Під час монтажних робіт, пов’язаних із встановленням конструкцій на закладні опорні деталі фундаментів, внаслідок порушення технологічного процесу або через його недосконалість можуть виникнути труднощі, спричинені нерівностями опорних поверхонь (місцеві перекоси, провали тощо, що перевищують допустимі межі). Подібні ситуації часто виникають під час монтажу промислового обладнання, але нерідкі такі випадки й у побуті. Наприклад, при використанні закладних елементів у фундамент під час зведення різних споруд на дачній або присадибній ділянці.
У низці випадків за відносно невеликих відхилень практикують установку прокладок між суміжними поверхнями або обробку опорного фланця пневмотурбінкою з можливим подальшим шабруванням. Однак ці операції потребують проведення дуже трудомістких додаткових робіт, на які, до того ж, можуть негативно вплинути низька температура навколишнього середовища та несприятливі умови праці.
За значних відхилень, які не дають змоги виправити положення зазначеними вище способами, постає питання демонтажу дефектного фундаменту та заміни його новим, що, своєю чергою, пов’язане і з витратами часу, і з додатковою витратою дефіцитних матеріалів, а також із збільшенням вартості робіт. У таких випадках пропонуються нові рішення проблеми, за допомогою яких можна усунути («вилікувати») дефекти фундаментів. Один із способів — використання підкладних клиноподібних кілець із заданим кутом нахилу (рис. 1а), опорні поверхні яких обробляють на верстатах. Ці клиноподібні кільця кладуть на опорну поверхню (фланець) фундаментів і, обертаючи навколо вертикальної осі, приводять у положення, що відповідає вимогам монтажу конструкцій. Після цього клиноподібні кільця фіксують і здійснюють монтажні операції, зокрема й болтове з’єднання конструкцій.
1 — фундаментне підстава; 2 — плоский фланець; 3 — перехідне клиноподібне кільце; 4 — болтове кріплення; 5 — монтована конструкція; 6 — сферичний фланець; 7 — сферичне перехідне кільце; ох — фактична осьова лінія закладного фланця; оу — вертикальна осьова лінія; — кут відхилення осі закладного фланця
Запропонований варіант може здаватися дещо складним, але якщо врахувати всі роботи з виправлення дефектних опорних поверхонь або виготовлення нових, то слід визнати його більш доцільним. Тим більше що клиноподібні кільця не піддаються зварювальним операціям, а отже, не змінюють своїх механічних характеристик і здатні забезпечити належний позитивний ефект.
У тих, можливо, відносно нечисленних випадках, коли потрібно забезпечити досить високі показники за точністю встановлення опорних площин, рекомендується застосування фланців і перехідних кілець зі сферичною поверхнею (рис. 1б). Суть цього рішення полягає в тому, що завчасно під монтовану конструкцію виготовляють закладні опорні деталі зі сферичним фланцем і сферичне перехідне кільце з таким самим радіусом сфери. Для забезпечення потрібних параметрів за горизонтальністю опорної поверхні перехідне кільце переміщують по сфері фланця. Потім вивірене положення фіксують, і далі виконують монтаж конструкції відповідно до чинної методики та технічних умов.
Горизонтальність установки клиноподібних і сферичних перехідних кілець можна проконтролювати, наприклад, за допомогою будівельного рівня або оптичного квадранта.
Викладені варіанти технічних рішень позитивно зарекомендували себе на практиці.
«Моделіст-конструктор» № 3’2008, С. ЧЕРЕНКОВ