещодавно став вироблятися за канадською технологією в Росії.
Подрібнена макулатура просочується спеціальними антисептиками та антипіренами на основі сполук бору, які до того ж забезпечують захист ізольованої поверхні від гниття, грибків, комах. Миші й пацюки в ековаті також не живуть. Питома маса утеплювача коливається від 35 кг/м3 для стелі до 65 кг/м3 при засипці підлоги й стін. Шар ековати в 50 мм забезпечує таку саму теплоізоляцію, що й стіни товщиною в 1,5 цегли. При утепленні ековатою дачних будівель, обшитих вагонкою, не потрібні пергамін і рубероїд. І головна перевага — дешевизна ековати порівняно з будь-якими іншими вітчизняними та зарубіжними утеплювачами.
Маючи такий унікальний і в побуті досить маловідомий утеплювач, усе інше робиться дуже просто й швидко. Засипаємо ековату в зону, що утеплюється, і одночасно укладаємо як заповнювач пластикові пляшки (можна й шматки пінопласту, пакети від соків і молока, картонні коробки тощо), усе якомога щільніше, зверху знову засипаємо ековату. Потім знову укладаємо заповнювач, засипаємо ековатою, і так доти, доки не буде заповнено весь простір, що утеплюється, під підлогою, під дахом і по стінах.
Обов’язково в пластикових пляшках потрібно передбачити дірку або трохи відкрити кришку. Це необхідно, щоб при коливаннях температури навколишнього повітря пляшки не «ляскали».
Такий спосіб утеплення житла дозволяє витратити лише незначну частину купівельного утеплювача, тоді як приблизно 70 відсотків об’єму займає дармовий матеріал. А оскільки пластикові пляшки самі по собі легкі, то й навантаження на несучі конструкції можна при розрахунках не враховувати, а товщини загального шару утеплювача в 10 см цілком достатньо.
Після того як засипав утеплювач, я накрив підлогу товстими дошками. Щоб утеплити підкришеву частину або фронтон, необхідно попередньо частинами готувати зону під засипку. Це робиться по-різному. Можна набити горизонтально ряд дощок і засипати утеплювач, потім ще ряд і т.д. Я ж прибивав до крокв ряд із фанерних листів, після чого всередину засипав утеплювач, знову ряд…
З метою економії при утепленні стін я використовував суміш деревних тирси та стружки з ековатою у співвідношенні приблизно 10:1.
Пізніше, для утеплення вже великого будинку, цю суміш я успішно використовував для засипки підлоги, стелі й стін. І як показав багаторічний досвід, у таких будівлях внутрішнє приміщення швидко прогрівається і тепло добре утримується навіть у міцні морози. Віконця, звісно, треба ставити з подвійними стеклами.
Особливу увагу слід звернути на облаштування зони проходу пічної труби через дерев’яні конструкції, що перекривають будинок, оскільки неграмотне його виконання може призвести до займання споруди.
1 — зовнішня обшивка будинку; 2 — пергамін; 3,7 — торцеві накладки (сталевий лист s0,8-1); 4 — пластикові пляшки; 5 — утеплювач стін; 6 — внутрішня обшивка будинку; 8 — ізолятор (асбоцементна труба); 9 — пічна труба; 10 — засипка (бита цегла, керамзит тощо); 11 — короб (сталевий лист s0,8-1); 12 — віконний проріз 400×400 мм
Тому я й хотів би поділитися своїм рішенням цього питання, правильність якого перевірена кількома роками використання пічки для опалення будиночка (рис. 2). У стіні, де передбачався вихід металевого коліна пічної труби діаметром 120 мм, спочатку виконав із дощок квадратний проріз розмірами 400×400 мм. Внутрішню його поверхню оббив обрізками листового заліза (краще, якщо листи нещільно прилягають до дощок вікна). На пічну трубу надягнув підходящий за діаметром і довжиною шматок асбоцементної труби. Далі по торцях прибив сталеві накладки з попередньо виконаними в них отворами під пічну трубу. Причому одна накладка кріпиться наглухо, а друга лише частково, так, щоб зверху її можна було відгинати для засипки внутрішнього об’єму керамзитом, битою цеглою та шматками від газосилікатних блоків.
Ось такий багатошаровий захист дерев’яних конструкцій споруди від труби, що нагрівається, може гарантувати уникнення пожежі.
У такому будиночку ми прожили кілька років, поки не збудували великий будинок.
Для тих, хто збирається будувати будинок або почав облаштовувати свою дачну ділянку, наш досвід вельми стане в пригоді.
«Моделист-конструктор» № 6’2004, В. АКІМОВ, інженер, пенсіонер