Для зберігання протягом усієї зими вирощеного врожаю коренеплодів і овочів, а також насіння рослин, клубнів і цибулин квітів на будь-якій садовій або дачній ділянці потрібен погреб. Якщо ґрунтові води знаходяться глибоко, спорудити його просто — безпосередньо під садовим будиночком. Будівництво не викличе особливих труднощів, треба лише зробити надійну гідроізоляцію, щоб навесні, коли почнеться танення снігу, і восени, під час дощів, погреб не затопило.
Якщо ж ґрунтові води близько до поверхні землі, то жодна гідроізоляція не допоможе. Як каже народне прислів’я — вода дірочку знайде. Для цього випадку рекомендуємо конструкцію Н. Гаврилкіна. Споруда не потребує великих фінансових витрат і дефіцитних матеріалів. Не потрібна й висока теслярська кваліфікація будівельників. Але разом з тим погреб дуже місткий і зручний, обладнаний освітленням і підігрівом. Під час найсильніших морозів температура в ньому не опускається нижче +2°С, а зазвичай тримається в межах +3…+5°С. Завдяки постійній вологості повітря та стабільній температурі картопля в цьому погребі відмінно зберігається до кінця травня — початку червня; клубні георгинів і цибулини тюльпанів, пролежавши всю зиму, виглядають так, ніби їх щойно викопали з землі; капуста лежить, не в’яне, три місяці.
1 — обшивка стіни, внутрішня; 2 — труба вентиляції погреба; 3 — обшивка стін, зовнішня; 4 — труба вентиляції утеплювача; 5 — утеплювач; 6 — двері зовнішні; 7 — двері внутрішні;
8 — труба вентиляційна; 9 — решітка настилу; 10 — опори фундаменту; 11 — пінопласт; 12 — ящик для зберігання картоплі; 13 — стелажі; 14 — ємність для збору конденсату.
Спорудження погреба починають із фундаменту. Для цього по його периметру копають траншею глибиною 30—40 см і шириною 70—80 см. По зовнішній стороні траншеї встановлюють пластини з пінопласту висотою 30—40 см. Якщо під рукою лише упаковочний пінопласт, то його попередньо обгортають рубероидом. Встановленням таких пластин переслідують одразу дві мети: запобігають промерзанню підлоги погреба взимку та проникненню гризунів.
Після встановлення теплоізоляції траншею засипають піском на 10—15 см вище рівня землі. Потім на поверхні, трохи більшій за площу погреба, на пісок укладають гідроізоляцію з двох-трьох шарів поліетиленової плівки або рубероиду. Зверху гідроізоляцію також засипають піском і вирівнюють поверхню.
1 — опора фундаменту; 2 — пінопласт; 3 — балка внутрішньої стіни; 4 — обшивка внутрішньої стіни; 5 — чохол рубероидовий, внутрішній; 6 — обшивка зовнішньої стіни; 7 — балка зовнішньої стіни; 8 — чохол рубероидовий, зовнішній; 9 — гідроізоляція; 10 — пісок.
Як опори фундаменту погреба використовують бортові камені, шматки палів, будь-які стандартні блоки, що мають достатню міцність. Кількість опор залежить від того, які балки кладуть у нижню обв’язку погреба, але відстань між опорами не повинна перевищувати 70 см. Проміжки між опорами заповнюють пінопластом (рис. 2).
Каркас збирають із дерев’яних брусів перерізом 100×50 мм. Три стіни погреба роблять нахиленими, а лише передню, де знаходиться вхід, — вертикальною. Дах виконують у вигляді усеченої піраміди. Така форма сприяє утриманню снігу на даху погреба, що дозволяє краще зберігати під ним тепло (рис. 6).
Стіни — подвійні, відстань від зовнішньої до внутрішньої обшивки становить 60 см. Простір між ними заповнюють утеплювачем — відходами виробництва асбостружкових плит. Вибір цього типу утеплювача пов’язаний з тим, що в ньому не оселяються комахи і він досить добре зберігає тепло. Як теплоізолятор можна використовувати й інші матеріали, наприклад, пінопласт, скловату, ДВП та інші. У крайньому випадку можна засипати стіни погреба простими дерев’яними тирсою, попередньо обробивши їх від гниття креазотом або іншим відповідним засобом.
