Журнал «Моделіст-конструктор» виписую з 1980 року, тож є його давнім шанувальником. Написати ж до редакції наважився вперше.
Зі шкільної лави захоплююсь конструюванням і виготовленням різних пристосувань, механізмів, інструментів. Іноді вдається придумати й зробити те, що потім раптом побачиш на сторінках журналу, і думаєш: чому ж ти не поділився з іншими? Тому й пишу.
Якось на своїй садовій ділянці я впустив у свердловинний колодязь довгу жердину. Потім усе думав, як її дістати. Але поки вода надходила, до рішучих дій з мого боку справа не доходила. А цього літа через посуху дуже знизився рівень води в свердловині, і жердина почала заважати. Ось тоді й довелося помізкувати. У результаті з’явився пристрій для її витягування.
Насамперед я знайшов відрізок труби діаметром меншим, ніж у свердловини (внутрішній діаметр останньої — 159 мм, а зовнішній у відрізка труби — 115 мм). Зазор між їхніми стінками виявився достатнім для кріплення пальців, тросика, та й просто для вільного руху при підйомі.
1 — корпус, 2 — вісь (3 шт.), 3 — зацеп (3 шт.).
На нижньому кінці труби-заготівлі зробив шість прорізів завдовжки 60 мм; отримані «пелюстки» відігнув до діаметра 140 мм — вийшла своєрідна спідниця. У тілі труби прорізав три щілини розміром 30×8 мм на однаковій відстані одна від одної. Зовні приварив осі, на які попередньо надів вушка зацепів (з електрода діаметром 5 мм) з гострими й трохи загнутими кінцями. У верхній частині труби просвердлив чотири отвори під діаметр тросика, кінці якого зв’язав на висоті півметра. До тросика прикріпив канат і опустив пристрій у свердловину.
Спідниця пристосування при зустрічі з жердиною направила її вершину по центру труби, до зацепів. Ті, будучи шарнірними, спочатку розійшлися, пропускаючи жердину, а при підйомі так в’їлися в неї, що потім довелося повозитися, звільняючи «полонянку».
Думаю, що з певною доопрацюванням цей пристрій можна використовувати для підйому впущених у свердловину глибинних насосів, труб та інших предметів.
«Моделіст-конструктор» № 2’98, А. ДОДОСОВ