У домі садибного типу, при якому є підсобне господарство з кількома допоміжними спорудами, для їх обслуговування та ремонту дереворізальний верстат, який називають серед майстрових людей циркуляркою, просто необхідний.
Є такий верстат і в мене, теж саморобний, як і більшість моєї «присадибної» техніки. Робив я його з таким розрахунком, щоб на ньому можна було і теслярсько-столярні роботи виконувати, і дрова розпиляти, а за потреби — і метал розкроїти, замінивши сталевий пильний диск відрізним наждачним кругом.
Компонування верстата, що називається, класичне. Привід, столи, робочі органи змонтовані на загальній простій рамі.
1 — стійка рами (куточок 45×45, 4 шт.); 2 — підкіс (куточок 35×35, 4 шт.); 3 — верхня обв’язка (труба 60×30); 4 — трифазний електродвигун (N = 4,5 кВт, n = 3000 об/хв); 5 — приймальна частина стругального столу (сталевий лист s5); 6 — пильний диск Ø450 (або відрізний наждачний круг); 7 — подаюча частина стругального столу (сталевий лист s5); 8 — регульована опора столу (болт М10 з трьома гайками, 8 шт.); 9 — кнопкова станція; 10 — коробка з конденсаторами; 11 — ведений шків; 12 — ведучий шків; 13 — нижня обв’язка рами (труба 60×30); 14 — кабелі; 15 — підйомний розпилювальний с (сталевий лист s5); 16 — підрамник розпилювального столу (куточок 45×45, 2 шт.); 17 — ротор рубанка; 18 — клинові ремені (профіль Б, 2 шт.); 19 — полозок (сталева смуга 455x50x10, 2 шт.); 20 — верхня поперечина (труба 60×30, 2 шт.); 21 — болт М10 кріплення підрамника підйомного столу (4 шт.)
Привід верстата електричний. Електродвигун потужністю 4,5 кВт з числом обертів 3000 на хвилину живиться від трифазної мережі змінного струму напругою 380 вольт. На рамі він змонтований так, що натяг приводних клинових ременів здійснюється силою його ваги.
Рама проста, зварна. Стойки виготовлені зі сталевого рівнополичного куточка 45×45 мм, підкоси — з куточка 35×35 мм, а обв’язки — як нижня, так і верхня — з прямокутної труби 60×30 мм. З такої ж труби виконані дві зв’язуючі верхні поперечини. До пари передніх підкосів прикріплюються чотирма болтами М10 полозки (дві сталеві смуги 455x50x10 мм) електродвигуна. Підкоси служать і напрямними при натягу приводних ременів: у підкосах замість кріпильних отворів виконані поздовжні пази.
З правого боку до стійок рами прикріплюються болтами М10 два Г-подібні кронштейни, виконані з такого ж куточка, що й стійки. Верхні частини (полиці) кронштейнів служать опорами підйомної частини робочого столу. У його плиті вирізаний паз для пильного диска (або відрізного наждачного круга).
У стійках кронштейна виконані поздовжні пази, які дозволяють піднімати стійки (разом з плитою розпилювального столу) і перекривати «виліт» диска пили над поверхнею столу (приблизно від 160 мм і практично до 0).
Дві інші частини столу — стругальні (подаюча і приймальна) — змонтовані на рамі на регульованих опорах. Як опори використані довгі болти М10 з потайними головками і з гайками та контргайками. За допомогою опор регулюється глибина різання (стругання) пиломатеріалів.
Основний вузол верстата — робочий вал з роторним рубанком і пильним диском.
Вал змонтований у двох підшипниках N 80305. Підшипники разом з корпусами використав від покинутої колгоспно-радгоспної сільгосптехніки. Вал виточив зі сталі 45, а ротор рубанка — з дюралюмінію. Згодом ротор на вал насадив по тугій гарячій посадці без шпонок і штифтів. Ці деталі віддавав на доробку фахівцям: на валу вони відшліфували посадочні поверхні, а в роторі профрезерували поздовжні пази під ножі.
1 — гайка М16 (висока) з пружинною шайбою; 2 — притискний фланець (Ст3, круг 80); 3 — дискова пила (покупне виріб); 4 — посадочний фланець (Ст3, круг 80); 5 — кришка корпусу підшипника (від сільгосптехніки, 2 шт.); 6 — гвинт М6 (8 шт.); 7 — корпус підшипника (від сільгосптехніки, 2 шт.); 8 — підшипник 205 (покупне виріб, 2 шт.); 9 — ніж (інструментальна сталь Р18, 3 шт.); 10 — розпірний гвинт М6 (9 шт.); 11 — притискна планка (Ст3, 3 шт.); 12 — ротор (дюралюміній, круг 100); 13 — робочий вал (сталь 45, круг 30); 14 — двожолобковий ведений шків (дюралюміній від металорізального верстата); 15 — притискна шайба (Ст3, круг 52); 16 — гвинт М6 з пружинною шайбою; 17 — шпонка (Ст3)
Ротор рубанка триножовий. Ножі — з двосторонніми лезами, виконані з інструментальної швидкорізальної сталі Р18. У пазах ротора вони закріплюються гвинтами М6 за допомогою притискних планок.
Перед збиранням робочого вузла фахівці ж підігнали відповідні деталі (ножі, гвинти і планки) за масою, а після збирання ретельно відбалансували вузол: хоча діаметр ротора невеликий, але швидкість обертання така, що навіть незначний дисбаланс викликав би велику вібрацію.
Двожолобкові шківи клиноремінної передачі приводу — дюралюмінієві з профілем жолобів під ремені типу Б. Їх підібрав готовими від якогось ветхого металорізального верстата. Діаметр веденого шківа трохи менший діаметра ведучого — отже, обертання ротора рубанка і пильного диска трохи вище кутової швидкості електродвигуна, тобто трохи більше 3000 об/хв.
Циркулярка постійно знаходиться у дворі на присадибній ділянці. Тому щоб уникнути несанкціонованого її включення онуком на додаток до рубильника в електрощиті та кнопкової станції на рамі обладнав верстат ще «секреткою» — додатковим, прихованим від очей, вимикачем. Робочі органи в неробочому стані циркулярки закриваю зверху металевим кожухом — перевернутим старим сталевим коритом, прикріпляючи його по кутах до плит столу болтиками.
Ще в електричній схемі верстата передбачив реверсивне (зворотне) обертання двигуна (а відповідно і робочого вала). Для рубанка це не потрібно, а ось для пильного диска і наждачного відрізного круга таке обертання іноді буває непогано — для зручності роботи на верстаті.
«Моделіст-конструктор» № 7’2006, В. КУРАКІН