1 — каркас тамбура; 2 — стійки технологічні для встановлення балок стелі (знімаються після збирання каркаса); 3 — балки стелі; 4 — балки зовнішньої обв’язки погреба; 5 — балки внутрішньої обв’язки погреба.
Збирання каркаса починають із укладання нижньої внутрішньої та зовнішньої обв’язки погреба, встановлення вертикальних стійок і стелі тамбура фасадної стіни та двох технологічних стійок, що підтримують балку стелі погреба (рис. 3). Потім встановлюють самі балки стелі та нахилені стійки зовнішніх і внутрішніх стін (рис. 4).
Обшивку каркаса погреба починають із внутрішніх стін. Причому на всю їх площу, крім фасаду, можна використовувати необстроганий тес або старі, уже вживані дошки. Поверх дощок настилають рубероид або пергамін. Нижній край ізоляції укладають на пінопласт, встановлений між опорами, відгинають догори й прибивають до зовнішньої стіни рейками (рис. 2). Це роблять для герметичності погреба і для того, щоб утеплювач не висипався через щілини в стіні. Потім дошками обшивають зовнішню стіну, вздовж нижнього краю якої прибивають козирок для зливу води.
Утеплювач засипають у простір, утворений зовнішньою та внутрішніми стінами, і злегка утрамбовують. Причому стежать, щоб шар утеплювача на стелі був не менше 80 см. Така товщина засипки дозволяє уникнути втрат тепла.
Після утеплення стелі погреба та обшивки каркаса даху дошками переходять до одного з найвідповідальніших моментів спорудження — встановлення зовнішнього рубероидового покриття. Його роблять тришаровим, на гudроновій мастиці. При розкрої листів стежать, щоб вони всюди щільно прилягали до дощок даху погреба. Листи рубероиду приклеюють до дощок і один до одного мастикою такого складу: дві частини гudрону і одна частина солярки або гасу. Зварені таким чином листи добре тримаються, не тріскаються на морозі і не відходять на сонці.
1 — каркас даху; 2 — рубероид внутрішнього чохла; 3 — дошки зовнішньої обшивки; 4 — утеплювач.
Для вентиляції погреба та видалення конденсату з утеплювача встановлюють: вхідну вентиляційну трубу внизу під дверима, витяжку біля задньої стіни погреба, що проходить через стелю і дах, і витяжку в даху погреба (рис. 1 і рис. 7). Як матеріал використовують асбестоцементні труби діаметром 120 мм. На зиму вентиляційні канали 2 і 8 затикають соломою для запобігання втратам тепла, а під витяжку 2 підвішують ємність для збору конденсату (рис. 1).
Двері для погреба використовують готові, обрізавши їх на місці, але можна зробити й самому. Для цього на легкий каркас зовнішніх дверей з двох боків, а внутрішніх — з одного боку набивають утеплювач — поролон, воїлок або пінопласт, а потім усі двері обшивають оргалітом або фанерою. На косяки дверей приклеюють або прибивають ущільнення. Для більшої герметичності тамбур стягують двері болтом (рис. 8).
1 — каркас дверей; 2 — гайка М10; 3 — болт М10; 4 — трубка направляюча; 5 — шайба опорна; 6 — обшивка дверей, фанерна; 7 — пінопласт.
Стелажі в погребі встановлюють в останню чергу, по три біля бокових і два біля задньої стіни. Нижні стелажі для зберігання овочів роблять із високим бортиком і вистилають листовим пінопластом. Ящик для зберігання картоплі роблять із кришкою.
На підлогу погреба укладають дерев’яні решітки з таким розрахунком, щоб вони не слугували тепловим екраном, оскільки взимку температура всередині погреба залежить від температури землі.
Електрообладнання погреба складається зі світильника, вимикача, двох розеток і батареї опорів. Для безпеки всі комутаційні вироби встановлюють у герметичному виконанні.
Батарея опорів слугує для підтримання температури. Її виготовляють з десяти резисторів ПЭВ-20-1,1 кОм, з яких перші чотири з’єднують послідовно, а решту шість — паралельно. Така батарея, включена в мережу змінного струму 220 В, нагрівається до температури 50—60°С. Як корпус батареї і одночасно діелектрик служать асбестоцементні плити товщиною 8 мм.
«Моделіст-конструктор» № 9’99, Н. ГАВРИЛКІН