Пінг-понг на галявині

Саморобні столи для настільного тенісу у дворі зазвичай роблять стаціонарними: грубі, з дощок або навіть із бетонних плит — такі споруди можна назвати столом лише умовно. До того ж вони не захищені від атмосферних опадів, постійно перебуваючи на відкритому повітрі.

Зараз у продажу з’явилися імпортні складні столи, які «перламуються» посередині, перетворюючись на компактний плоский пакет, що не займає багато місця; до того ж вони легкі, що дає змогу за потреби прибирати їх у приміщення для зберігання або прикриття від негоди.

Цими ж перевагами володіє й конструкція, запропонована угорським журналом «Езермештер», доступна для виготовлення своїми руками.

Тенісний стіл складається з простих елементів, для яких не знадобляться дефіцитні матеріали, а зібрати їх під силу навіть підліткам, на яких він, власне, і розрахований. Дерев’яні бруски, дошки та ДСП — ось усе, що потрібно для такого столу, який цілком може використовуватися як у міському дворі, так і на дачній ділянці.

Основа столу

Опорна частина ігрового поля (або стільниці) по суті є трьома рамними конструкціями, що складаються з чотирьох однакових (модульних) елементів у вигляді перевернутої «П». Два з них з’єднуються між собою жорстко, утворюючи основну центральну опору; два інші по суті є торцевими ніжками для кожної з половин стільниці.

Модульний елемент складається з двох ніжок перерізом 40×30 мм і висотою 700 мм, з’єднаних у нижній частині поздовжньою поперечиною з такого ж бруска довжиною 1360 мм. А в верхню частину кожного з брусків врізано дощатий кронштейн шарнірної майданчика, який кріпиться безпосередньо до нижньої площини стільниці.

Два таких модулі з’єднуються між собою боковими поперечинами з дощок розміром 500×200 мм і товщиною 20 мм, завдяки чому утворюється жорстка рамна конструкція, що слугує центральною опорною частиною столу.

Ще два модулі рознесені від центру до країв і також прикріплені своїми шарнірними майданчиками до нижньої площини кожної з половин стільниці — це їхні ніжки. У розкладеному стані столу вони фіксуються накладними розпірками з брусків, знизу яких для цього по краях кріпляться по дві фіксуючі планки: ними розпірки накладаються на поперечини центральної опори та власної ніжки, щоб остання не могла підвернутися.

Стільниця

Вона складається з двох рівних половин, стик яких припадає на середину центральної опори. Кожна половина є щитом із ДСП, верхня площина якого має пластикове покриття. Якщо його немає — тоді стільницю обробляють оліфою і після висушування покривають у кілька шарів олійною фарбою (зеленого, коричневого або чорного кольору). По кромках зовнішнього периметра виконується рейкове обрамлення половин ігрового поля.

Як уже згадувалося, знизу до стільниці кріпляться шарнірні майданчики опорної частини ігрового поля. Для цього використовують епоксидний клей і шурупи відповідної довжини — такі, щоб вони не пройшли наскрізь і не пошкодили ігрове поле.

Збірка

Спочатку збирають самі опорні модулі зі своїми поперечинами та врізними кронштейнами; готують розпірки. Потім два опорні модулі з’єднують дощатими поперечинами в жорстку центральну опору. За попередніми розмітками знизу кожної половини ігрового поля встановлюють на клею та шурупах шарнірні майданчики.

Після затвердіння клею можна переходити до остаточної збірки столу: кожна його половина своїми шарнірними майданчиками з’єднується з відповідними кронштейнами, а вони скріплюються болтами (краще — з гайками-барашками для зручності збирання-розбирання). Це легше виконувати при вертикальному положенні половин стільниці.

Після завершення збірки половини стільниці опускають на свої опори — ігрове поле готове. Залишається зафіксувати накладки на поперечинах опор, і можна натягувати сітку для гри.

«Моделист-конструктор» № 6’2007