Загальне уявлення про теплицю на дачі чи присадибній ділянці є майже в кожного. На її спорудження зазвичай потрібно багато дорогого й дефіцитного матеріалу: несучих металевих або дерев’яних стійок, плівкового покриття чи рамкового каркаса зі склом — ще й обігрів. Через це таку споруду може дозволити собі далеко не кожен, але працювати в ній одне задоволення — і світла багато, і рухаєшся на повний зріст.
Парник, звісно, набагато простіший і дешевший. Це, по суті, лише дах від теплиці та короб у підставі. Тому його зводять частіше. Хоча, як правило, ці конструкції поступаються першим у зручності догляду.
Ось би поєднати економічність парника й зручність роботи в теплиці! Здається, нам це вдалося на своїй ділянці (ґрунтові води дозволили) — ми згадали про землянку. Адже там теж потрібне фактично лише перекриття — але стояти й рухатися вже можна, не згинаючись.

1 — скляне або плівкове покриття (на каркасі), 2 — вхідні двері, 3 — сходи, 4 — терасована сторона оброблюваного ґрунту, 5 — траншея-прохід, 6 — похила сторона оброблюваного ґрунту.
Вздовж центральної доріжки майбутнього парника викопали траншею глибиною приблизно по пояс: такі ями зазвичай роблять власники автомобілів у гаражі. Верхнє покриття, тобто дах парника, зробили з опорою прямо на землю. Його ширина така, щоб можна було вільно обробляти руками всю площу. Для зручності грядки з одного боку поглибили на один штик лопати, потім зробили невеликий ухил (на малюнку — зліва); можливий і варіант у вигляді терас (на малюнку — справа). Це дозволяє збільшити підплівковий простір і ще більше поглибити траншею-доріжку. Ширина ж самої доріжки така, щоб по ній ледь-ледь можна було пройти вздовж парника.
Ось і все. Переваги цієї конструкції видно, як кажуть, неозброєним оком. Усе ж перелічимо деякі з них.
Набагато легше й простіше підтримувати тепловий режим парника при підігріві біо-, електро- та будь-яким іншим способом.
Доступне й швидке виготовлення.
Велика стійкість до сильних вітрів. Навіть ураган пролетить без наслідків над цією на вигляд крихкою спорудою.
Можливість доглядати за парником стоячи, а не зігнувшись навпіл, як доводиться робити на грядках чи в звичайних парниках.
«Моделіст-конструктор» № 7’96, П.Д. Чорнобай, П.П. Чорнобай, м. Черкаси
