Приготований цементний розчин потребує постійного перемішування, інакше він швидко твердне. Але легко сказати, та непросто зробити; виконувати цю роботу вручну вкрай виснажливо — важко піднімати лопату з розчином. Як спробувати витрачати сили раціональніше? Так у моєму господарстві з’явився цей пристрій, що полегшує працю.
Конструкція ручної бетономішалки гранично проста: чотири дошки (з твердої породи дерева) скріплені Т-подібно болтами і з’єднані між собою дном — листом жерсті товщиною 1,5 мм. Угорі стійок зроблені вирізи для штанги-труби діаметром 30 мм. До останньої гачками прикріплені два ланцюги довжиною по 800 мм, які, своєю чергою, закінчуються петлями для держаків звичайних лопат. Гачки і петлі скручені з 6-мм дроту, причому останні мають не менше трьох витків (щоб не псувати держак) і стопоряться одним товстим цвяхом.
1 — стійка (2 шт.), 2 — болт М8 (8 шт.), 3 — боковина (2 шт.), 4 — дно, 5 — лопата (2 шт.), 6 — штанга (труба), 7 — гачок (2 шт.), 8 — ланцюг (2 шт.), 9 — петля (2 шт.), 10 — цвяхи 3×40.
Працювати найкраще вдвох, з протилежних боків, одночасно перемішуючи розчин і переміщаючись від одного краю до іншого. Але можна й одному — почергово з обох боків. Ланцюг, довжина якого регулюється гачком, створює додаткову опору. Завдяки ефекту важеля орудувати лопатою значно легше: треба лише натискати на держак і перекидати розчин.
Щоб жерсть менше деформувалася під масою розчину, дно бажано заглибити в ґрунт або підкласти під кромки ряд цегли чи дощок.
І останнє: у перевернутому вигляді моя бетономішалка слугує навісом для будівельних матеріалів.
«Моделист-конструктор» № 7’97, Г. КУНАЄВ